Синод єпископів закликав вірних УГКЦ застановитися над своєю вірою

Синод єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства звернувся до священиків та мирян з нагоди празника великого рівноапостольного князя Володимира. Зокрема, вірних закликали застановитися над тим, наскільки вони є істинними християнами, - поінформували ZAXID.NET в Департаменті комунікації УГКЦ.

Подаємо текст звернення у повному обсязі:"Всесвітліші, Всечесні, Високопреподобні і Преподобні отці-душпастирі, Високопреподобні і Преподобні монахи і монахині, дорогі в Христі миряни Української Греко-Католицької Церкви!

У нашому церковному календарі місяці липень і серпень дуже тісно пов`язані з історією хрещення нашого народу. 23 липня ми відзначаємо день святого Антонія Печерського, 24 липня святкуємо пам'ять блаженної княгині Ольги, 28 липня - великого рівноапостольного князя Володимира - хрестителя Руси-України, 7 серпня - святих князів-мучеників Бориса і Гліба і насамкінець - освячення води 14 серпня, коли ми, згідно з давнім свідченням, маємо згадувати перше хрещення в Дніпрі за часів князя Володимира. Ці дати нагадують нам період нашої ранньої церковної історії, коли український народ - тоді Київська Русь - прийняв християнство як державну релігію. В історії нашого народу це дати величезної ваги. У ці дні ми згадуємо першоплоди святости Київської Руси - святих Володимира, Ольгу, Бориса й Гліба та Антонія Печерського. Але, згадуючи цю минувшину, ми не повинні зупинятися лише на самій думці про те, що було, але усвідомлювати, що та далека минувшина має для нас величезне значення й сьогодні - через понад тисячу літ, у ХХІ столітті. Адже ми - християни і водночас діти святого князя Володимира. Саме тому наше святкування в липні і серпні пам'яти українських святих повинні стати нагодою для іспиту сумління: якою мірою ми засвоїли той великий дар, що його отримала Київська Русь понад тисячу років тому? Чи ми справді є християнами, дітьми святого Володимира, чи справді живемо тим даром, який через нашого великого князя і предків одержали в Києві? Це дуже важливе питання, яке ми мусимо собі поставити, щоб наше святкування було не просто згадкою, підставою для внутрішньої гордости, що ось, мовляв, вже стільки століть Україна втішається християнською традицією, але конкретною відповіддю, які ми християни. Щоб ми не керувалися настановою давніх ізраїльтян, які казали до Івана Хрестителя: “Навіщо ж ми маємо хреститися в тебе, коли ми вже є дітьми Авраама?”, на що він їм відповів, що бути дітьми Авраама - це не тільки справа походження, історії і генетичного спадкоємства, але що бути дитиною Авраама - це значить жити так, як Авраам, бути дитиною віри, жити зі святої віри (Пор. Мт. 3.9 і Лк. 3.8). Ми, владики Української греко-католицької церкви, хочемо заохотити всіх вірних нашої Церкви в дні святкувань пам'яти українських святих, а власне в день самого рівноапостольного князя Володимира, зробити серйозний іспит свого сумління: чи справді ми живемо тією християнською вірою, яку сповідуємо? Хочемо також заохотити Вас, дорогі в Христі, відновити постанови, які ми склали, приймаючи Святе Хрещення.

Дуже часто в нашій життєвій практиці ми легковажимо цими нашими обітницями чи обітницями наших хресних батьків, складеними від нашого імени. Тому для нас існує нагода повторити те, що колись відбулося в нашому житті, коли ми приймали Святі Тайни Хрещення й Миропомазання; свідомо й відповідально відновити ці свої постанови з усіма їх наслідками і постаратися знову зробити їх основою нашого щоденного життя. Ми маємо нагоду переоцінити наше ставлення до Господа Бога, Його дарів, наше ставлення до ближніх і власного життя. Ось така настанова власне робить нас справжніми дітьми Володимира.

Пригадайте собі, як відбувається Свята Тайна Хрещення: перед її прийняттям ви чи ваші хресні батьки від вашого імені відреклися від усього зла, яке походить від нечистого духа, і урочисто постановили робити тільки те, до чого нас кличе Христос. Тож не марнуймо цієї нагоди скріпитись при Божій помочі у цих наших постановах і ще раз повторімо відречення від сатани і з'єднання з Христом.

+ ЛЮБОМИР, від імени Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української греко-католицької церкви".