Михайло Костюк: Казати, що я людина президента, надто фамільярно

IQЛілія Кузік, Данило Мокрик, 16 листопада 20110
Михайло Костюк: Казати, що я людина президента, надто фамільярно

- Президент нашої держави не ставив мені завдання, щоб я, керівник області, займався агітаційною роботою за успіх Партії регіонів… Можливо, мені сьогодні хочуть нав’язати такий діалог, що от буде голова адміністрації сприяти виборам і перемозі на виборах. Я вам хочу зразу сказати – не моя це функція.

 

У своєму першому розгорнутому інтерв’ю на посаді голови Львівської ОДА Михайло Костюк розповів ZAXID.NET про причини свого призначення на нову посаду, свої зв’язки з Ярославом Дубневичем, про те, як реагуватиме на можливий тиск ВО «Свобода», а також про пріоритети майбутньої кадрової політики.

 

«Я б хотів, щоб наша регіональна преса була ефективна»

- Чому саме Вас призначено на посаду голови облдержадміністрації? Йдеться передусім про професійні чи особисті характеристики?

- Мабуть, найскладніше і досить делікатне питання – давати оцінку самому собі, чому так чи інакше. Я вам хочу сказати, що роботу голови адміністрації мені запропонували як професіоналу, який має досвід управлінської роботи. І я розглядаю це тільки так. Якщо ви подивитесь автобіографію мою, то досвід управлінської роботи, напевно, стояв першим у черзі.

Друге, я не можу це не сказати, тому що робота на залізниці – це і надання транспортних послуг, і велика соціальна складова, і вирішення зокрема міжнародних великих транспортних проектів, проектів національного масштабу, і великий трудовий колектив (близько 700 тисяч працівників), і робота з органами влади, тому що залізниця інтегрована в усі регіони, вирішує в регіонах зокрема соціальні проблеми. Це розуміння не тільки транспортної логістики, але й соціальної.

Думаю, такий збіг обставин домінував при призначенні.

 

- Двоє Ваших попередників, призначених президентом Януковичем, також мали хороший управлінський досвід. Однак жоден навіть року не зміг протриматись на посаді. Що Вам дає впевненість у тому, що Ви краще впораєтесь із завданнями, поставленими перед Вами?

- Я не можу сказати, що я впевнений у тому, що впораюся ліпше. Але в мене немає підстав падати у відчай, що я не виконаю завдань, які мені поставлено. Завдання мені поставлено прозоро і в межах мого розуміння керівника такого рівня. Тому я думаю, що при активній співпраці з суб’єктами господарювання у регіоні, з групами соціального впливу, з промисловцями, з активною частиною львів’ян і населення Львівщини, яке хоче добра і розквіту свого регіону, нам усе вдасться.

 

- Михайле Дмитровичу, того ж дня, коли з’явився указ про Ваше призначення, у львівських виданнях почали з’являтися коментарі, що Ви є людиною братів Дубневичів, зокрема Ярослава Дубневича. І начебто завдяки його впливу у Верховній Раді Вас призначили губернатором. Інші оглядачі висловлювали ще сміливіші припущення, що Ви є добрим знайомим депутата від Партії регіонів Василя Хмельницького, який є опосередкованим зв’язком з Юрієм Іванющенком, так званим Юрою Єнакієвським. Це з’явилось в одному з львівських видань. Цікаво було б почути Вашу думку.

- Я так можу сказати. Мені було б дуже приємно, коли б, скажімо, той же Ярослав Дубневич став настільки впливовою людиною, щоб когось із нас чи взагалі керівників регіону – львівського чи іншого – пролобіювати. Щоб тут не було ніяких домислів, Ярослав Васильович працював на залізниці моїм помічником зі зв’язків із Верховною Радою. Він молодий, амбітний… Вся перспектива щодо його подальшого становлення і можливості лобіювання, я думаю, для регіону були б ефективними. Але, на жаль, на сьогоднішній день він… Ну, по-перше, це не його профіль роботи, не його стиль і не його креатура. Але це вже великий «плюс» йому, як майбутньому політику.

