Українські проблеми у секторах газу і Гази

Україна в чомусь дуже подібна до Ізраїлю. І не тільки тому, що в Ізраїлю проблеми з Газою, а в України з газом. У світовій геополітичній розкладці сил ми опинилися в одному човні. І тільки наші геніальні державні мужі цього неначе не розуміють.

За безкінечними новорічними святами та мапет-шоу щодо ціни на російський газ вони, здається, проочують те, на що їм належало б відреагувати. А саме - чергову ескалацію на Близькому Сході. Причому зреагувати не повторюючи, як ті папуги формули проштамповані в Москві чи Брюсселі, а виходячи з далекосяжної української перспективи.

Та ж Газа далеко, скажете ви. Не думаю. Тим більше, що події в Газі є далеко не випадковими. Це просто одна з ланок світової геополітичної гри. Про це можна багато говорити. Можна побачити в цій ескалації і «руку» ісламського фундаменталізму, і «руку» Москви, яка не тільки єдина розмовляє з представниками Хамасу як з представниками держави Палестина, але й озброює його, тишком-нишком і не без користі.

Не тільки Росія зацікавлена у мовчазній підтримці Хамасу. У Европі також плутають Хамас з палестинським народом. Як завжди, ЕС белькоче щось незрозуміле і ніяке. Коли російське військо «гарцювало» по Джахар-Калу чи Грозному, то ЕС перестрашено мовчало. Чому не закликало до пропорційної реакції Росії? Коли те ж російське військо, спровоковано чи не спровоковано, «прасувало» Грузію - Саркозі, вдаючи крутого, світового рівня політика, насправді прикривав безпомічність ЕС, що фактично допустив відторгнення частини суверенної території Грузії.

Українські державні мужі, які сьогодні возяться на лижах по Буковелях та Австріях, так нічого і не навчилися з прикладу Грузії. Грузію здали. Здали, бо газ, бо вибори, бо ЄС - голубка миру, і т.д. Цю маленьку країну реально прикрили тільки США. Невже наш МЗС не розуміє, що у випадку якогось конфлікту щодо України, брюссельські «голуби миру» тільки знизають плечами і закликатимуть до припинення бойових дій. Що у всіх випадках - і грузинському і, не дай Бог, українському, означатиме тільки одне - допущення поділу країни.

А тепер повернімося до Гази. Ця чергова війна чи операція є ще однією, і, на жаль, не останньою спробою втягнути малесеньку державку Ізраїль у гарячу фазу протистояння з велетенським арабським та ісламським світом. І розпочав цю війну зовсім не Ізраїль. Так, втрати з обох сторін не симетричні. Але саме цього і потрібно лідерам Хамасу - політичним банкрутам, які своєю ультраісламістською та антиізраїльською політикою довели життя у Газі чи не до найнижчого рівня. Потрібно було якось вийти з цієї ситуації. От і вийшли.

І ще одне. Ситуація теперішніх лідерів Хамасу нагадала мені «несмачну», але правдиву байку: Іван з Петром побачили на дорозі жида. «Давай надаємо йому по морді» - резонно запропонував Іван. «А як він нам надає?» - зважив свої можливості Петро. «А нам за що?» - здивувався Іван.

І дійсно, за що Хамас дістає по морді - це ж «несправедливо». Тепер він тільки скиглить та прикривається дітьми, жінками, старими та мечетями. А ще демонстраціями підсліпуватих «борців за мир» і представників ісламських діаспор. Про що услід за російськими політичними маніпуляторами трублять і «українські» недалекоглядні телевізійні канали. Бо ж дійсно - навіщо задумуватися, якщо можна отримати інтерпретацію подій з Москви і тупо пережовувати московську жуйку. А про те, що саме Хамас дав команду закидувати Ізраїль ракетами, як тільки вийшов час перемир'я - на телебаченні якось забувають повідомити. Що саме Хамас постійно провокував і провокує Ізраїль - про це ані слова. Що саме хамасівські військові «стратеги» спланували свою «боротьбу на знищення Ізраїлю» так, щоб священних і невинних жертв було якнайбільше. Бо тільки на крові своїх співгромадян Хамас і може ще втримуватися при владі. Зараз, коли розпочалася наземна фаза операції, його можуть усунути від управління Газою. А він тільки того і чекав. З гордо піднятою головою він піде у підпілля, бо ж як легальна сила він збанкрутів. Основною своєю тезою Хамас зробив не співжиття з Ізраїлем, а повне знищення Ізраїлю. Так Ізраїль не ангел. І вміє «дати по морді». Бо інакше його просто давно не було б.

А от чи зможе «дати по морді» комусь Україна, варто подумати. Натомість ми до неможливості урізаємо військовий бюджет. І мовчимо у «тряпочку», як це роблять сьогоднішні наші можновладці. Бо наввипередки хочеться сподобатися Москві, бо не вистачає розуму самим подумати, бо легше повторювати, що скажуть брюссельські «прагматики» (чи циніки).