Така душевна та проста Америка…

Коли приїжджаєш в інше місто, а тим більше в іншу країну – потрапляєш у зовсім інший світ. Всі звичні маршрути, способи проводження часу, улюблені кнайпи, старі знайомі залишаються вдома, а ти опиняєшся віч-на-віч із чужим способом життя, чужою топографією, чужими ритмами і звичаями.

І якщо нове оточення тобі не вороже, принаймні відверто, якщо в тебе є досить часу й можливостей приглянутися до нього, ти відчуєш його значно виразніше, ніж усі аборигени разом взяті. Тоді ти пропускаєш його через себе і у спробах осмислити витворюєш собі його інтерпретацію. Байдуже, наскільки вона співпадатиме з відчуттям аборигенів, бо тоді це оточення, ця країна й місто стають твоїми, переходять тобі в неподільну власність.

Так і Мар'яна Савка (хто не знає - поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор «Видавництва Старого Лева») поїхала на кілька місяців до США, де брала участь у міжнародному проекті, створеному для зустрічі українських авторів з літературними й студентськими середовищами Америки - і створила Штати для себе, віднайшла те, що хотіла бачити, наповнила їх зрозумілими й рідними для себе мотивами, які виклала у віршах, а вірші - у збірці «Бостон-джаз». Затишні кав'ярні й добрий джаз, старі горища, запахи шафрану й кориці - правда, це більше асоціюється з затишною Європою, аніж зі стереотипно бурхливою й невгамовною Америкою небосягів? Але вона побачила Америку саме такою - а значить, такою вона і є, чи, принаймні, буває.

У книжку з 92-х сторінок Савка помістила 39 своїх віршів та 74 свої ж фотографії. Фото напрочуд якісні, усі чорно-білі, що надає атмосфері змальованої Америки присмаку легкого ретро, виваженості й затишку, тобто того амплуа, в якому Америка перед нами не з'являється. Інтер'єри крамничок, люди, зали очікування, узбережжя, міські панорами ­- всіх їх об'єднує настрій спокійної радості, тихого щастя, дитячої задумливості; іноді  приблюзований. Хоч самі фото й не є високохудожніми. Скоріше, це просто зафіксовані враження від побаченого, без спроб надати зайвих власних значень.

Таку ж роль фіксаторів миттєвих вражень виконують і вірші. Але якщо на фото зображена Америка й тільки Америка, то вірші, які фіксують не побачене, а продумане й пережите, присвячені Америці тільки частково, а в деяких випадках поетесу взагалі відносило в роздуми, ніяк не пов'язані з місцеперебуванням. Більшість віршів - верлібри без строгого ритму й рими, хоча трапляються й інші варіанти, найчастіше - з внутрішньою римою, але без ритму. Розділові знаки, як то велить мода, випущено; вціліли хіба що трикрапки (причина зрозумілі - цей знак, як ніякий інший, годиться для передачі описаного вище настрою). Вірші не вражають - ні змістом, ні стилем вони не претендують на новаторство, а в деяких з них взагалі досить виразно прочитуються реверанси в бік хрестоматійних класиків української літератури. Але попри те їх приємно читати, проникаючись настроєм поетеси, переселяючись разом з нею в Америку і споглядаючи її її очима.

Описуючи цю книжку в двох словах, можна би було назвати її «перфектним  фотоальбомом». Так: Мар'яна Савка була там. Вона ходила, дивилася, бачила, думала, відчувала. Побачене вона сфотографувала, відчуте - записала, і вийшла чудова розповідь про її подорож, фотоальбом, виконаний без претензій на бозна-яку художню вартість, але якісно, добротно й професійно. Фотоальбом, який цікаво буде подивитися не тільки родичам і знайомим, але й просто стороннім людям (а заодно і корисно повчитися, як, виявляється, можна звітувати про свої мандрівки). Ці тексти не нагрузять. Ці фото не налякають. Вам буде приємно й цікаво. Дивіться...

Мар'яна Савка. Бостон-джаз: збірка поезій. - К.: Факт, 2008 - 96 с.

Фото з сайту artvertep.com