Насправді СРСР та нацистська Німеччина були союзниками, - львівські історики

Сьогодні, 15 вересня, напередодні 70-річчя приходу в Західну Україну радянської влади у Львові відбувається науково-практична конференція "Золотий вересень 1939 року: визволення чи окупація?". Організували її Меморіальний музей жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", Український католицький університет, Центр міської історії Центрально-Східної Європи та Львівський національний університет ім. І.Франка.

Метою конференції, за інформацією організаторів, є оприлюднити результати наукових досліджень про наслідки першої радянської окупації, привернути увагу суспільства, зокрема молоді, до трагічних подій у житті українського, польського, єврейського народів Галичини, розказати про злочини радянського окупаційного режиму, а також вшанувати пам'ять жертв більшовицького терору в Західній Україні.

Доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету ім.. І.Франка Олег Павлишин прокоментував ZAXID.NET: "Актуальність цієї теми полягає в тому, що у свідомості пересічного українця Друга світова війна починається у 1941 році. Насправді, ми знаємо що війна почалася у 1939 році. Головна теза, яку намагалися донести учасники і організатори цієї конференції - це те, що СРСР та нацистська Німеччина були союзниками впродовж 1939-1941 року. Радянська окупація, початок війни стали трагедією для населення Західної України, для всіх етносів".

За його словами, хоч радянська влада спершу намагалася викликати позитивні враження у місцевого населення, проте потім виявила своїми діями свої реальні наміри.

О.Павлишин додав: "Конференція корисна не лише для студентів-слухачів, але й для істориків, бо до цього часу українські, польські історики дискутують з-приводу масштабів репресій, кількості жертв. Зрозуміло, що ці масштаби і способи репресивної політики до цього часу не є цілковито з’ясовані. Історики повинні шукати архівні матеріали, робити усні опитування. Усна історія сьогодні одна з найбільш продуктивних галузей української історіографії. При цьому треба зважати, що носії цієї інформації, люди, що пам’ятають цю трагедію, їх усе менше і менше".