Все інше – просто домисли. Ну, я у великій роботі… Я не політик. У мене своє специфічне ставлення до політики. В мене все-таки більша школа, моя життєва школа, моє кредо життєве, досвід в роботі – це більше робота жива, продуктивна, на створення, будемо казати, матеріальних цінностей, на створення якихось проектів, на розвиток регіональний чи якийсь корпоративний. А в питаннях лобіювання і таких дивних, які ви називаєте, ми можемо про це поговорити, але не більше.

Ви – журналісти з досвідом, не може бути розмова довкола призначення керівника регіону… Ви прекрасно розумієте, що по структурі й вертикалі влади керівник регіону – це представник президента в регіоні. Це людина, якій президент довіряє представляти свої інтереси в регіоні. Тому робота має базуватись от на таких засадах. А якщо буде лобіювання якесь інше, я вважаю, що інші лобіювання – це просто неефективні заходи. І домисли навколо такого лобіювання – можливо, воно цікаве журналістам, але я не вбачаю в цьому серйозної інтриги, вартої обговорення.

 

- Розумієте, чому такі домисли з’являються: Ви згадали свою роботу на «Укрзалізниці», Ви працювали там до березня цього року. Вона, фактично, згадана, як останнє місце роботи.

- Так.

 

- Після цього нічого не відомо про Вашу кар’єру впродовж шести місяців до призначення. Півроку тиші, і потім Ви стаєте губернатором. Що було поміж тим?

- І робота з 2000 року, моя київська історія в роботі, вона теж не є предметом публічного обговорення, тому що залізниця – це, в принципі, непублічна організація, яка не те що не відкрита до обговорення, а не є завше цікавою для обговорення. Тільки моя робота генеральним директором могла викликати той чи інший інтерес для преси.

А після мого звільнення, я за фактом цього звільнення надавав коментарі і нічого в цьому не вбачаю особливого.

Залізниця – як армія, на залізниці є свої традиції, є закони, є правила. Звільнення керівників на залізниці відбувається з тією чи іншою частотою. Ми можемо тільки обговорювати… ну, наприклад, сьогодні ми говоримо про часовий чинник: скільки працював той чи інший керівник на залізниці. Я працював з 2008 по 2011 рік. Мої попередники працювали до року, хто півроку і таке інше. Залежить, як людина хоче себе позиціонувати: надто публічно, не надто публічно.

Ми можемо поговорити про проекти, якими займалася залізниця, що я зробив, наприклад, в царині запровадження швидкісного руху в Україні. А час…

Що я робив після звільнення? Перше – я впорядкував свої питання, бо в мене не було часу відпочити, чесно кажучи. Друга причина мого такого тимчасового замовчування – в мене були родинні проблеми – я, на жаль, маму поховав у цей час, у мене залишився ряд незакритих питань. Я просто просив собі часу на відтермінування таких чи інших моментів. Займався науковою роботою, займався міжнародними проектами. А зараз побачив, що я увійшов в русло, і така пропозиція вже була вчасною.

 

- Якщо говорити конкретно про завдання, які стоять перед Вами на новій посаді, цікаво, що Вас призначили за п’ять місяців до парламентських виборів. І дуже багато є припущень щодо того, що Ви так чи інакше будете змушені забезпечити партії влади хороший чи принаймні прийнятний результат на майбутніх парламентських виборах. Вам таке завдання давали?

- Це вже заїжджена тема, вона з’являлася у публікаціях протягом тижня… Я собі дозволяю так говорити не для того, щоб вас з толку збивати, а щоб ви були ефективні. Я б хотів, щоб наша регіональна преса була ефективна. Я і своїй прес-службі говорю: «Давайте збудуємо такий майданчик відкритий для спілкування з регіональною пресою, щоб наше спілкування було ефективним». У плані таких заїжджених тем, читаю публікації, одні пишуть: «Він не політик, буде, напевно, займатись промисловими питаннями в регіоні». Крапка. А потім написано: «Але, напевно, він буде вимушений впливати на результати виборів».

