«Якщо щось пообіцяв бійцям – завжди підтверджуй це своїми діями»

Вчитель фізкультури з Вінниччини, тренер, який виховував чемпіонів України – у війську з першого дня повномасштабного вторгнення. Це командир роти у складі 41 ОМБр на позивний «Доцент», який є прикладом кар’єрного зростання у війську. Цивільний досвід та спортивний характер стали йому в пригоді під час оборони України.

«Доцент» щиро розповідає про свої перші бої, про наступ на Курщині та оборону під Куп’янськом, а ще – про відповідальність за побратимів та цінність людського життя. У складні моменти він підтверджував свої принципи діями: особисто сідав за кермо та вивозив поранених з «сірої зони», врятувавши таким чином понад 100 бійців.

Шлях від тренера до воїна

«В перший день повномасштабного вторгнення директор нашої школи оголосив, що заняття скасовуються. Я повісив свій тренерський свисток на цвяшок і пішов до ТЦК. Там мене внесли до списків та визначили перше місце служби», – починає свою розповідь Вадим Брик на позивний «Доцент», в минулому – чемпіон України з військового багатоборства, тренер з цього виду спорту, наставник нового покоління чемпіонів та викладач фізичного виховання.

Війна докорінно змінила його життя. Перше місце служби, рота охорони ТЦК, стало також і місцем інтенсивної військової підготовки.

«В нас був дуже хороший інструктор. Ми два місяці займалися в лісах, бігали по недобудах, зачищали зруйновані будівлі. Далі були скорочені офіцерські курси в Одесі, які я зміг закінчити з відзнакою», – ділиться «Доцент» і на якусь мить поринає у спогади.

А потім говорить про дуже важливі особисті моменти: як спорт і тренерська робота допомогли йому сформувати характер та фактично підготували до війська.

«Протягом семи років я був головним тренером збірної команди Вінницької області з військового багатоборства. Мої вихованці були чемпіонами України та призерами загальноукраїнських змагань. Було важко, бо наша команда, учні звичайних шкіл, змагалися з військовими ліцеями. Але витримували цю боротьбу і перемагали».

Військове багатоборство на той час включало в себе сім спортивних видів. Зокрема, біг на різні дистанції, смугу перешкод, підтягування, метання гранати, плавання та стрільбу з автомата. Отримані спортивні навички стали у пригоді під час військової служби і «Доценту», і його численним учням, зізнається він:

«З усіма своїми учнями я підтримую зв’язок. Більш ніж половина з них після школи вступила до військових навчальних закладів. Зараз мають різні військові звання, серед них є навіть підполковники. Вони служать в різних військових структурах і боронять нашу Україну», – каже Доцент з гордістю.

Хто такий справжній командир?

Ризики та важка робота, пов’язані з виконанням бойових завдань, досить швидко показують хто на що здатен, упевнений командир роти. І тут він згадує про те, як працює з особовим складом командування його батальйону та бригади:

«Мені дуже пощастило воювати під командуванням дуже розумних та досвідчених командирів батальйону. Комбат щотижня особисто відвідує позицію, – розповідає «Доцент». – Уявіть собі, що відчуває військовослужбовець, коли на позиції до піхоти заходять командири (комбат, командир роти), привозять чи приносять із собою їжу та боєкомплект – це дуже зобов’язує солдата працювати відповідально».

Доцент визначив для себе кілька якостей, притаманних хорошому командиру:

• Вміння працювати з людьми.
• Самовідданість.
• Відповідальність за життя інших людей, своїх підлеглих.
• Довіра підлеглих та підтримка старших командирів: «Якщо щось пообіцяв – завжди підтверджуй це своїми діями».

Всі ці навички «Доцент» здобув раніше, у цивільному житті: завдяки спорту, викладацькій та тренерській роботі.

