Варто спробувати

Велика кількість народу нарікає на те, що ми не ту Україну побудували, і їм тут не комфортно жити, а з’їхати в рідну Росію чи трансцендентну Австро-Угорщину не хочуть. А як ні, то прийміть ті правила гри, які навколо вас. Суспільство наше трошки дикувате – почніть його змінювати.

Ми в такій цікавій країні і в такий час веселий живемо, що щасливих людей у нас можна побачити тільки в рекламі прального порошку, або у відомому медичному закладі. Народ по-серйозному незадоволений станом справ. Мова не йде про глобальне потепління. По максимуму незадоволений і традиційно нічого не робить. Словесні війни, як на екрані, так на кухні, не рахуються. В американців є таке прислів'я - «дія говорить голосніше за слова», сподіваюсь, цього Ніцше не казав.

Хоча вибір що робити не такий великий. Для того, щоб стати щасливим, ти можеш змінити ситуацію, або своє відношення до ситуації, або, зрештою, викинути білий прапор. Підемо від зворотнього. Наприклад, не можете ви тут жити, не бачите майбутнього для себе і своїх дітей, не годні себе такого (таку) творчого і цінного реалізувати. Окей! Половина мого випуску (Політех 1986 року, факультет електрофізики) виїхало, емігрувало. Канада, США, Іспанія, Ізраїль, Австралія, Росія і Казахстан... Останні виїхали у 2003-му і 2006-му. Там, у Канаді, спочатку вони були настільки бідні, що перший рік не змогли купити собі новорічну ялинку. Але тепер важкою працею доробилися до того, що забирають своїх батьків. Це їхній вибір. Не можеш і не хочеш тут жити, в руки білий прапор і в посольство заповнювати еміграційну карту. Весь світ мігрує. Ірландія боїться, що під час кризи четверта частина їх кращого кадрового потенціалу поїде до Австралії. Гірші нікому ніде не потрібні. Давайте. Спробуйте свої знання, свої вміння і бажання працювати - офіціантами, швачками, продавцями, мулярами, водіями, автослюсарями, і якщо скористаєтесь шансом і вивчите мову, так, як вони того вимагають, інженерами, архітекторами, науковцями і, звичайно, бізнесменами.

Інша історія. Галичан Київ не влаштовує, цікаво, а киян Київ чи Львів влаштовує? То виїздіть з того Києва. Спробуйте його українізувати на своїй окремо взятій території, на своєму окремо взятому місці. Можливо, це не зовсім вдалий приклад, але Донецьк, де негрів більше, ніж тих, хто говорить українською, це екстремальний випадок. Але чому футболісти Тимощук і Єзерський завжди давали інтерв'ю українською, а Чигиринський - залежно від настрою? Можна замість Чигиринського і багатьох інших у приклад поставити львів'янина Гусіна... Чи кращого тренера України, який у російськомовному Харкові на українській мові говорить і його слухають та поважають... Хто заважає дуже відомим людям говорити рідною українською мовою? Це їхня позиція. За це немає кримінальної статті. Але в одній країні, яка постійно воює і якій нещодавно виповнилося 50-ть, вернули в обіг мову, якій було 4 тисячі років з копійками... Земля не має форму чумайдана, вона кругла.

А як ні, то прийміть ті правила гри, які навколо вас. Є люди, які не вписалися в американську дійсність, повернулися в Україну. Мій однокурсник у Торонто так затужив за Львовом, що кинув все і приїхав через півроку. Два тижні нашого життя вибило в нього з голови залишки ностальгійної романтики і на радість дружини він повернувся в Торонто. Тепер назавжди. Двоє повернулося в Україну, назавжди. Один не вписався в канадську дійсність (після шести років там), інший - в американську (після п'яти років). 

Велика кількість народу нарікає на те, що ми не ту Україну побудували, і їм тут не комфортно жити, а з'їхати в рідну Росію чи трансцендентну Австро-Угорщину не хочуть. Почніть будувати кращу Україну, в міру сил і можливостей, почніть з малого - ставте перед собою реальні плани, наприклад, прочитайте, так, це вимагає розумових зусиль, якусь українську книжку, в оригіналі, можливо, зрозумієте, для чого існує ця мова, на День незалежності не йдіть на дачу, візьміть якусь простеньку історію України, Субтельного, скажімо, почитайте, що діялось на цій землі, адже не завжди тут маячили терикони і дим зі всіх труб валив. Спробуйте в'їхати в текст гімну цієї країни. Суто гіпотетично уявіть собі, що ці українці - також люди.

Суспільство наше трошки дикувате - почніть його змінювати. Пропускайте на зелене світло пішоходів, бабульку переведіть через дорогу, на вулиці тихіше говоріть, не плюйте собі під ноги, пляшки порожні не викидайте у вікно, руки мийте частіше. Не можете? Спробуйте, відчуєте радість від досягнутого. Це довгий процес, важкий, часом нудний, але результат того вартий. Не вірите, почитайте Дарвіна, він там багато про еволюцію наших лісових братів написав....

Звичайно, ми не можемо змінити все. Але спробувати? Якщо немає українських фільмів, то можна подивитись чужі, наприклад французькі, або польські фільми. Голівуд, Болівуд і артхауз ніхто не забороняв дивитись. Було би бажання. Якщо хтось має час на те, щоб витрачати день вдень на критику, чи пережовування пережованого в інтерненівських коментах, то чому немає часу на творчість, на працю, на освіту і самоосвіту. Не можете, не здатні творити, освіта вам важко дається, то беріть в руки мітлу. Помірні фізичні навантаження надзвичайно корисні для організму, і перехожі вам подякують.

Фото зі сайту www.x-libri.ru