Я хочу трошки відсунути таку завісу. Хочу вам сказати перше, що Президент нашої держави не ставив мені завдання, я можу про це говорити відкрито, щоб я, керівник області, займався агітаційною роботою за успіх Партії регіонів. Коли тривав діалог щодо мого призначення, Президент не хотів би, щоби предметом діалогу між суспільством і Президентом, між представником Президента і суспільством в регіоні була агітація чи сприяння перемозі Партії регіонів. Тому що ви прекрасно розумієте – це не метод досягнення успіху. Можливо, мені сьогодні хочуть нав’язати такий діалог, що от, буде голова адміністрації сприяти виборам і перемозі на виборах. Я вам хочу зразу сказати – не моя це функція.

Партійна справа, партійна робота, успіх партійний залежить від партійців. Я не вірю в те, що стоячий збоку адмінресурс, я б не хотів це називати адмінресурсом, може впливати на результати виборів.

 

- Ви сказали, що голова адміністрації – це представник президента. Ваш попередник, який, хоч і не мав партійного мандата, називав себе «людиною президента». Ви можете про себе сказати те саме?

- Ну, як можна… Я не посмів би сказати, що я є... Ну, що значить, чи представник президента, чи людина Президента. Я на сьогоднішній день є делегований президентом управлінець, який буде старатись ефективно працювати в регіоні. Все інше, як на мене, на мою оцінку ситуації, чи підбирання епітетів член команди, чи не член команди, – це занадто вже так, не знаю, фамільярно.

 

- Подейкують, що останньою краплею, яка призвела до звільнення Михайла Цимбалюка, був свист на стадіоні під час демонстрації хвалебного ролика про Віктора Януковича. Вам, як губернатору, очевидно, доведеться працювати на імідж центральної влади на Львівщині, а це непросто. Як гадаєте, вдасться Вам зробити так, щоб мешканці Львівської області полюбили свого президента?

- От ми вже починаємо конструктивний діалог. Я наведу приклад. Ми, команда залізнична, 2000 року переїхали до Києва. І з тодішнім генеральним директором Кирпою Георгієм Миколайовичем ми обговорили одне із питань будівництва швидкісної дороги, модернізації, запуск до Києва швидкісного поїзда. Був серйозний підхід, щоб пілотний проект почати прямо 2000 року.

Після цього починаються дуже непрості стосунки із регіональною елітою, з представниками влади. Вони були такими непростими, такими неконструктивними. Попри те, що позиція залізниці до регіону була абсолютно позитивною й ефективною, а позиція зворотна – ні. Після того у наших стосунках настав такий, я б сказав, неконструктивний холод. А, можливо, не холод, просто неконструктивна бездіяльність. Ситуація помінялася, наскільки я пам’ятаю, тільки під час реалізації одного з проектів – Сихівський міст…

Я б хотів сказати так, я б просив регіональні еліти, зокрема засоби масової інформації, щоб ми все-таки у питаннях оцінки роботи, напрацювання перспективи були більш лояльні й прагматичні.

Справа у тому, що на будь-якій зустрічі, якщо до нас приїжджає керівник держави, за будь-якого виду діалогу ми маємо створити умови для діалогу, а не поставити бар’єр перед початком діалогу. І як би там не було, завжди діалог більш ефективний, ніж недіалог.

