«Сихів перестане бути спальним районом, коли сюди приїжджатимуть на цікаві події»

Для найбільш густонаселеного району Львова, Сихова, розробили стратегію розвитку на наcтупні десять років. Які ключові зміни, закладено у Стратегії? Де точки росту для перетворення Сихова із спального району на сучасний поліфункціональний район? І чи готові мешканці району виходити із зони комфорту задля реалізації змін? Із відповідями на ці питання можна ознайомитися в інтерв’ю ZAXID.NET із Наталією Піпою, головою громадської організацїі «Кращий Сихів».

Виконком Львівської міськради 23 лютого затвердив Стратегію розвитку Сихова до 2028 року. Чому був потрібен такий документ? Наскільки активно у формуванні стратегії брали участь представники громадськості і наскільки їх бачення враховане?

Ми, ГО «Кращий Сихів», були першими, хто публічно заговорив про потребу створити Стратегію розвитку Сихова. Улітку 2017 року провели публічний круглий стіл на тему «Майбутнє Сихова: яке воно?», під час якого активно обговорювали те, якого саме кращого Сихова ми хочемо?

Дуже добре, що пізніше за це взявся «Інститут міста», і мав грант, щоб розробити повноцінну стратегію (стратегію розробили у межах грантового проекту «План дій для зміцнення громад» посольства Великобританії – ред.). Я вважаю, що цей крок – дуже важливий для нашого майбутнього. Чи ідеально вона написана? Це – бачення різних людей. Ті, хто активно включилися в її написання, те бачення більше і включене.

Загалом, ухвалення стратегії наближає нас до моделі співпраці громадянського суспільства і влади: маємо спільний документ, знаємо, якими кроками і куди рухатися. Роль громадянського суспільства – це роль комунікатора, який консолідує людей для ухвалення змін, стимулює долучатися за потреби до виконання та здійснювати моніторинг.

У Стратегії закладені певні принципи, якими треба керуватися. Тепер я можу не просто казати, що у поліклініку важко заїхати людям на візках, але й аргументувати тим, що ми заклали принцип безбар’єрності у стратегію.

Мені дуже подобається, що у документі передбачено відповідальність конкретних людей за проекти, вказані терміни виконання та орієнтовні потреби у коштах. Це дає громадським організаціям, активістам можливість впливати на цей процес. Наприклад, ми знаємо, що щороку мають створювати два громадські простори, то ж можемо звертатися до голови райадміністрації з питаннями, який саме простір планують оновити, вносити свої пропозиції, рекомендації.

Наскільки комфортним в оцінках мешканців є Сихівський район сьогодні?

Для відповіді на це запитання треба звертатися до соціологічних досліджень. Є люди, які дуже високо оцінюють комфорт життя у районі. Є люди, які його оцінюють дуже низько. Особисто для мене, Сихів є ще недостатньо комфортним і таким, яким би я хотіла його бачити, в якому б я хотіла жити. Саме тому включаюся у процес його змін.

Пріоритетні напрямки Стратегії розвитку Сихова

Проте певні зрушення в останні роки все-таки були, чи не так?

Трамвай на Сихів – це однозначно прорив. Те, що змінюється Культурно-освітній центр ім. Довженка – теж дуже добре. Те, що створюється медіатека і makerspace (науково-технічна лабораторія для школярів – ред.) – дуже добре.

Попри це є велика кількість кіосків, стихійна торгівля та несанкціонований продаж алкоголю (це я можу засвідчити особисто), хаотичне розміщення неестетичної реклами.

Крім цього, планування забудови району ведеться недостатньо планомірно. Мало є коворкінгів, мало культурного життя, мало громадського життя, мало інноваційності. Я б сказала, що зміни є, але далі треба змінювати ще багато чого.

Раніше дуже поширеним було ставлення до Сихова як до стереотипного «спального району». Зараз частіше можна почути, що молоді сім’ї хочуть жити саме у Сихівському районі, бо він сучасний. Чи змінюється образ Сихова на Вашу думку?

Я чую і те, й інше. Багато людей, які не живуть у Сихівському районі і не часто сюди приїжджають, далі вважають Сихів спальним районом. До певної міри він таким ще залишається.

Його можна буде повністю перестати вважати спальним, коли у мене не буде потреби їхати до центру за культурними і суспільно важливими подіями. Тоді можна буде сказати, що Сихів – не спальний район. Це саме те, що варто змінювати зараз.

Попри це, він дійсно добрий для сімей із дітьми. Район має інфраструктуру найменш зношену, у порівнянні із іншими районами міста. Багато людей за співвідношенням «ціна-якість» позитивно оцінюють район, і обирають для життя.

Для мене ознакою того, що Сихів змінився, буде те, коли люди з Рясного, Левандівки чи Топольної не будуть казати: «То так далеко їхати!», а будуть казати: «Їдемо на Сихів, там так класно!».

