Перевтілення коміксу в драматичний епік

Нова частина пригод рукокрилого захисника легендарного Готема нарешті увірвалася і на широкі екрани України. Уважний читач давно вже знає, що до того, як біля українських кінотеатрів почали шикуватися фани, а Брюс Уейн почав водити в ресторан пасію, яка говорить сатиричним суржиком, нова картина Нолана встигла наробити купу крику по всьому світу.

Тут і черги до американських кінотеатрів, і перше місце в рейтингу IMDB, і потенційні касові рекорди, що от-от затьмарять планку, встановлену «Титаніком».

Допитливий шукач популярних аватарів з кривавими цитатами Джокера певно вже знає, що історія успіху цього фільму почалася ще тоді, коли був дописаний сценарій, підібрані актори та затверджений бюджет, але історія масової істерії почала творитися кілька днів після того, як лікарі констатували смерть Хіта Леджера від інтоксикації організму в результаті прийому несумісних медикаментів. За кілька днів, мов після помаху чарівної палички, в інтерв'ю актори та режисер фільму починають говорити про те, як 28-річний австралійський актор зжився з вершиною еволюції готемського зла, накручують ще багато шмарклів про лебедину пісню, обіцяють покласти голову, але здобути для покійного австралійця «Оскар», одним словом, нагнітають істерію так, що мало не все населення США акуратною чергою шикується до кас кінотеатрів, аби подивитися на останні кінокадри «того з Горбатої Гори».

А перед очима більш ніж двох-з-половиною-годинне продовження коміксу про мільйонера Уейна, який у вільний від роботи час очищує рідне місто від бандитів всіх мастей. І навіть якщо мій особистий шукач літературних паралелей звинуватить мене у всіх смертних гріхах, все одно зауважу очевидний факт, що лежить на поверхні кіноекрану: цього разу замість звиклого коміксу з динамічним лінійним сюжетом, кількома десятками спецефектів, що захоплюють дух, маємо детективну драму, герої якої в діалогах говорять так, наче перечиталися книжок філософів-екзистенціалістів. Бетмена мучать запитання, традиційні для кризи середнього віку кожного супергероя. Адже хочеться вже родинного затишку, дружини, сім'ї та приємних вечорів за переглядом сімейних комедій замість того, щоб стрибати зі шпилів хмародерів на голови численних готемських злочинців. І тут постає шанс в особі непідкупного харизматичного прокурора Харві Дента - виявляється, що можна і костюм летючої миші передати достойному насліднику, і позбутися конкуренції в амурних справах.  «І все було б гаразд, якби не піка», точніше, не піка, а карта без масті, Джокер у виконанні Леджера, який з кривавою посмішкою на забіленому тальком лиці весь фільм намагається сказати: «Не такий вже й ти крутий, Бетмен», а говорить оте своє без п'яти хвилин культове: «Чому ти такий серйозний?»

На екрані можемо спостерігати одне з найбільш вдалих кіношних уособлень зла. Цей алогічний згусток негативної енергії творить на екрані справжню антитезу добру, адже Джокер при нагоді випускає тельбухи і розтинає роти не лише поліцейським, а й дядечкам з мафії; він алогічний, бо мало того, що сам ламає плани іншим, так ще й своїх ніколи не створює, а просто як сервер мчить на хвилі терору, крові і вибухів. Ну й насамкінець герой Леджера дуже печальний, важко визначити, яке з почуттів переважає, коли на нього дивишся: співчуття, страх чи захоплення.

Далі розкривати сюжет не буду, лише попереджу, що до кінця фільму дзиґа сценарію закрутиться так, що аж щепки летітимуть, а всі ті, хто на початку вкладатимуться в стандартну схему «поганий, хороший, злий», так часто обмінюватимуться ролями, що до фіналу жодного героя не вдасться однозначно назвати позитивним чи негативним, а від добра з кулаками переважно залишаться одні кулаки. Уважний глядач певно також помітить, наскільки важливими для міфічного Готема є загальноамериканські питання: «Чи етично прослуховувати телефони співгромадян заради їхнього ж блага?», і те з якою осудливою мовчанкою герої погоджуються на використання таких сумнівних методів.

Однозначна рекомендація - фільм варто дивитися, при чому екран повинен бути максимально великим, аби оцінити всю красу небесних стрибків і того, як майже за Бакмембетовим, перевертається вантажівка. До речі, при можливості краще йти на фільм з мовою оригіналу і українськими субтитрами, бо слухати те, як дублюють героя Леджера, неможливо, особливо якщо порівнювати з англомовною версією. Адже там у Джокера кожен кашель, смішок, подих - невід'ємні штрихи до епічної ролі хрестоматійного рівня.

The Dark Knight

Режисер: Крістофер Нолан

В ролях: Крістіан Бейл, Хіт Леджер, Аарон Екхарт, Майкл Кейн, Меггі Джиленхол

Фото зі сайту movies.ign.com