От у цьому контексті я б хотів сказати, що нам треба навчитися будувати діалог. Президента вибрав народ України. Президент приїжджає в регіон з відкритими планами і реальними бажаннями працювати. Питання Євро, питання майбутньої інтеграції до Європи, питання закріплення нашого регіону, як такої опори, транзитного моста українського. Треба розуміти, що ми перебуваємо у надзвичайно цікавому місці, де, якщо порівнювати українські транзитні коридори з великим шляхопроводом, то одна з опор такого шляхопроводу знаходиться у львівському регіоні. А вже відгалуження, які з цього шляхопроводу продовжуються, виходять у Закарпаття, продовжуються на наші прикордонні переходи… Але щоб ця опора була міцною, над цим треба працювати. Нам треба це затверджувати. Адже якщо ми будемо створювати такий хаотичний і неконструктивний підхід до діалогу з владою, на моє переконання, ми не створимо надійної основи…

 

«Діалог з облрадою буде непростим»

- Тут Ви, мабуть, маєте рацію, але є специфіка регіону. Якщо говорити, зокрема, про співпрацю з Львівською обласною радою, то «Свобода» - така партія, яка прагне до політизації питань. Хоч Ви підкреслюєте, що є управлінцем, але для нормального діалогу вони все одно будуть хотіти, щоби Ви вимагали у міністрів, які приїжджають до Львова, розмовляти тільки українською мовою, будуть мати низку політичних вимог. Як Ви в такому випадку будете налагоджувати з ними співпрацю?

- Ну от дивіться: хіба можна зі мною розмовляти російською мовою? Я себе дуже комфортно почував у Кабміні, будучи одним… Якийсь час я взагалі був єдиним україномовним управлінцем, який брав участь у засіданнях Кабміну, а в інший період нас було буквально два-три. І за всю історію мого становлення, навіть з студентських років... Я навчався в Дніпропетровському університеті, тоді це був Інститут інженерів транспорту, приїжджав на заочну форму навчання, працював тут на залізниці, але в мене ніколи не було мовного бар’єру. І я собі не створював цей мовний бар’єр, але створював умови, за яких російськомовні партнери зі мною переходили на українську.

Так от, я хотів би порадити всім, хто хоче самоствердитись і зробити цю мовну технологію домінуючою: просто поводьтеся рівно і ведіть діалог, як вам зручно. Оце – вміння.

Друге. Коли я приїжджаю до Росії на наші міжнародні проекти, спілкуюся з російськими колегами, казахськими, білоруськими, іншими, я знаходив у собі силу відповідальності і старався вести діалог російською. На жаль, мені не вдавалося вести діалог англійською, бо в мене недостатньо знань, і німецькою мовою, хоча я за це собі іншим разом серйозно робив закиди: чому не навчився вільно володіти мовами.

Я буду все робити, щоби наш регіон, як українськомовний, мав достатній рівень такого вільного спілкування. А якщо тут є якісь перекоси, то треба шукати форму, як цей перекос нівелювати, як ті нерівності, які є в тому чи іншому питанні, які сьогодні нашим краянам, будемо казати, некомфортні і незручні… Напевне, представник президентської вертикалі в регіоні повинен бути в цьому плані солідарний з елітою регіональною, з населенням регіону. Я ж себе від цього не відсторонюю.

 

- Якщо говорити взагалі про взаємовідносини з обласною радою, то на своєму першому брифінгу на новій посаді Ви сказали, що за вихідні накидаєте собі план дій, яким чином можна налагоджувати ці мости з регіональною елітою і Львівською обласною радою. У Вас вже є такий план дій?

- Головні напрями цього плану є сформовані. Не буду забігати вперед. Взагалі, такого веселого ентузіазму в мене не з’явилося. От як мене журналісти підкували тим, що діалог буде непростий – я сьогодні з цієї позиції ще не зійшов. Тобто я залишаюся на тому, що він буде непростий.

Але я сподіваюся, що ми почнемо говорити про конкретні програми, і тоді в нас піде реальний поступ. Ми сьогодні починаємо говорити про ряд програм. Зараз відбулася гуманітарна рада Президента, і разом з причетними міністерствами – міністерством культури і іншими, і управлінням культурної спадщини, яке є у нас – ми будемо допрацьовувати програму збереження культурної спадщини регіону. Тут вже є конкретні пункти, конкретні об’єкти і конкретна робота.

