Про політику

Влад Якушев, 3 лютого 201215928

Записки веселого патологоанатома. Записка 3. Про політику.

Скоро вибори. Буде галасливо. Я не люблю шум. Не звик. Усі ті вибори нагадують мені фільм «Зомбіленд». Був такий дурнуватий фільм жахів. Там нормальних людей майже не залишилося – самі зомбі. От і у нас під час виборів так буде. Одні зомбі на плакатах, другі з прапорами, треті з бюлетенями.

 

Вибори – це зомбіленд, тому що в них немає життя. 99% кандидатів мертві, тому що нічого не зробили для живих. Коли до виборів залишиться місяць, вони оживуть, почнуть вити: ми зробили те, ми зробимо се. Ви мені не кажіть. Я тут, у моргу, до слів не звик, ви не випендрюйтеся, ви мені рукою покажіть, хто що зробив. Машин собі накупили? Бачу. Хати побудували? Розумію. Це для себе. А для нас?

Була б моя воля, я б обов’язковою умовою участі у виборах зробив якусь реальну справу. Причому зроблена вона має бути власними руками і за власні кошти. Допомагаєш якомусь інваліду, будь добрий – забезпеч його, і, хоча б раз на тиждень прийди, на візочку повози. Причому, щоб доручити комусь іншому не можна було. Сам, власними ручками. Став депутатом – добра справа за графіком, раз на місяць. Привіз бабусям шкарпетки у будинок престарілих, будь добрий – поживи з ними три дні, поїж їхньої кашки, поспи на їхніх ліжках, сам у цих шкарпетках походи. До наступного приїзду тобі захочеться їм ремонт зробити, щоб на голову тобі ж не капало, і ліжка замінити, бо в тебе від них буде спина боліти.

Мертва буде кампанія, тому що всі гроші вкладуть у прапори і нічого – в людей.

Мені тут у партію пропонували вступити. Кажуть, хороша партія, чесні люди. А я там чесних не бачу. У них там грошей, як у дурнів махорки. І в партію пішли одні для того, щоб цих грошей більше стало, інші для того, щоб ті, що є не відібрали.

Мене завжди цікавило, навіщо їм стільки грошей? У мене тут мільйонери не рідкість, то з інфарктом, то з кулею в голові привезуть. Лежать голі, без грошей. Із собою не забрали. Он в куті один лежить, живіт такий - простирадла не вистачає, щоб прикрити. Хотів на два життя наїстися?

Пішов я одного разу на якісь партійні збори, подивитися, що це таке. Всі голосують бюлетенями, музика урочиста грає. До мене підбігає якась дівчинка з мікрофоном, просить: «Ми зараз камеру включимо, а ви назвіть свою професію і радісно так скажіть що ви – за Партію!»

Включили вони камеру, я і кажу: «Ми, патологоанатоми, за цю Партію!!!»

Як каже наша молодь: «Уп-с». Щось вони на обличчях змінилися, посмутніли якось і – ходу від мене. Не сподобалася професія.

Повернувся я з того з’їзду і вирішив свою партію створити – партію Мертвих. А що, в нас усе, як в інших партіях буде. Є лідер, і ніхто йому не перечить. Мовчать. Члени партії нічого не роблять – теж як у всіх. Толку від партії – 0 цілих, 0 десятих. А загалом наша політична сила буде відрізнятися тим, що, на відміну від інших, не краде і нічого поганого нікому зробити не може.

А пікетувати когось як добре. Вивіз 100 однопартійців на залізних каталках, простирадла познімав… Навряд чи хтось такий пікет довго витримає – на все погодяться.

І слоган я вдалий для партії придумав: «Голосуйте за партію Мертвих – всі там будете!»

Гімн партії виконувати легко. Оголошують: «Звучить гімн партії мертвих», і п’ять хвилин – мертва тиша. Ну, а похідна пісня всім вам відома – похоронний марш.

Зізнаюся, я похоронний марш недолюблюю. Набрид. У своєму заповіті напишу, щоб хоронили мене під «Вальс» ДДТ.

Але щось я зарано у дальню путь почав збиратися. Мені ще з отого мільйонера позолоту зняти треба, обмити тобто.

До речі, з цього приводу анекдот.

Помер відомий скандальний політик. Виносять його тіло з моргу, кладуть у гріб, та раптом помічають, що у тіла відкритий рот.

Соратники по партії викликають працівника моргу, який готував тіло до похорону, і обурюються:

-Як же так, з відкритим ротом. Треба ж було чимось підв’язати.

- Пробували, - виправдовується санітар, що тільки не робили, рот не закривається.

- Нічого, - каже один зі співпартійців померлого, - скажемо, що навіть смерть не змогла закрити йому рота.

Поряд стоїть журналіст, який чує цю розмову. Почувши останню фразу, він запропонував:

- А ви, зробіть як завжди, – грошима заткайте.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 8

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук