«Якщо це для дітей, нащо ви забороняєте це?»

Комікси часто сприймають як легке читання – історії про супергероїв на кшталт Супермена, Бетмена чи Людини-павука або ж короткі гумористичні сюжети. Для когось це японська манґа чи графічні романи, для інших – «несерйозна» література для підлітків. Проте сучасні комікси давно вийшли за ці рамки: вони здатні порушувати складні теми – від історії до політики.

В Україні цей напрям також розвивається і поступово виборює своє місце на культурній мапі світу. Українські комікси дедалі частіше з’являються на полицях книгарень та привертають увагу читачів різного віку. Про те, що таке сучасний український мальопис, хто його читає та чи може він бути інструментом документування війни, ZAXID.NET розпитав у письменника, поета, засновника видавництва українських мальописів «UA Comix» Богдана Кордоби.

Фото Богдана Кордоби. У 2017 році заснував видавництво українських мальописів «UA Comix»

Яка унікальна риса мальопису? Як зрозуміти, що перед тобою саме мальопис?

Мальопис – це історія з послідовним наративом, розказана через зображення і текст. Фактично, той самий формат, що й комікс. Але для нас принципово важливим є його походження. Ми називаємо мальописами ті роботи, які створені українськими авторами – художниками та сценаристами. Це нормальна практика для різних культур. Наприклад, у Японії такі твори називають манґа, в Італії – фуметті, а в Америці – комікси. Водночас навіть американці, коли говорять про французькі роботи, часто уточнюють: «French comics», тобто теж розрізняють. Кожна зріла індустрія має власну термінологію, і це не просто слова. Такий поділ допомагає одразу зрозуміти, про який культурний продукт йдеться.

Чи можна сказати, що український мальопис зараз тільки народжується, чи ми просто починаємо його помічати?

Український мальопис має доволі тривалу історію – йому близько 100 років. Водночас важливо розуміти контекст: розвиток цієї культури не був безперервним або рівномірним. Колонізація Російської імперії, війни та радянський період обмежували можливості для розвитку й публічності українського мистецтва. Багато талановитих авторів змушені були працювати в еміграції. Той самий Едвард Козак, який народився на Львівщині, зробив вагомий внесок у розвиток візуальної культури поза межами України.

Тому сьогодні йдеться не стільки про початок українського мальопису, скільки про його відновлення та переосмислення. Ми повертаємо забуті імена, надихаємося попередніми поколіннями й поступово відбудовуємо власну традицію.

Водночас Богдан Кордоба вважає, що зараз український мальопис переживає вже третю хвилю. Перша була в 90-х роках, коли комікси виходили великими тиражами і добре продавалися. Але криза кінця десятиліття та наплив дешевої російської літератури фактично згорнули цей ринок. Після цього новий рух розпочався вже у 2010 роках, коли почали з’являтися авторські проєкти, які поступово повернули інтерес читачів. Із 2017 року на ринку з’являються видавництва «UA Comix» та «Вовкулака». Саме з цього часу, на його думку, ринок почав формуватися як повноцінна індустрія, коли видавці та автори масово почали створювати й видавати українські мальописи.

Яка аудиторія в Україні цікавиться мальописами?

Власну справу я почав у 24 роки та одразу націлився на дорослу аудиторію. Наше видавництво орієнтоване переважно на дорослих читачів – це видно і з тем, з форматів, і з тих історій, які ми зараз видаємо, зокрема в контексті війни. Водночас важливо розуміти: мальописи – для всіх. Це окремий вид мистецтва як для дорослих, так і для молодшої аудиторії. Проблема радше в тому, що багато хто вважає його одним із різновидів книговидання, але це не так. Ми – окреме мистецтво. Уявлення про те, що мальописи лише для дітей, сформував «совок». Їм було невигідно, щоб правдива інформація поширювалася, через що автори сатиричних ілюстрацій та карикатур зазнавали тиску.

Зокрема, це стосувалося редакції журналу «Перець». Можна також згадати і Анатолія Василенка, автора «Пригод кота Чорнолапенка». Йому пропонували працювати за кордоном, бо його роботи були цікавими, але водночас він відчував тиск і застереження, що виїзд може мати наслідки для його родини. Прийшла пряма вказівка: якщо ти виїдеш, твоя сім'я зазнає переслідувань. І це вказує на те, наскільки радянська влада стримувала навіть, умовно, розвиток того, що вони вважали призначеним для дітей. В мене питання: якщо це для дітей, нащо ви це забороняєте?

Як з’явився мальопис «Лис Микита» ?

«Лис Микита» виник із моєї ідеї у співпраці з художницею Людою Самусь, яка відповідає за всю візуальну частину мальопису. Це наше бажання показати, якою байкою, віршованою поемою, як її називав Іван Франко, міг би бути «Лис Микита» в час свого створення і яким він є насправді.

У шкільній програмі ми читали вже відредаговані версії – зі скороченнями та адаптаціями, де частина конфліктних або гострих моментів була вирізана. В результаті це не зовсім те, що закладав Іван Франко. У творі є сильна алегорія боротьби – протистояння розумного і сильного, де образ короля відображає цісаря того часу, де для того, щоб себе захищати, потрібно битися і долати труднощі. Це життєва казка, яка не лише для дітей чи дорослих. Це Іван Франко – який він є.

Фото «UA Comix». У планах видавництва - видання серії з десяти частин мальопису «Лис Микита»

Ми взяли останнє пожиттєве видання Франка, без жодного редакторського втручання з нашої сторони. Цей новий формат має на меті переосмислити історію і показати читачам справжнього дорослого лиса. На сьогодні ми вже видали два випуски і працюємо над наступними. Загалом, плануємо створити серію з дванадцяти випусків.

Чи можуть мальописи бути формою документування війни в Україні?

У нас є проєкт INKER – створений спільно з ГО «Криголом» та редакцією «ШоТам». У межах цього проєкту ми задокументували 36 історій війни. Є історії з глибшим художнім осмисленням: «Символи незламності», які намалювала Люда Самусь, а також «Іду на штурм» Володимира Кузнєцова та Дарці Зіроньки. Остання поєднує художній і документальний підходи та розповідає історії бійців 3-ї окремої штурмової бригади, передаючи атмосферу війни через елементи української містики.

Водночас у документуванні важливо дотримуватися етики. Усі історії, які ми публікували, погоджені з героями або їхніми родичами. На жаль, декілька історій – про загиблих героїв. Альтернативою може бути також художня вигадка, історії, що розповідаються через призму неживих предметів. Це дозволяє показати, наскільки болючою та страшною є війна, коли навіть символічні образи ніби переживають цей досвід разом із людьми.

Богдан Кордоба також поділився деталями спільного проєкту з «Нота Єнота», орієнтованого на дітей 8-12 років. Його мета – навчити розпізнавати дезінформацію та формувати критичне мислення. Втім, за словами видавця, ці історії будуть не менш цікавими і дорослим. Зокрема, одна з історій заснована на реальних подіях, коли окупанти вкрали з херсонського зоопарку єнота. У художній інтерпретації він перетворюється на агента ГУР, який планує диверсію. Поєднання гумору та важливих тем дозволяє говорити про складні речі легко і доступно. Зокрема, історії, які мають на меті навчити розпізнавати дезінформацію, наповнені жартами, тому полюбляться як дорослій аудиторії, так і дітям.

«Важливо робити художнє осмислення і важливо до всього теж підходити з гумором, бо гумор насправді дуже класний захист, який розвалює все, що там росіяни собі придумають», – каже Богдан.

Окрім «UA Comix» ви створили «Видавництво 333», розкажіть про цей проєкт

Я займаюся волонтерством із 2014 року, тому маю багато знайомих серед військових, зокрема й тих, хто раніше працював у редакції. З часом вони почали надсилати мені свої тексти – якісну, сильну прозу. Спершу я скеровував авторів до інших видавництв, але матеріалів ставало дедалі більше.

Так ми з моєю подругою Сандрою вирішили, що потрібно перетворити це на великий проєкт і видавати ці історії. У 2023 році ми створили «Видавництво 333». На сьогодні ми видали близько 10 книг і плануємо щонайменше стільки ж до кінця року.

«Видавництво 333» – це передусім можливість дати голос військовим, ветеранам, їхнім родинам і волонтерам. Ми прагнемо, щоб ці люди були представлені в українському книжковому просторі. Водночас ми відкриті не лише до відомих імен, а й до нових авторів, які тільки починають свій шлях.

Як розповів Богдан, 10% прибутку «Видавництва 333» спрямовують на волонтерство. Також видавництво «UA Comix» долучається до зборів. Видання доповнюють спеціальними позначками, які інформують читачів про збори коштів для тих чи інших бригад.

«Вважаю, що бізнес має бути соціально відповідальним, і коли в мене є змога ділитися, я ділюся. Це мета нашого існування і виживання: якщо буде надійний тил і військо матиме те, що потрібно, в нас є шанси встояти», – розповідає Богдан Кордоба.

Один мальопис, який варто прочитати кожному українцю?

Для тих, хто лише починає знайомство з мальописами, хорошим стартом може стати «Лис Микита». Також варто звернути увагу на «Арідник» Люди Самусь – бо це щось етнографічне та наше. Такі історії легко захоплюють і залишають відчуття, через яке хочеться читати ще.