Другий блок питань – це питання інвестиційного розвитку, це – об’єми і об’єкти, які можуть бути цікаві для інвестиційних проектів. Я не думаю, що від обласної ради в цьому будуть перепони.

 

- Даруйте, але якщо повернутися до питання політики…

- Чекайте, ми зараз говоримо про конструктивні напрями співпраці. Звичайно, якщо мене будуть втягувати в голі політичні процеси, в говорильню ні про що, то тут я – не партнер. У мене просто не буде волі займатись розмовою ні про що. От якщо діалог конструктивний, ми – партнери. Якщо галас ні про що, то тоді я буду шукати дистанцію від цього.

Я робитиму все, щоб цього було менше, але від розмов ні про що я буду дистанціюватися.

 

- Не секрет, що обласна рада при Ваших двох попередниках вже з дня призначення шукала політичні причини проголосувати за відставку, приходила в кабінет і просила написати заяву… Тобто такі речі, очевидно, можуть…

- Ну, бачите, я буду старатися, по-перше, не подавати приводу для таких речей.

 

- Це не обов’язково потрібно. Може бути і без приводу.

- Так не буває, без приводу, розумієте… Якщо це буде без приводу, то тоді ми почнемо говорити по-іншому. Ви ж розумієте, ми повинні дати оцінку самі собі й починати серйозно і свідомо думати над тим, як моя політична поведінка впливає на розвиток і на статус регіону. Я буду звертатись до населення, до еліти, до людей, які мене розуміють і підтримують, щоби було надано належну оцінку таким, будемо казати, неконструктивним крокам.

Я їх поки що не бачу, але ви мені сказали, що буде так…

 

- Що може так бути.

- Так, якщо може так бути, до кого ж мені доведеться апелювати? Або до кого звертатися? Мені доведеться звернутись до людей і сказати правду.

З другого боку, звичайно, я ставлю завдання перед командою, тому що я впевнений, що в обласній раді більшість депутатів – це серйозні, свідомі і патріотично налаштовані люди. Я вірю, що жоден з депутатів обласної ради не хоче зробити гірше для регіону. Інше стоїть питання – форма подачі бажання зробити краще для регіону.

Можна у всьому вбачати негатив і роботи на цьому піар, але я не бачу в цьому ефекту. Розумієте, не все ж життя полягає в продукуванні негативного піару. Ми можемо так допрацюватись, що навколо нас зробимо таку негативну ауру, навколо діяльності регіональної групи, в якій одні управляють, а інші претендують управляти. Хто проб’є тоді таку твердостворену негативну оболонку? В тій оболонці будуть відбуватися якісь події, які ніхто зовні не зрозуміє, а всередині буде один негатив.

 

«Досвід – річ умовна»

- Відсунемо політику і поговоримо конкретно про Вашу роботу як управлінця – про кадрові питання. Я пам’ятаю, як на брифінгу Ви сказали, що з кадровими рішеннями не треба поспішати, бо їх треба зважити, поспілкуватися з людьми...

- Звичайно.

 

- А через декілька днів, на залізниці, Ви вже сказали, що їх буде вирішено «швидко, тихо і ефективно».

- Так.

 

- Ці два твердження звучать трішки суперечливо. Ну і, в принципі цікаво, чи Ви вже бачите для себе якісь кандидатури.

- Дивіться, мені задають питання: «От ви це зробите за два дні?» чи «Ви це зробите швидко?». Для того, щоб був ефект послідовності, я сказав, що ми це будемо робити оперативно. «Оперативно» в якому плані… Принципи управління такі: не можна управлінські кадри підвісити, поставити їх у почуття невагомості, тому що людина тоді неефективна в прийнятті рішень.

Людина має розуміти: якщо вона – ефективний управлінець, працює з досвідом, не допускає порушень, за ним немає шлейфу безвідповідальності й інших негативних моментів, значить, він має працювати. У нас же немає принципу особистої відданості. І це – нереально. На такому рівні і при такому величезному об’ємі управління про ці речі взагалі говорити зайве.