Наприкінці 2018 року у Сихівському районі почнуть будувати спорткомлекс з лижним спуском

А чи хочуть сихівчани, щоб Сихів став діловим осередком? Щоб тут з’явилися нові офісні центри, нові робочі місця?

Офісні центри, які планується звести на Сихові, можуть посприяти розширенню пропозиції роботи у районі, де живе понад 150 тис. населення. Це було б доволі комфортно.

Насправді, на виїзді з Сихова до центру у години пік є корки, і навпаки, з центру до Сихова – також страшні корки. І це стосується і переповненого громадського транспорту, і приватного автотранспорту. Розширення можливостей працевлаштуватися на Сихові могло б змінити цю маятникову міграцію між Сиховом і центром та іншими районами міста.

Які проекти, скеровані на втілення стратегії, планується реалізувати у 2018 році?

Точно знаю, що цього року планують зробити оновлення проспекту Вернадського. Передбачене оновлення доріжок, тротуарів, озеленення за проектом «Інституту просторового розвитку».

Ще один проект, який реалізують цього року – озеленення бульвару Довженка як частини так званого «зеленого прогулянкового кільця», яке було запроектоване ще у кінці 80-х років, однак до кінця не реалізоване. Воно необхідне як альтернатива для пішоходів, щоб не ходити вздовж загазованих магістралей. Довкола трьох магістралей повинно бути озеленення – проспект Червоної Калини, Санта-Барбара, Іскра. Сквер Гідності, Сихівський ліс і бульвар Довженка є частинами цього кільця.

Чому парк Івана Павла ІІ, у тому вигляді, в якому він є зараз, не влаштовує сихівчан?

Парк Івана Павла ІІ, іншими словами це – Сихівський ліс. Там ситуація є справді складною. Частина мешканців вважають цю територію лісом, інша – парком. Багато хто вважає нормальним явищем смажити у лісі шашлики, пити алкогольні напої і не прибирати за собою, але є велика частина людей, які вважають це ненормальним.

Маємо Сихівський ліс, величезну галявину і далі гай Освицький. Це могла б бути гарна рекреаційна зона. Але ця галявина зараз, на жаль, у сумному стані і гай Освицький такий, що потребує змін.

До цього року у лісі не було лавок, відповідно сидіти цивілізовано не було де. Зараз вони уже з’явилися. Також там дуже бракує шлагбаума, бо мешканці сусіднього села Зубра не хочуть об’їжджати довшою дорогою, а їдуть через ліс.

У період від Великодня і до травневих свят ця територія перетворюється на місце, щоб випити і засмажити шашлики. Я не кажу, що це не є можливо, але це треба робити цивілізовано, створювати спеціально відведені місця.

Перше, що потребує Сихівський ліс – це частішого прибирання. Він є на балансі ЛКП «Зелений Львів». Є проект оновлення, ми його не бачили, хоч і надсилали з цього приводу запити. Є приблизний проект оновлення, розміщений біля входу у ліс. Нам як громадськості цікаво, що і коли тут будуть робити.

Дехто каже, що на цій території треба розташувати парк розваг. Добре, коли у місті є хороший парк розваг, але це не означає, що задля цього треба знищити ліс. Як на мене, на багатьох інших площах це можна реалізувати, а ліс варто робити рекреаційною зоною.

Дехто каже, що у Сихівському лісі нема що робити – хіба білок годувати, але в цьому також і своя велика перевага.

На місці «Арсену» на Сихові у 2019 році відкриють вп’ятеро більший ТРЦ

До прикладу, далеко не всі усвідомлюють, що «калабаня», як її називають за «Арсеном» на вул. Хоткевича, де миють машини, насправді важливе екомісце. Тут зупиняються для перепочинку багато перелітних пташок. Якщо зрушити це озеро, то ми заберемо не просто калабаню для миття машин, ми втратимо більше: від цього постраждає велика кількість птахів і тварин, відповідно втратимо і ми, люди.

Треба розвивати можливості для рекреації у лісі: створити екологічний майданчик, можливості для занять спортом на свіжому повітрі.

Ми шукаємо варіант, як реалізувати екомаршрут, екостежку. Є багато цікавих моментів, на які треба звернути увагу. Біля входу у Сихівський ліс є величезний дуб, який старіший за Сихів.

Які проблеми, на вашу думку, залишилися поза увагою стратегії?

У Стратегії мало закладено змін щодо ситуації із місцями у дитсадках. По Львову на 175 дітей є 100 садочкових місць, а у Сихові ця диспропорція є ще більшою. Є велика концентрація молодих сімей, відповідно і малих дітей.

Можливо, порівняно з іншими районами, Сихів добре забезпечений транспортом. Але ми знаємо, що зараз транспорт у Львові – слаба ланка. Трамваї на маршруті №8 часто зупиняються біля Академії мистецтв і далі не їдуть, люди спізнюються на роботу, навчання. Маршрутки завжди переповнені. Це треба змінювати.

Також у Сихівському районі дуже багато панельних будинків, вони проектувалися на невелику кількість років, і за кілька років можуть просто впасти. У Стратегії не передбачено санації будинків. Ніхто точно не знає, як її правильно робити. Думаю, для цього потрібна інша програма.

Сихівський район – це не тільки пр. Червоної Калини і Санта-Барбара, це також багато інших вулиць, зокрема вул. Зелена, Джорджа Вашингтона, частина Стрийської. Чи відчувають мешканці цих вулиць пов’язаність із Сиховом. Що можна робити, щоб краще інтегрувати мешканців Сихівського району?

Так, дійсно, з одного боку, вони ближче до центру, ніж Сихів, але водночас вони – на периферії Сихова. Думаю, у принципі, вони частиною Сихова себе не відчувають, але із Сихівським районом потроху починають себе ідентифікувати.

Наприклад, є активні люди, які започаткували сквер на Джорджа Вашингтона, активні люди з Нового Львова. Наша громадська організація із ними співпрацює. Вони відчувають, що можуть впливати на важливі процеси, долучаючись до співпраці. І якщо такої співпраці буде більше, Сихів зможе стати визначальним центром і для них.

Які стимули для розвитку можуть бути у цих периферійних частинах району? Є низка промислових територій, де планують будівництво. Вже саму їх ревіталізацію можна вважати позитивом. Але чи мають забудовники брати на себе частину соціальної відповідальності, і разом із житлом створювати супутню інфраструктуру: спортивні майданчики, дитсадки, приміщення, які б можна було використовувати для громадських потреб?

Виходячи з реалій зрозуміло, що конкурентною перевагою житла є добре розвинена соціальна інфраструктура. На сьогодні у Львові спосіб розрахунку інвестиційного внеску не відповідає реаліям і ринковій вартості землі. Тобто методологія застаріла. Нещодавно Київська міська рада змінила спосіб нарахування інвесвнеску у сторону збільшення. Думаю, це необхідно зробити і у Львові. Забудовники мають або офіційно платити інвестиційний внесок (достатній для покриття соціальних витрат – ред.), або за власні кошти створювати цю інфраструктуру. Але ми маємо розуміти, що саме влада міста має визначити чіткі прозорі правила і контролювати їх виконання.

Крім того необхідно, щоб при виборі для будівництва тої чи іншої ділянки забудовники дотримувалися вимог генплану та цільового призначення землі: де можна будувати житло, а де має бути громадська забудова.

Ви зазначили, що на Новому Львові є активні мешканці, які прагнуть покращити якість життя у цій частині Сихівського району. Які найактуальніші громадські ініціативи у цьому мікрорайоні потребують підтримки?

Знаю, що на «Громадський бюджет Львова» подавали проект відновлення та облаштування парку «Залізна Вода» зі створенням там мотузкового парку, вуличних тренажерів. Цей парк є на межі Сихівського району, де за словами авторів проекту планують кілька нових житлових масивів. Реалізація проекту оновлення парку є дійсно важливою як для району, так і для всього міста.

На Джорджа Вашингтона мешканці хочуть створити громадський простір. Щоб територія не була забудованою, вони встановили у цьому місці фігуру Матері Божої, роблять благоустрій скверу, співпрацюють із «Кращим Сиховом». Це приклад того, як люди діють на випередження, щоб мати шанси зробити простір, де вони живуть, більш комфортним.

Можливо, ще знаєте про такі ж потреби мешканців вул. Зеленої? Чи були там подібні ініціативи, як по парку «Залізна Вода»?

На вул. Зеленій,близько вул. Дністерської мешканці активно беруть участь у громадському бюджеті. Їх проект переміг і має бути встановлений новий дитячий майданчик. Також вони працюють над змінами «Снопківського парку».

Чи варто очікувати появи нових місць пам’яті, пам’ятників на Сихові?

Це – складне питання, пов’язане з цінностями різних поколінь. Тут потрібен компроміс. І це не мусить бути щось помпезне, а, мабуть, щось таке, що було б спільним рішенням.

Мені особисто подобається графіка пам’ятника Небесної Сотні Юрія Журавля. Також знаю, що у м. Оміш у Хорватії для вшанування загиблих у громадянській війні cтворили фонтан, на якому викарбувано імена героїв, тобто створили громадський простір, який створює нову цінність. Напрацьовувати такі рішення треба при взаємній повазі, всі сторони мають бути почуті. Тільки тоді ми, як суспільство, зможемо співдіяти, творити разом і генерувати нову цінність.

Яким ви бачите Сихів через п’ять років?

У моєму Сихові – менше кіосків, менше неонової, крикливої реклами. У моєму Сихові більше зелені, є коворкінги, є офіси, робочі місця, якісні кафе, цікаві фестивалі, інші змістовні культурні події. Більше музики, більше спілкування, більше розуміння, більше нових цікавих рішень.

Хочеться, щоб ми виходили на рівень, коли не наслідуємо інші держави, а створюємо щось нове, щоб наш досвід перебирали інші. Я б хотіла, щоб на Сихові створювали такі рішення, які можна поширювати в Україні і закордоном.