Що може мама, якщо ви у горах

Дуже багато. До звичних обов’язків, які приписані матерям природою, інстинктами, культурою, із розвитком цивілізації додаються нові і дуже незвичні. І часом смішні.

Кілька днів провела у горах. Горгани – одна із найменш обжитих частин Карпат. Там мало туристів, мало комфорту для так званих «матрасників», які їдуть у гори винятково для бурхливого пікніка, сауни і всіх інших, супутніх задоволень. У Горгани їдуть ті, хто хоче екстріму, хоче  видертися на вершину, на якій тебе ніхто не чекає, з якої тобі жодної користі, окрім однієї – вершина дає відчуття свободи і самоствердження. У гори йдуть ті, хто хоче пізнати, яким він є насправді. І хто понад усе цінує волю.

Добре, якщо у гори йдуть люди підготовані. Які розуміють усю непередбачуваність природи, усі небезпеки, які можуть зачаїтися у найбільш банальному місці, які з повагою ставляться до стихії, яка живе своїм життям і якій насправді абсолютно байдуже до цінності  людського життя. У горах  ти можеш тільки пристосуватися, підлаштуватися, віддатися. У горах ти – ніхто, найменша мурашка важить там більше, бо вона є частиною системи, а людина – ні, людина тільки гість, до того ж – мало очікуваний і мало зауважуваний.

Часто у гори вибираються люди, які спраглі пригоди, але настільки закорінені у цивілізації, що просто не вірять у свою залежність і у свою малість. Вони безпечні і самовпевнені, бо мають модну куртку, електронний крокомір, сучасний примус і запас харчів із супермаркету у гарному упакуванні. Усе це виявляється нічого не варте, коли збиваєшся зі стежки, коли крокомір здирається з ноги у перших же кущах, а харчі виявляються зручними для мікрохвильовки,  а зовсім не для виживання.  Вийшовши на маршрут, вони і не думають повідомити про це рятувальників, ну бо що ж такого може статися із такими крутими хлопцями і дівчатами у таких зовсім не поважних горах? Це ж не Гімалаї, врешті решт.

Наївні і безпечні, вони не готові опертися будь якій кризовій ситуації. І тоді на допомогу приходить ….мама. Не смійтеся, це розповідав досвідчений рятувальник в Осмолоді. Він не раз виводив із халепи переляканих мандрівників, які просто сиділи і чекали, коли за ними прилетить гелікоптер або прийде рятувальник. Навіть не робили спроб якось собі порадити. Тільки телефонували на мобільний рятувальної служби і волали, щоб їх звідти забрали. Питаєте, звідки вони знали телефон рятувальників? А власне, що від мами. Спершу телефонують мамі, пояснюють, що повна дупа, а бойова мамуся сідає за інтернет (сучасні мами такі), вишукує контакти рятувального загону і запускає процедуру порятунку великорослих дядьків. За словами рятувальника Віктора така схема спрацьовувала, і не раз. Перше, що приходить до голови горе –туристам – це дзвінок «із студії» до мами.

Висновок? Навчіть мамусю користуватися інтернетом. Це перше. Друге – не думайте, що людина – дійсно цар у природі. Все навпаки – сучасна людина – найбільш безпорадне створіння , якщо йдеться про виживання  навіть серед трьох сосен. По –третє – йдіть у гори. Бо тільки там будете знати собі справжню ціну.