Друге: для того, щоб зробити оцінку – от ви бачите, в мене на столі лежать матеріали (зі співбесід – ZAXID.NET). Це стосується районів, це стосується головних управлінь. Є офіційна статистика, є результати роботи. Ми говоримо про те, що в нас є ряд позитивних і негативних тенденцій. Ми можемо зарахувати до позитивних тенденцій те, що є позитивним, але не можемо замовчувати те, що є негативним.

Сьогодні область перебуває на непривабливому місці, особливо – серед сусідніх областей, у тому, що стосується виплати заробітної плати. Я повинен детально з’ясувати причини невчасної виплати заробітної плати. Чому 15 тис. українців в західному регіоні мають бути заручниками невірно прийнятих управлінських рішень?

 

- Давайте до зарплати ще повернемося. Все-таки хотілося б про кадри.

- А от тепер – про кадри.

 

- Прізвища…

- Всі моменти є взаємозв’язані. Тепер от всім кортить прізвища.

 

- Тому що вже є чутки. Наприклад, що на місце першого заступника може прийти Богдан Матолич, що може в команді Вашій з’явитися пан Янковський, колишній завідувач кадрами «Укрзалізниці». Тобто вже якісь прізвища звучать…

- Як тільки буде сформована пропозиція по цьому пакету, я обов’язково вам її повідомлю. Я повторюся: в апараті обласної державної адміністрації за останній час або взагалі – ну, є різні підходи до формування управлінського апарату. Мене турбують деякою мірою, я би сказав, підходи до формування молодої команди. Це – хороші підходи. Але коли є надто молоді підходи, вони в мене викликають тривогу. Я би не хотів здатися комусь консерватором, але я обов’язково вимагаю, щоб людина, яка очолила напрям, була фахівцем.

 

- Ви часом не маєте на увазі виконувача обов’язків начальника управління економіки?

- Ні, ну чого ви так кажете.

 

- Ну, просто 26-річна людина…

- Я говорю про принципи, і ми зараз потиху доберемося до того, що ви хочете почути.

Друге: якщо навіть людина молода, але вона володіє і оперує принципами управління економікою, вона знає або хоче вивчити, швидко вписується і вивчає тенденції в економіці, то я би сказав так, що людина має шанс залишитися в обоймі. Але якщо це буде молодість плюс говорильня ні про що, то ми будемо швиденько пропонувати переорієнтуватись в напрямах і зайняти більш відповідну посаду. Це – один принцип побудови оцінки…

 

- Кого Ви маєте на увазі?

- Ну, кількох керівників управлінь. Вони повинні серйозно над цим подумати і зробити висновки, тому що займатись тут підготовкою кадрів… Можна, у фарватері. Корабель іде швидко, у фарватері готуємо кадри – для майбутніх поколінь.

Друге головне: ми ж не є підрозділом господарського управління, якимось цехом на якомусь підприємстві. І якщо людина, яка очолює той чи інший напрям, націлена на вузькопрофільну роботу, хоча вона є з досвідом… Досвід – це також річ є умовна. Можна довго займати крісло того чи іншого управлінця, але ні спереду, ні ззаду не залишати сліду активної роботи. Є підхід, що таких людей треба цінити, тому що ця людина, будемо казати, не зробила багато роботи, але не натворила зла. На окремих посадах, де є контролюючі органи – людина, яка очолює контролюючий орган, повинна бути виважена, спокійна, вдумлива в те, що робиться.

Людина, яка очолює напрям, має бути трошки інша. От я б хотів для того, щоб не наробити помилок, і я отримав підтвердження в Києві про те, що все робиться ефективно, розумно, але не затягуючи ситуацію.

