Мораторій на Конституцію в окремо взятій області

Одна дуже хороша обласна рада вирішила накласти мораторій на публічне вживання російської мови в області. Що тут сказати? Люди, обізнані в історії, легко скажуть, на що саме це схоже. Так, на Росію.

Під час Першої світової в Росії забороняли все німецьке, перейменовували міста із закінченням «-бурґ» (Санкт-Петербурґ став Петроґрадом), громили крамниці і помешкання, що належали німцям. Чи допомогло це Росії перемогти Німеччину? Анітрохи.

Під час наступної Світової війни в Росії депортували всіх етнічних німців Поволжя, які не мали жодного стосунку до Гітлера. Який ефект це спричинило на фронті? Жодного. Проте це не зупиняє носіїв російської політичної традиції в українських облрадах від чергового забігу по граблях.

Але головне в цій історії навіть не російське ідеологічне коріння українських показних «патріотів». Головне те, з якою легкістю ціла облрада начхала на Конституцію України. Причому відбулося це в тій самій Україні, яка протистоїть гібридній аґресії Російської Федерації!

Нагадую, хто не пам’ятає: вороги України стверджують, що:

а) російськомовне та етнічно-російське населення Криму справедливо боялося утисків своїх прав українськими націоналістами, котрі прийшли до влади;

б) тому в Криму відбувся референдум про самовизначення і Крим приєднався до РФ.

Україна, своєю чергою, заявляє:

а) жодних утисків за мовною чи етнічною ознакою в Україні бути не може, навіть в нашій Конституції написано: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України»;

б) законного референдуму в Криму не було і бути не могло, оскільки місцеві референдуми про зміну меж держави суперечать Конституції України, якої всі в нашій державі зобов’язані додержуватися.

Згадана вище «патріотична» облрада повідомляє світовій громадськості:

а) насправді нам до лампочки Конституція, хочемо утискати якусь мову – утиснемо, не зважаючи на законність;

б) і ще раз, хто не зрозумів: нам до лампочки Конституція!

Я не схилятимуся до версії про свідоме шкідництво. Йдеться радше про банальний псевдопатріотичний популізм, відвернення уваги населення від реальних проблем області за рахунок резонансних кроків, які панам депутатам взагалі нічого не коштують. А скільки такі вибрики коштуватимуть державі – мало хто думає.

Подобається комусь чи ні, але Україна, по-перше, визнає рівність усіх мов етнічних меншин і ґарантує їхній вільний розвиток, використання і захист, а по-друге, йде до Європи, де саме ці ґарантії є одним з наріжних каменів спільного світогляду, сформованого після траґедій Другої світової. Викинути з Конституції згадані норми не вийде. А свідомо і демонстративно порушувати Конституцію на рівні облради в нашій нинішній ситуації – це пряма праця на ворога, хай навіть і ненавмисна.

Якщо поглянути на ситуацію ще ширше – то саме з таких очевидних і демонстративних порушень законів і формується загальна атмосфера беззаконня в Україні, про яку я писав у статті «Країна розбитих вікон». Повторюватися не буду.

А нашим політикам різних рівнів – від парламенту до сільради, щиро зичу бути хоч трохи відповідальнішими і прораховувати ситуацію більш ніж на один крок вперед. Хоча навряд чи мене почують.