ОКУПАЦІЯ. МІСТЕРІЇ (запізнілі нотатки про один негероїчний фільм)

Наталка Римська, 9 травня 200862830

Те, що зробив Кудзіненка, можна назвати «деконструкцією совєтського партизанського міту» (недарма цей фільм заборонено для перегляду у Білорусі, тому режисер показує його де завгодно - у Варшаві, у Ротердамі, у Празі, але не в себе вдома...). Можна шукати ще інших окреслень. Для мене ж очевидно одне: попри потужний «деконструктивний заряд», фільм Кудзіненки заторкує якісь геть архетипні людські трагедії.

Майже місяць збиралася про це написати. Звернулася з листом до режисера, аби уточнити деякі деталі (бо ж коли пишеш якусь міні-рецензію і хочеш щось зацитувати - бажано робити це без перекручень). Та відповіді на свого листа не отримала (можливо, мейл в чоловіка змінився...), отож рецензії (навіть міні) не вийшло.

Проте фільм той не відпускає мене. Тим більше, що дивилася його вже вдруге (у «Ляльці», в рамках «Білоруської весни»). І мушу сказати: враження від другого перегляду були анітрохи не слабші...

Отож: білоруський режисер Андрей Кудзіненка зняв фільм про війну. А саме про білоруську партизанку. І що тут такого - спитають ті, котрі того фільму не бачили? А от власне: те, ЯК він це зробив, заслуговує на якнайбільшу увагу.

Те, що зробив Кудзіненка, можна назвати «деконструкцією совєтського партизанського міту» (недарма цей фільм заборонено для перегляду у Білорусі, тому режисер показує його де завгодно - у Варшаві, у Ротердамі, у Празі, але не в себе вдома...). Можна шукати ще інших окреслень. Для мене ж очевидно одне: попри потужний «деконструктивний заряд», фільм Кудзіненки заторкує якісь геть архетипні людські трагедії.

Кожна із трьох новел-притч, які становлять фільм («Адам і Ева», «Мати» і «Батько»), розпочинається цитатою зі Святого Письма - що вже задає тон і самим притчам, і їх рецепцію. Крім того, режисер «розламує» час, подаючи події немовби з кінця - нумерація притч іде у зворотньому напрямку, від третьої до першої.

Війна тут служить лише тлом, на якому розігруються спричинені нею-таки трагедії чоловіка і жінки, матері і батька, дитини і вояка. Властиво, війна цікавить режисера лише тією мірою, якою будить у людях їхні основні почуття та інстинкти.

У новелах-притчах багато художніх повторів і паралелей. Горить німецький мотоцикл - і селянська хата. Загибель курки під колесами мотоцикла - і смерть дитини від випадкового пострілу. Згадка про Любов Орлову у розмові «партизанів» - і Марлен Дітріх у балачці німців-мотоциклістів. Німа матір, яка втрачає свою дитину - і знаходить її у пораненому мотоциклістові (одному з тих, котрі вбили її дитину). Усе це «б'є в одну точку»: у війні не буває переможців.

Чотири роки тому, у Варшаві, на обговоренні, яке було після перегляду цього фільму в Замку Уяздовському, хтось згадав грецьку трагедію, намагаючись схарактеризувати те, що зробив режисер. Переглянувши «Окупацію. Містерії» вдруге тут, у Львові, я ще раз у цьому переконалася...

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 30

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Н.Р. 5 липня 2008, 23:08

    :) А формулювання "архетипна трагедія" з'явилося внаслідок накладання моїх вражень з того періоду, а саме від перегляду "Царя Едіпа" Пазоліні та від дискусії, що була після прем'єри фільму Кудзіненки у Варшаві у 2004 році. Обидва фільми я дивилася у дуже короткому проміжку часу. Як бачите, підхід тут цілком суб'єктивно-згадувальний. Навіть на гадку не могло мені спасти, що жанр "запізнілих нотаток про один негероїчний фільм" може підлягати науковій рецензії :))

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Н.Р. 5 липня 2008, 23:01

    :) А формулювання "архетипна трагедія" з'явилося внаслідок накладання моїх вражень з того періоду, а саме від перегляду "Царя Едіпа" Пазоліні та від дискусії, що була після прем'єри фільму Кудзіненки у Варшаві у 2004 році. Як бачите, підхід тут цілком суб'єктивно-згадувальний. Навіть на гадку не могло мені спасти що жанр "запізнілих нотаток про один негероїчний фільм" може підлягати науковій рецензії :))

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Н.Р. 5 липня 2008, 20:25

    А Ви не помітили, що "деконструктивний заряд" взято у лапки? Я не науковець, не теоретик, вживаю ці окреслення суто метафорично - тією мірою, якою вони пасують до моїх суб'єктивних нотаток. А Ви тут науки шукаєте? Досі не чула про такий науковий жанр, як блог. Ото щойно від Вас довідалася :)))

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук