Місцеве самоврядування в умовах олігархічного консенсусу
IQ

Місцеве самоврядування в умовах олігархічного консенсусу

Чому Мін’юст заявив, що в Україні забагато партій

Назар Кісь, 17 березня 931 0

Призначення міністрів і топчиновників, як і їхній життєвий шлях, є відображенням економічної моделі. Наша економіка є олігархічною, тому більш-менш якісні кадри для роботи в державній службі доводиться брати з підприємств олігархів (посилання на мою попередню статтю). Зрештою, уся політична система є продовженням економіки, про що ми іноді забуваємо. А не варто, особливо напередодні місцевих виборів. Бо потім знову виявиться, що в радах опинилися тільки «чиїсь» люди.

Пам’ятаєте, у нас завжди прагнули захистити виборця від обману? Щоб не було скуповування на мажоритарці, щоб не було кандидатів-клонів, партій-двійників, партій-одноденок тощо. Добра держава завжди рубала під корінь таку самодіяльність, намагаючись зробити тих, хто обирається, більш відповідальними. Наприклад, щоб кандидата в мери міста висувала партія, щоб людина «не прийшла з вулиці». Тоді чинний мер Львова Андрій Садовий балотувався (а ви вже й забули, певно) від Республікансько-християнської партії. І одразу всім стало ясно, що раз він від партії іде, то «не з вулиці» кандидат.

Останніми роками партії взагалі отримали тотальну перемогу над рештою громадянського суспільства. Вони стали майже монопольними учасниками більшої частини виборчого процесу, адже можливості для самовисуванців були суттєво обмежені. І, як це часто буває, вирішили, що зловили Бога за бороду. Є печатка, осередки, статут, спонсора знайти можна – і плювати на зауваження, що «за бортом» опиняється багато притомних людей. Навіть місцеві осередки, щоб не заморочуватися, перевели на «пташину систему»: щебетати можна, але всі документи завіряються «через Київ». Зручно, можна забути про внутрішньопартійну боротьбу і повністю сконцентруватися на полеміці з ворогами України. Партія, навіть опозиційна, мала всі підстави дивитися на громадські організації, локальні ініціативи і просто активних людей як на мале пиво. Бо куди вони подінуться? У ради все одно потраплять лише ті, кого затвердять на партійних з’їздах.

Але життя на місці не стоїть, і покращення почало підкрадатися й до них. Для початку в Міністерстві юстиції заявили про те, що партії-привиди ліквідують. Якщо діяльності не було зафіксовано останніми роками, тобто не висувалися кандидати на виборах, то й реєстрацію варто скасувати.

Нові виборчі правила, які нам доведеться випробувати цього року, передбачають: а) величезну фінансову заставу і б) укрупнення округів (тобто «пішки» округ вже не пропрацюєш, потрібен медіа-ресурс). Тому таких «пасивних» партій стане ще більше. Вибори стають справою не просто багатих, а дуже багатих. А ще ж хтось запустив чутку про те, що партія має виставляти кандидатів на 2/3 округів по всій країні (вносячи, само собою, відповідну заставу).

І тут партійні діячі другого-третього ешелону раптом почали згадувати про «доступ». Що це, мовляв, обмежує права, не дозволяє людям взяти участь і тому подібне. Тобто повторювати все те, що до цього говорили звичайні, безпартійні люди, але це їх тоді не хвилювало і навіть тішило.

Тепер, коли залишаться лише «спроможні» структури, з відповідними ресурсами, решту можна буде ліквідувати через Мін’юст. Як пасивних і недіючих. У такий спосіб виборча система помалу, але впевнено приводиться у відповідність до загальної економічної та політичної моделей. Концентрація і контроль, коли треба бути дуже багатим і мати доступ до телевізора, тобто належати олігарху. А сама партія, як структура, буде так само потрібна, як громадське об’єднання на минулих виборах. Тобто ніяк.

Зауважте, усе це робиться «з думкою про народ», «з найкращими намірами». Порядок, контроль, досвід розвинених країн, захист споживача. Тобто все як завжди. А якщо врахувати, що люди просто не готові не дивитися телевізор (нещодавня «ломка» через кодування телевізійного сигналу тому підтвердження), то формалізація олігархічного устрою дійсно «на часі».

Зрештою, виграють від цього всі. Народ отримає менший бюлетень, менше варіантів, легший вибір. Хитріші партійці зможуть «з чистою совістю» перекочувати в успішніші проєкти (задля добра справи, очевидно, все-таки роки негативної селекції не минули намарно). Власники впорядкують справи, позбудуться неліквіду. Суцільні переваги.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук