Після декількох днів польського кіно. «Жасмин»

Під час Днів сучасного польського кіно, що тривали у Львові з 29 березня до 2 квітня, я особисто потішилася за поляків. Сучасне польське кіно має своє обличчя, йому вдалося подолати вагання між проамериканськими та проєвропейськими проектами в найкращий спосіб – на користь самобутності. Це – справжнє кіно.

Спершу задумувалося, що фестиваль відкриє фільм «Катинь». Однак прем'єру відкладено, для українців готують переклад. Зовсім не применшуючи ваги цієї прем'єри, скажу: навіть добре, що фестиваль пройшов без акценту на історичній тематиці.

Натомість залишилося багато місця для сприйняття польського культурного досвіду, без зайвих але, на кшталт вагань щодо ролі поляків для українців. Стрічки демонструють актуальні життєві колізії, ставлять питання, якими просочене сьогодення. Вони про людей і для людей. Ставитися прихильно припрошують мудрі діти, які є чи не в кожній стрічці. А морщитися від того, що на дворі ХХІ століття - дами з цигарками.

«Жасмин»

Готуючись до перегляду цього фільму, я намагалася знайти відгуки тих, хто уже його переглядав. В одному із них було сказано, що це - «своєрідний християнський парафраз «Парфумера»: у маленькому монастирі живе настоятель, монах-кухар і три монахи-затвірники, від яких линуть чудові аромати. Місцеві жінки потрапляють під їхню дію, й змінюються, їх опановують ефемерні любовні пристрасті. Одного разу в монастир приїздить реставраторка зі своєю маленькою донькою: справжня мета цього візиту - вивідати секрет виготовлення чарівних ароматів».

Проте «Жасмин» виявився чимось протилежним. Якраз завдяки тому, що головна героїня Наташа не намагається, не гребуючи нічим, вивідати секрет аромату, їй і нам відкриваються сокровенні таємниці.

Насправді прикро, що сучасне кіно, маючи незрівнянні засоби для того, щоб посвячуючи в міти Середньовіччя, демонструючи християнську містику, зароджувати в душах світло, торгує цими скарбами лише для того, щоб гіпнотизувати гаманці зачарованих глядачів. Так, як це було, приміром, із «Кодом да Вінчі».

Дуже добре, що режисер «Жасмину» Ян Якуб Кольський, задумуючи його, не був затьмарений касовими зборами від прокату. Фільм триває, клубок таємниць і пристрастей поступово розплутується, й без зайвого апломбу усі й усе стають на своє місця. Монах Черешня більше не може ховатися за рясою й знаходить звільнення від багаторічної пристрасті, а кухар Здоров'ячко, що не цурався свиней, стає святим.

Фільм дуже ненав'язливо, але таки доконечно прокладає межу між мирськими пристрастями й вищими почуттями. Істина проста - можна скомпонувати аромат любовної принади, можна виготовити й парфум звільнення від пристрасті, проте любов - не просто хімічний алгоритм, тут справді є Божий промисел.

Проте, знову ж таки, якби фільм був вибудований з єдиною метою - вселити християнську любов в якомога більше сердець, то, напевне, вийшов менш привабливим. Наташа, хоч і не пристає на переконання настоятеля монастиря, що природа ароматів - духовна, свята, і намагається пояснити їх з наукової точки зору, не заскорузла у своїй правоті. Наташа відкрита до пізнання. Гра акторки Гражини Блєнцької-Кольської напрочуд виважена. Мимоволі проектуєш її поведінкову стратегію на себе, і це дозволяє дивитися багатий на різні смисли фільм, як і личить сучасному кіно, тобто легко.

Єдиний недолік, який вдається помітити - це завше запалена цигарка Наташі. Акторка добре зрозуміла режисера, вона добре грає роль сучасної жінки, і без цього атрибуту можна було б легко обійтися. Цигарка виглядає особливо зайвою, коли Наташа компонує парфуми.

Фото з сайту www.kinokolo.ua