Що стосується районів. Звичайно, по районах така сама чи схожа картина. Я думаю, що кільком керівникам районів буде запропоновано іншу роботу через невиконання тих чи інших моментів з виплати заробітної плати. От ви кажете: «Не будемо говорити про зарплату»…

 

- Та будемо якраз…

- Будемо. Ми вимушені, дорогенькі мої, говорити про зарплату, бо мені не хочеться говорити про щось інше, знаючи, що це питання не вирішене – інакше це буде смішно виглядати.

 

- Тобто це питання буде Вашим пріоритетом?

- На сьогодні, поки не виберемося з цієї проблеми і не набудуємо програму виходу із неї – звичайно, це не буде діла. Ну що ж це значить: підприємство з 8 тис. працівників, які не отримують зарплату – це з економічно активного сектору? Вибачте, як це зрозуміти: економічно активний сектор мобілізує кошти на виконання виробничих програм коштом невиплати зарплати своїм працівникам? Не годиться такий підхід.

 

- Власне, що стосується зарплати: щоб позбутися боргу з виплати зарплати, потрібно активно співпрацювати з правоохоронними органами. Ваш попередник був силовиком, але, на жаль, це була одна з основних причин його звільнення…

- Я б не хотів, щоб ми змушували платити зарплату, використовуючи тиск силових органів. Я б не хотів. Це – крайній захід. Я впевнений в тому, що все буде вирішено і заплачено, і зарплата буде виплачена.

В нас є багато засобів впливу. Якщо не зміниться ситуація, на білбордах з’являться назви підприємств і прізвища керівників, які не платять зарплати. Хіба це буде належно, хіба це підходить керівникам?

У нас були колись інші принципи. Якщо з армії надіслали листа з подякою на батьківщину солдата – оце був ефект. До речі, були і листи іншого змісту: якщо солдат поводився неадекватно, значить, на сільську раду писали листа про те, що ваш односелець, такий-то такий-то, служить неефективно, допускає такі і такі моменти. Нічого гіршого не було в полку, особливо – коли солдати молоді, і це мало дію такого морального плану. То не дай Бог, щоб хтось "об’явив", що відправлять «письмо на родину».

 

- Щодо темпів будівництва також були зауваження до попереднього керівника. Як Ви збираєтеся це питання вирішити? На Львівщині – тисяча недобудов, фактично – найбільша цифра в Україні.

- Я думаю, що об’єми будівництва, яке відбулося: дороги, стадіон, аеропорт, дороги міжнародного значення – це дуже серйозна цифра. На фоні цієї цифри позитивних моментів, і тут є недопрацювання апарату, ми ще уважно не подивилися, наскільки працює приватний інвестор і наскільки в нього для цього сприятливий клімат. Я попросив і прес-службу попрацювати і таким незалежним оком подивитися на це питання, і ми запрошуємо кожний день – сьогодні в нас було два підприємства, які потребують сприяння у впровадженні інвестиційних проектів.

Дозвільна система не сприяє розвитку інвестиційних проектів. На рівні управлінь, які займаються дозвільною роботою, свідомо чи несвідомо відбувається таке гальмування, тому тут підходи будуть надзвичайно категоричні і критичні. Всі, хто займаються такими речами, будуть подані на звільнення – хто ставиться до владної вертикалі органів державного управління, хто знаходиться у відомстві державної адміністрації. Тут буде відповідальність однозначно.

 

Довідка ZAXID.NET

Михайло Костюк народився 22 листопада 1961 року в с. Кобилець Коломийського району Івано-Франківщини. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. З 1983 року працював на Львівській залізниці. У 2000-2005 роках - начальник Головного управління колійного господарства Укрзалізниці, потім — начальник Департаменту капітальних вкладень та внутрішніх інвестицій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

З 17 грудня 2008 року по березень 2011 року – генеральний директор «Укрзалізниці».

3 листопада Михайло Костюк був представлений як новий голова Львівської ОДА. Після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича вже є третім губернатором Львівщини після Василя Горбаля і Михайла Цимбалюка.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук