Як перевтілюються сміттєзвалища після рекультивації?

У багатьох країнах світу рекультивація сміттєзвалищ – це запорука їх безпечності для довкілля. Більше того, чимало полігонів після цього перевтілюються на відпочинкові зони та парки і ніщо не нагадує про те, що свого часу там захоронювалося сміття.

Тим часом в Україні не поширена практика рекультивації сміттєзвалищ і чимало з них вичерпали свій безпечний термін експлуатації. Змінити це можна, провівши комплекс заходів для того, аби полігони стали безпечними. Отож, пропоную детальніше дізнатися про те, чому важливо рекультивувати звалища.

Перш за все, варто зазначити, що на всіх сміттєзвалищах без виключення утворюється полігонний газ, який від 30 до 60% складається із метану. А він є одним із шести найнебезпечніших газів, що знищує озоновий шар та викликає парниковий ефект. Більше того, при накопиченні газу можуть виникати локальні займання і пожежі. Це призводить до серйозних викидів діоксинів та фуранів. Тим часом при рекультивації полігонів обов’язково облаштовується система дегазації, яка дає можливість відбирати полігонний газ та унеможливлювати його потрапляння в атмосферу.

Також на всіх звалищах утворюється фільтрат і навіть якщо полігон припиняє приймати відходи на захоронення, а цю речовину не збирають та не очищають, фільтрат продовжує з'являтися ще впродовж 100 – 200 років, забруднюючи ґрунтові води.

Тим часом на Грибовицькому сміттєзвалищі вже більше трьох років відбирається фільтрат. Його збирають у спеціально облаштовані озера-відстійники, звідки він потрапляє на очищення. У них зібралося більше 177 тис. м³ фільтрату, який у разі потрапляння у навколишнє середовище, може призвести до екологічної катастрофи та непоправних наслідків. Аби фільтрат не розповсюджувався, відбувається його очищення за допомогою двох станцій. Перша працює за технологією академіка В. Рогова, друга - за технологією зворотнього осмосу. Обидві станції за добу очищають близько 500 м³ фільтрату.

Наразі ж в Україні офіційно налічують 5 455 сміттєзвалищ, загальною площею понад 8,5 тисяч га. Такі дані надає Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Якщо їх не рекультивувати, то ця територія не лише занепадає, а й продовжує забруднювати повітря, ґрунт і ґрунтові води навіть після їх закриття. А завдяки рекультивації місця, де раніше захоронювалися відходи, можна перетворити на парки, зони відпочинку та використовувати з користю.

Ще однією небезпекою звалищ, у такому вигляді, як вони діють у більшості в Україні, є ймовірність обвалів сміття. Адже полігон – це не просто купи сміття, які хаотично накопичуються, а фактично інженерний об'єкт, де відходи мають розміщуватися картами, пересипаються шарами ґрунту та захоронюються за технологією. На жаль, в Україні це не надто поширена практика. Тому важливо проводити принаймні технічну рекультивацію звалищ, адже вони можуть бути безпечними для довкілля лише після комплексу відновлювальних заходів. Зокрема, коли територію покрито непроникним шаром геотекстилю, мембраною тощо, відповідно, дощові води не можуть проникати у тіло полігону та зменшується кількість фільтрату до повного припинення його утворення. Цей процес займає приблизно 15 – 20 років.

До речі, у багатьох країнах світу поширена практика подальшої експлуатації полігонів після технічного етапу рекультивації. Тоді сміття захоронюють картами, кожна з яких є гідроізальована мембраною, організований дренаж для збору фільтрату, сміття пересилається шарами ґрунту, обов’язково облаштовуються системи вертикальної і горизонтальної дегазації тощо. Всі ці кроки роблять навіть діючі полігони безпечними для довкілля.