Пороблено в Україні

Повертався вчора в обід з прес-конференції у міській раді про Львів та його історію. Коли виходив з дворику Ратуші, примітив поблизу розкладку з футбольними сувенірами, котру облюбували туристи і пару дітлахів.

Не знаю, що їх цікавило, але мені впала  в око ось ця майка – з написом Made in Ukraine. Щоб Ви краще могли побачити, про що йдеться, подаю її у збільшенні:

Ось так виглядають українські Улянка, Іванка, Зорянка, Даринка, Світлана, Марічка, Наталка, Оленка, Христинка, Василинка, Марта, Соломія, Орися, Гануся (остання фігурує як Ganusia – мабуть, щоб полегшити життя російським і французьким туристам, у мовах яких немає звука «Г»).

Продавці – два молоді і виразно «під газом» хлопці – напівсерйоз-напівжартома вимагали у мене 5 грн. за право сфотогрувати їхню майку.  Я ж їм пригрозив, що якщо вони не заберуть це свинство, то будуть мати неприємності. Ліниво посміхаючись, вони забрали ці майки з розкладки. Чи надовго – не знаю. Майже певний, що ці майки продають і сьогодні. Хочете, підіть самі подивіться.

Я розумію, що капіталізм перемагає все.  Й що люди будуть робити гроші на всьому, що добре продаєтся. Біда, однак, що  Львові цим товаром все частіше стають стереотипи. На них можна робити добрий бізнес, як показує досвід Криївки чи Староєврейського ресторану. Своє ставлення до цих ресторанів я виявляю у тому, що ніколи до них не ходив і, надіюся, не піду.

Але це є мій особистий вибір, і я не збираюся нав’язувати його нікому. Інша справа, коли такі-от стереотипи – з подяками Богові, що «я – не москаль», зображенням українців як придуркуватих салоїдів чи топлес Улянок, Іванок та  ін. – продають у відкритих публічних місцях, які я та тисячі інших не можуть оминути по дорозі на роботу, додому чи за інших  щоденних обставин щоденного життя.

 За своє життя я трохи побачив світу і жив різних містах і Заходу і Сходу. Але образів такого водночас  глупого національного самоприниження і пихатого марнославства я не бачив ані в американців, ані у німців, ані японців, ані італійців, ані австрійців чи австралійців.

Не є певним щодо Росії – Росія велика, і я не те що усю не з'їздив, я взагалі її мало знаю. У кожному разі, ми тут у Львові скаржимося, що поганий образ України творять наші вороги, у першу чергу – російські спецслужби.  Тут же бачу що інше: з нашими національними друзями-виробниками  нам не треба ворогів. Бо цю майку з образом України як сексуального раю придумали мабуть таки не у Кремлі. І не скинули на львівські вулиці з ворожих літаків замість листівок. Це наша, власна продукція.  Made in Ukraine.

Що більше: у той самий день й у ту саму хвилину з іншого боку Ратуші мітингувала «Свобода», біля розкладки проходив концерт дитячої творчості, а поміж мітингом і концертом снував натовп народу. Припускаю, що у ньому були навіть й українські феміністки – Львів же славиться своїм фемінізмом! Але, як видно, нікому – ані націоналістам, ані фемініст(к)ам, ані підгородецьким отцям -  до цих майок немає діла. Рівень терпимості до всього огидного в Україні впав так низько, що ці майки виглядають майже як невинна забава.

Моралі у цій історії проста: якщо будемо терпіти таке самоприниження, значить, ми на нього заслуговуємо. Але не розказуймо тоді байки, що Львів – це «справжнє європейська місто».  З такими майками і подібними сувенірами, він є made in Ukraine, яко столиця пива, солодкого, доступних дівчат та інших принад «третього світу».