«Я пропрацював викладачем у школі та тренером 15 років. І в мене за цей час були діти з різними характерами, з різних соціальних верств, – зізнається командир роти. – Коли потрапив до нашої бригади, це неймовірно допомогло. Бо зі мною служать люди різного віку та професій, з різним особистим досвідом».

Що ж до довіри, то її основою у бригаді є спільний для всіх принцип: «Усі пройшли через окопи». Це стосується і командирів усіх ланок, і військовослужбовців на тилових посадах, і операторів БпЛА. Всі мають бойовий досвід, відтак добре розуміють і тих, хто на «нулі» зараз, і одне одного.

«В батальйоні створено взвод безпілотних авіаційних комплексів, і я пишаюся тим, що фактично всі бійці цього взводу – вихідці з моєї роти, – ділиться «Доцент». – Вони всі пройшли через окопи, через штурмові дії. І зараз, коли вони сидять за пультом, то розуміють важливість своєї роботи».

Курська операція: «З ворогом треба воювати, і краще це робити на його території»

«Доцент» зі своїми побратимами пройшов запеклі бої на Куп’янському, Часовоярському, Торецькому та Курському напрямках. Причому там підрозділи 41 ОМБр не лише тримали оборону, а й вибивали ворога з зайнятих ним територій, та навіть пробивали бойові порядки супротивника, штурмуючи або організовано виходячи з оточення.

«Бойовий шлях нашого батальйону почався в районі Куп’янська у жовтні 2023-го», – пригадує командир роти.

У 2024 році – бригада «Доцента» нав’язала російським окупантам бої на його території: в районі сіл Журавлі, Ольгівка та Новоіванівка та інших населених пунктів Курської області росії.

«Моїх підлеглих не треба було додатково мотивувати заходити з боями на територію росії. Кожен з них розумів, що з ворогом треба воювати, і краще це робити на його території. Щоб зберегти нашу землю, наші міста і села», – пригадує «Доцент» початок бойових дій на Курщині.

41 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ працювала там у взаємодії з Десантно-штурмовими військами, утримуючи території, з яких українські десантники вибивали росіян. Але й сама проводила локальні штурмові дії, щоб знищити ворога на зайнятих ним позиціях, ослабити його та дезорієнтувати.

Понад сто врятованих бійців: «Сам сів за кермо і поїхав за ними»

Після згортання наступальних дій ЗСУ на Курщині «Доцент» та його побратими продовжили стримувати російських окупантів на цьому напрямку, тримаючи визначені райони прикордоння Сумщини.

Але перед цим були досить складні дні, коли частині підрозділів довелося виходити з російського оточення. У ті надскладні дні «Доцент» сам сідав за кермо і вивозив особовий склад. За час Курської операції він особисто вивіз у тил понад 100 поранених воїнів зі свого та суміжних підрозділів.

«Для командира роти є два найважчі моменти під час ведення бойових дій: це управління особовим складом в бойових умовах, а також забезпечення евакуації поранених та загиблих, – ділиться досвідом «Доцент». – Були випадки, коли я особисто очолював евакуаційні та пошукові групи».

Так було і в кінці Курської операції. Частина бійців понад 20 днів утримувала російський населений пункт, який ворог зміг взяти в оточення. Керував обороною командир взводу «Маестро», в цивільному житті – музикант і композитор. У потрібний момент він організував прихований відхід особового складу полями кукурудзи та заростями: попри вогонь супротивника, бійці діяли організовано: ті, хто почувався краще, несли важкопоранених побратимів. З визначеної точки, куди вони виходили, їх автівкою забирав «Доцент».

«На «Маестро» припав дуже великий шмат роботи: організація виходу, який тривав три доби. В нас був дещо інший план евакуації. Але хтось захворів, якісь автівки поламалися... Тож я сам сів за кермо і поїхав за ними. Таких заїздів я зробив п’ять. Поранених хлопців вантажили один на одного, в один із заїздів ми завантажили 18 бійців! Звисали руки й ноги, вони трималися одне за одного, але виїхали. Мій РЕБ пошкодило під час обстрілу, тому я підібрав момент, коли почала діяти наша «броня». І проскочив, поки ворожі дрони звернули всю увагу на неї. Так за пів дня я вивіз 64 поранених», – пригадує «Доцент» ту ризиковану операцію.

