Сибірська, страсна і гумористична: автентичні бойківські колядки

У заповіднику «Тустань» презентували давні бойківські колядки, поширені на Сколівщині. Автора однієї вбили енкаведисти, іншу – мешканці співали на Сибіру, ще одна має слова, пов’язані з Великоднем, а не Різдвом. Колядки записали мешканці Урича та інших сіл Сколівської громади, а згодом презентували під час традиційної різдвяної ходи. Працівники заповідника розповіли ZAXID.NET про них.

Заповідник «Тустань» організував конкурс «Коляда єднає всіх» для школярів Сколівської громади, які мали записати від довгожителів і заспівати автентичні та маловідомі місцеві коляди. Серед дев’яти громад колядників обрали чотирьох переможців.

«Торік у нас зародилася активна і регулярна співпраця з управлінням освіти Сколівської міськради. Це був вже третій конкурс протягом року. Школярі мали завдання знайти у своєму селі рідкісну колядку, притаманну саме цій місцевості, записати її від старших людей і заспівати. Одночасно колядуючи вони збирали гроші на ЗСУ», – розповів ZAXID.NET директор заповідника «Тустань» Андрій Котлярчук.

Андрій Котлярчук із звіздою разом з колядниками (фото заповідника)

Авторські церковні колядки

Екскурсоводка «Тустані», кураторка проєкту Юлія Кіндратишин розповіла, що усі колядки датують початком XX ст., переважно 1920-30-ми роками. Дві-три з них мають зазначеного автора, всі решта можна вважати народними, їх записали від старожилів.

«Вони всі унікальні. Але найбільше вразили ті колядки, що зайняли призові місця. Ми їх ніколи не чули раніше у своєму регіоні. Деякі з них писали суто для місцевої церкви, тому вони не поширювалися далі в інші села», – зазначає ZAXID.NET Юлія Кіндратишин.

Учасники фестивалю колядували в Уричі (фото заповідника)

Перше місце зайняла колядка «Радуйтеся всі люди враз», яку презентували учні сколівської школи №2. Її написав композитор, священник УГКЦ і військовий капелан Йосип Кишакевич у селі Гребенів.

Колядку «Пречистая Діва сина зродила» написали у 1940-х роках для церкви Параскевії Тарнавської в селі Коростів. Її автор – отець Сава Савицький, який у 1934-1948 роках служив настоятелем монастиря студитів у цьому селі, згодом був парохом церкви у Сколе. За свідченням старожилів, отець Сава загинув від рук енкаведистів. Колядку записали від довгожителя Коростова Юрія Свистуна, а виконали її учні Сколівської академічної гімназії.

Хрест монахам-студитам у Коростові (фото Степана Павлішака)

Локальний контекст і лексика

Усі презентовані колядки – бойківські, поширені в селах сколівського регіону. Їхні тексти дуже цінні, у них трапляються діалектні слова, які вже не вживаються. Деякі мають локальний текст.

Наприклад, у коляді, записаній в с. Гребенів у 1947-50 роки від жительки Катерини Кузів, «Галицькой земле ясная зоря» є такі слова: «Чому ж ти, зоре, з-за Дніпра йдучи, скланяєш тучі. Чому ж ти Галич там ся склоняєш, що нам віщаєш». Її презентували учні сколівської школи №3.

Сто років тому УГКЦ мала у Гребенові віллу «Зелемінь» для оздоровлення священників. Там проводили реколекції і часто бував митрополит Андрей Шептицький (фото Zоmmеrstеіnhоf)

А колядка «За Ременом, за потоком» зі села Верхнє Синьовидне – з мотивом страсної пісні. Там згадується Понтій Пилат і шлях Ісуса на Голгофу. Її записали від мешканки Стефанії Мішак.

Сибірська колядка

Крушельницька школярка Катерина Шиян представила колядку «Ой пасли пастирі вівці на горі», яка має цікаву історію.

«Ця колядка була традиційною в Крушельниці на початку XX ст. Віру Лазаревич (Підгородецьку) з сім’єю у 1945-47 рр вивезли на Сибір. Уявіть, як ця колядка звучала на Різдво у бараках далекого Омська!, – згадують мешканці Крушельниці. – У 1953 році сім’я Підгородецьких повернулася додому і продовжувала співати цю колядку, називаючи її “наша сибірська”».

Ця колядка поширена також в Уричі та інших сусідніх селах. Вона містить бойківські діалектизми: «теперка», «пробудивсьи», «собов», «драбинов», «сьи стрєсла», вона з дещо з гумористичним текстом:

«Лазар бере курку, а Матвій яйце, А Стефанко взяв ковбаску

Розмишляти не мав часу, так дуже спішив.

А бідний Данилко, що спав на стриху,

Ліз долі драбинов, та й ногу звихнув

Аж теперка я каліка,

Нещасливий аж довіку, бо м ногу звихнув».

Студенти кафедри фольклористики Львівського університету раніше під час експедиції також занотували цю колядку і мають її запис у професійному виконанні. Але вони відмовилися оприлюднювати його. Тому ділимося виконанням співачки Оксани Мухи, з дещо зміненою мелодією.

Усі бойківські колядки можна знайти у Facebook за хештегом #ТустаньСилаПізнання.

Нагадаємо, на Львівщині записали мелодію найдавнішої української колядки, якій майже 400 років. Раніше завдяки етнографічним записам Івана Франка був відомий лише її текст. У ній розповідається про війну і відбудову київського Софійського собору. Мелодію ж відтворили завдяки старожилам прикордонного бойківського села Галівка Самбірського району.