Минулого тижня Генеральна Асамблея ООН вкотре ухвалила резолюцію «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим і Севастополі, Україна». Ця гарна новина начебто має обнадіювати, що ситуація з дотриманням прав людини на півострові в осяжному майбутньому нормалізується. Але не обнадіює, і ось чому.
За кілька днів до ухвалення цієї резолюції ГА ООН рашистський режим Путіна здійснив черговий акт нелюдськості. Незрячого кримського політв'язня Олександра Сізікова, за даними українського омбудсмена Дмитра Лубенця, етапували зі сімферопольського СІЗО на територію РФ, у місто Краснодар, куди доступ адвокатам громадянина України буде значно ускладнений.
Цей випадок не повинен залишатися поза увагою правозахисників і міжнародних організацій, адже Сізіков є інвалідом I групи і потребує особливих умов утримання. Окупаційна влада Криму відмовилася звільняти його, незважаючи на обґрунтовані вимоги захисту.
Нагадаю, Олександра Сізікова російський «суд» засудив на 17 років позбавлення волі, хоча вся його «провина» полягала лише в протестах проти переслідування мешканців півострова за релігійними мотивами. Такі тюремні терміни путінські маріонетки в суддівських мантіях не призначають навіть убивцям-рецидивістам, яких у «Путінстані» розвелося, як бліх на псарні.
Конвоювання людини, яка втратила зір, до чужої дикої країни ще раз показало, з якими загрозами зіткнулися кримчани після анексії півострова Росією, особливо кримські татари. Окупанти упереджено ставляться до корінного народу півострова не тільки через його унікальну ідентичність, а й через стійку політичну позицію, яка полягає у відмові визнати анексію та в опорі будь-яким спробам його асиміляції.
Здичавілим від безкарності завсідникам Кремля це не подобається. Відразу після незаконного приєднання Криму до РФ проти представників кримськотатарського народу почалися цілеспрямовані репресії. На півострові було закрито кримськотатарські організації, зокрема Меджліс, який був важливим політичним органом кримських татар. У 2016 році окупанти визнали Меджліс екстремістською організацією, що спричинило арешти і переслідування його членів.
Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв в одному зі своїх інтерв'ю зазначив: «Ми більше не можемо вільно збиратися і захищати свої права. Ми опинилися в правовому вакуумі, в умовах тотального контролю і тиску».
З 2014 року жертвами політичних репресій стали десятки тисяч кримських татар і громадських активістів інших національностей. Незліченні випадки арештів, насильницьких зникнень, тортур і незаконних звинувачень у тероризмі й екстремізмі стали частиною повсякденної реальності для жителів Криму. Відомо, що багато представників кримськотатарського народу, зокрема прості громадяни, які борються за свої права, були звинувачені в організації «незаконних протестів» або у зв'язках із забороненими в Росії релігійними організаціями, такими як «Хізб ут-Тахрір». Для окупаційної влади це був зручний спосіб позбутися людей, чия політична позиція і прихильність до своєї культури заважали їхнім планам асиміляції.
Варто зазначити, що в Україні «Хізб ут-Тахрір», за всієї її специфічності, не є забороненою організацією. На території країни вона функціонує цілком легально, хоча влада й намагається уважно стежити за її діяльністю. І в цьому немає нічого поганого: останніми роками в Україні посилили контроль за діяльністю релігійних організацій, і «ХТ» – лише одна з тих, до яких виявляється підвищена увага.
Додам, що у світі по-різному ставляться до цієї релігійної організації. Крім путінської Росії, вона заборонена в Узбекистані, Туркменістані та в інших країнах, далеких від демократії. Водночас вона має можливість нормально функціонувати у Великій Британії, США, Канаді та низці інших країн.
Для оцінки ситуації важливо знати і позицію правозахисників із цього питання. Наприклад, міжнародна організація Human Rights Watch неодноразово заявляла, що члени «Хізб ут-Тахрір» не повинні зазнавати переслідувань тільки за свої політичні погляди. Організація наголошує, що права людини мають дотримуватися навіть щодо тих, хто висловлює радикальні ідеї, якщо ці ідеї не призводять до насильства.