Російські штурми і подвиг солдата «Зіні»

На Куп’янському та Курському напрямках роті «Доцента» довелося протистояти російським штурмовим групам. Українські піхотинці не просто обороняли свої позиції. Вони вдавалися до «маневреної оборони», вибиваючи загарбників з сірої зони до того, як ті встигали закріпитися.

Ротний пригадує один із тих боїв:

«Наша артилерія спрацювала дуже чітко – знищила всю бронетехніку ворога, яка пішла на штурм. На жаль, екіпаж однієї з машин, 6-8 росіян, встиг висадитися. Командир батальйону доручив висунутися на місце і спільно з суміжниками знищити ворожу групу. Ми розуміли, якщо дати ворогу закопатися – вибити його буде важко. І за ніч, до 5-ї ранку, ми їх знищили вогнем мінометів, а потім і в стрілецькому бою».

Відтоді ворог облишив ідею механізованих штурмів на тому напрямку. Проте намагався тиснути своїми пішими групами.

Українські воїни виграють бої з більш чисельними окупантами завдяки розуму, хоробрості та шаленій мотивації. «Доцент» пригадує випадок на Курщині, коли один з його солдатів з власної ініціативи пішов на штурм. І, маючи вогневу підтримку, а також координацію та супровід від своїх дронарів, винищив до ноги ціле вороже відділення.

«В нас був боєць на позивний «Зіня», виходець з Донеччини. І йому відверто набридло, що ворог намагається закріпитися навпроти його позиції. Він сам пішов на штурм, інші побратими прикривали його вогнем. Зайшов у крайню точку ворожого окопу, почав зачистку і знищив першу двійку окупантів. Продовжив бій, однак в нього заклинив автомат. «Зіня» не розгубився. Під прикриттям дрона зі скидами – відійшов і забрав автомат та гранати в загиблого окупанта. Коли і ця зброя заклинила –повернувся до вбитих ворогів за ще одним автоматом».

«Зіня» знищив групу окупантів повністю, а сам вийшов з бою неушкоджений. Він отримав поранення під час одного з наступних боїв. І доки воїн відновлюється, командування подало його на нагородження за чіткі та ефективні дії перед лицем смертельної загрози та за неймовірну хоробрість. Солдат «Зіня» є живим прикладом для інших піхотинців свого батальйону.

«Не треба ховатися: війна триває з 2014 року!»

Тренерство – улюблена, і мабуть найважливіша справа, якій Доцент приділяв час та сили в цивільному житті.

І в майбутньому, після завершення бойових дій, він мріє знову взяти тренерського свистка і готувати команду до змагань.

Однак це буде потім. А зараз війна триває, і 41 окрема механізована бригада продовжує стримувати російських загарбників. Для того, щоб завдавати ворогу ще більших втрат і гнати його геть з української землі, бригада потребує поповнення.

«В нас є різні вакансії: стрільці, розвідники, гранатометники, оператори БпЛА та водії автотранспорту і броньованої техніки. Досить мінімальних знань та бажання захищати Україну. Не треба ховатися: в нас війна триває з 2014 року! – каже «Доцент». І додає, що найдосвідченіші воїни бригади готові поділитися досвідом з новобранцями. – В нашій бригаді – дуже хороші, досвідчені інструктори. Навчать, розкажуть і покажуть все, що потрібно для вдалого виконання бойових завдань».

Всі вакансії 41 ОМБр, як тилові, так і бойові, а також тисячі вакансій з інших з’єднань, має 1-й центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ. Зв’язатися з ним може кожен, хто прагне сам визначати місце й умови служби та свій військовий фах: через сайт або за телефонами 0 800 503 696 та 097 902 30 89.