Реабілітологи навчально-реабілітаційного центру «Левеня» разом з волонтерами провели експеримент, де перевірили пристосованість львівської Ратуші та центральної частини міста для незрячих людей.
Для цього спеціально розробили кілька різних маршрутів. Та навіть зайти в міську раду для непідготовлених людей непросто. «На першому поверсі люди мені хотіли допомогти дійти до ліфта, але в мене було завдання дійти сходами. На них багато поворотів і переходів», – розповіла волонтер Ірина Ільчук.
Знайти потрібні двері кабінету допомогли чиновники міськради. «Ти не можеш відчути жодних стін: ні шрифту Брайля, ніяких надписів. Хіба що запитати суто людей, які от йдуть тобі назустріч. Це відчувається, коли в тебе є чорна пов’язка, ти нічого не бачиш, і можна тільки когось спитати. Люди дуже швидко ходять, навіть не встигнеш його зупинити», – зазначив волонтер, студент Львівського університету фізичної культури Олег.
Також люди з пов’язками на очах нарікали на слизьку підлогу та відсутність позначень шрифтом Брайля. «Основний недолік – при вході в міську раду немає звукового маяка», – зауважила вчитель-реабілітолог навчально-реабілітаційного центру «Левеня» Орися Колоскова.
На вулиці небайдужі львів’яни також допомагали подолати частину маршруту волонтерам з пов’язками на очах. Та найбільша перешкода для сліпих – абияк припарковані автомобілі, часто на тротуарах.
«Насправді це дуже страшне відчуття. Я стала сліпою буквально на кілька хвилин. І я зрозуміла, що я не знаю міста. Рухатись тротуаром до банку було насправді дуже важко і страшно, тому що дуже багато машин. Прохід дуже вузький. Я не могла розмахувати палицею, боялась пошкодити якусь машину. І мені доводилось просто йти навпомацки», – поділилась враженнями волонтер Олександра Дедюхіна.