Але путінський режим ніяк не може змиритися з тим, що в демократичних країнах «Хізб ут-Тахрір» діє легально, і на цій підставі Кремль постійно звинувачує Україну в підтримці екстремістських груп. Нічим іншим, як політичними спекуляціями, таку позицію назвати не можна.
Перетворивши все це на привід для усунення політичних опонентів, окупаційний режим перейшов межу, за якою його важко назвати людяним. Міжнародні організації, включно з Human Rights Watch та Amnesty International, неодноразово заявляли про факти насильницьких викрадень кримських татар і катувань у російських в'язницях, проте російська сторона заперечує ці звинувачення і виправдовує дії силових структур необхідністю боротьби з екстремізмом. Під кримінальну статтю про екстремізм у сучасній РФ підводять усе, що суперечить людиноненависницькій політиці Путіна і Ко.
Але, звісно, якщо когось і вважати правопорушниками, у контексті цієї теми, то тільки різноманітних садистів путінського режиму. Адже лише нелюди, наприклад, можуть відмовляти політв'язням у наданні медичної допомоги. У російських в'язницях і колоніях окупованого Криму це стало негласною нормою.
Одним із таких випадків є, зокрема, ситуація з кримським татарином Рамазаном Даудовим. Він був заарештований за участь у мирних протестах і тривалий час страждав на важкі захворювання, включно з проблемами із серцево-судинною системою. Замість того щоб надати хворій людині належне лікування, російська влада систематично ігнорувала його звернення по медичну допомогу і створювала нестерпні умови у в'язниці. Врешті все це призвело до різкого погіршення стану чоловіка і загрози його життю.
Нещодавні дослідження правозахисників також свідчать про те, що багато ув'язнених, особливо представники кримських татар, стикаються зі знущаннями і зневагою з боку «медичного» персоналу російських в'язниць і колоній. Про те, що кримінальне законодавство в Росії застосовується вибірково, відомо давно. Але щоб і медичну допомогу перетворити на знаряддя тиску на неугодних в'язнів – таке могло спасти на думку тільки особам, які втратили всі моральні орієнтири. Заради точності треба сказати, що нелюдськість тюремних медиків у РФ заохочують і навіть нав'язують «зверху».
Звісно, не можна сказати, що міжнародне співтовариство ніяк не реагує на ці прояви варварства і людиноненависництва. У 2022 році Верховна комісарка ООН з прав людини Мішель Бачелет висловила глибоке занепокоєння з приводу ситуації з правами людини в Криму, включно з утиском прав кримських татар. «Репресії проти кримських татар тривають. Ми отримуємо повідомлення про незаконні арешти, насильницьке викрадення і жорстокі тортури, а також про примусове зникнення лідерів кримськотатарського народу. Росія повинна негайно припинити ці порушення прав людини», – зазначала правозахисниця.
З аналогічними заявами останніми роками не раз виступали ООН, Євросоюз, міжнародні правозахисні організації Amnesty International і Human Rights Watch. Але, на жаль, на практиці абсолютно нічого не змінюється. Це треба чесно визнати, а не вдавати, що словесними резолюціями можна напоумити путіністів.
Ситуація з дотриманням прав людини щодо проукраїнських активістів у Криму дійшла до такої міри, що з гіркотою можна констатувати: міжнародне співтовариство, незважаючи на заяви про підтримку прав кримських татар, не змогло запропонувати дієвих заходів для зупинки репресій. Санкції, введені проти Росії після анексії Криму, виявилися неефективними. Безліч країн засуджують дії Кремля, але не роблять рішучих кроків щодо захисту конкретних представників кримськотатарського народу, як, утім, і багатьох інших політичних в'язнів Кремля.
Тому я поки що, чесно кажучи, не можу назвати згадану вище резолюцію ГА ООН реальним кроком щодо запобігання порушенням прав людини щодо кримських татар та інших політв'язнів Путіна. Щоб головний кремлівський бандит і його поплічники перестали проявляти свої людиноненависницькі звички, до них потрібно застосовувати рішучіші й дієвіші заходи.
Ми використовуємо