Об’єднання громад у Львівській області: від мінімалізму до гігантоманії

Другий рік в нашій країні триває реформа, що передбачає добровільне об’єднання територіальних громад (ОТГ). І цей процес є яскравим прикладом, як можна найкращу ідею спаплюжити поганим виконанням.

В чому загалом ідея об’єднання? На сьогодні серед українських 11,5 тис. територіальних громад половина є малими з населенням менше 3 тис. осіб. Мало того, в Україні близько 75% сільських районів взагалі відносяться до депресивних і відсталих територій. Тому навіть теоретично ці громади не можуть бути економічно самодостатніми, тобто заробляти на себе. Вони потребують постійних дотацій від держави. Держава в свою чергу коштів в достатній кількості ніколи немає.

У зв’язку з цим і було задумане укрупнення населених пунктів в більші громади, яке за визначенням дає кращі базові можливості для ефективного управління та економічного становлення. Але тут є і зворотна сторона медалі: новостворена громада повинна мати масштаб, який зберігає прямий зв’язок влади з мешканцями. Тому важливо знайти і зберегти баланс у масштабі об’єднаних громад, що має відображатися у так званому перспективному плані формування ОТГ. За це відповідають обласні державні адміністрації, які повинні забезпечувати  реалізацію державної політики децентралізації.

Як же цей процес проведений у Львівській області? У минулому 2015 році наша область нібито була одним з лідерів по країні, громад було створено 15. Але, як виявилось, лідером тільки по кількості, але далеко не по якості. Більшість утворених громад були дрібними, тобто завідомо неспроможними. Гонитва за показниками, що є, безперечно,  дуже важливо для державного чиновника, перемогла здоровий глузд та економічний розрахунок.

Для кращого розуміння ситуації у Львівській області наведу додатково порівняльні показники з Одеської області, де нещодавно мені довелось побувати на Форумі з питань ОТГ, організованому місцевою організацією «Самопомочі». На цих рисунках у синьому кольорі відмічений відсоток власних коштів громад, а червоним – отримуваний від держави.

Рис. 1. Рейтинг фінансової самостійності (залежності) місцевих бюджетів ОТГ Львівської області від державного бюджету

Рис. 2. Рейтинг фінансової самостійності (залежності) місцевих бюджетів ОТГ Одеської області від державного бюджету

Ці дані показують відверто ганебну ситуацію для Львівської області. Найгірша громада Одеської області має показник дотаційності з державного бюджету 24%. Натомість найгірша громада Львівської області має показник дотаційності - 64%. При цьому лише дві громади (з 15-ти) у Львівській області мають кращий показник, ніж найгірша громада в Одеській області. Вважаю, це катастрофа, про яку чомусь усі мовчать і мало хто знає! Ці дані наочно демонструють, що процес формування ОТГ у Львівській області був імітацією бурної діяльності, обманом громад та марним витрачанням бюджетних коштів. Цікаво, чи хтось Львівській ОДА був покараний за таку «роботу»?

У 2016 році маємо новий тренд. Не визнавши, але, очевидно, зрозумівши свою помилку, фахівці ЛОДА розпочали роботу над змінами до так званого перспективного плану ОТГ області. І тепер вже впали в іншу крайність – гігантоманію, взявши за ціль створювати мегагромади. Найбільш яскраво це видно на прикладі Пустомитівської об’єднаної громади, яку вирішили створити на базі цілого Пустомитівського району. Цю ідею активно допомагали проштовхували місцеві органи державної виконавчої влади, всіляко сприяючи переконанню депутатів і мешканців громад. Але чи Ви думаєте хоч у цьому випадку керувалися економічними розрахунками і бажанням створити спроможну громаду? Та ні, насправді банальним лобізмом і бажанням укріпити «феодальну вотчину» за певними особами на відповідних територіях.

У цій ситуації, відверто кажучи, лише активна позиція громадянського суспільства та медіа перешкодила реалізації на даному етапі цього плану. Але, думаю, «ще не вечір». Хоча нібито декларується відмова від «гігантоманії», не виключаю подальших сюрпризів від обласної адміністрації. Чому в іншому випадку до цього часу офіційно не оприлюднений остаточний проект нового перспективного плану, натомість по Львову «гуляє» з десяток варіантів його нібито кінцевих версій? Зрештою, перспективний план готує обласна адміністрація, але затверджуватиме обласна рада – чим не варіант внести зміни з голосу за пропозицією групи «пропустомитівських» депутатів.

Тому в цьому питанні і надалі потрібно бути пильними, щоб не пропустити акцептування на сесії обласної ради подібних квазіутворень, які не матимуть нічого спільного з місцевим самоврядуванням.

Підсумовуючи вищесказане, слід визнати провальні, наразі, результати реформи об’єднання громад у Львівській області. Але все ж таки маю надію, що за допомогою експертів, кваліфікованих громадських інституцій та відповідальних місцевих депутатів вдасться скерувати цей процес у правильне русло