Звільнений з російського полону український моряк Андрій Оприско повернувся у рідне село Надітичі, що у Миколаївському районі на Львівщині. І вже понад тиждень, відпочиваючи у маминій світлиці, штурман захопленого катера «Нікополь» планує, як підкорюватиме світовий океан. А перед тим обов'язково хоче поплавати і в рідному Дністрі, який протікає недалеко від хати. Про це мріяв у неволі, де пробув майже 300 днів.
Оселя родини Оприсків сьогодні наче красується вишиваними візерунками. Мама, попри довгих дев'ять місяців полону, таки дочекалась свого героя. Ольга Василівна трималась стійко і лише при зустрічі емоції взяли своє.
«Цілий час не плакала, як він був в Лефортово, тримала себе, а тоді емоції вибухнули на мене, плакала дуже. Мені запропонували: напишіть російською, може, ті листи будуть доходити, я не хотіла писати російською і фактично листи не доходили», ‒ розповідає мати звільненого моряка Ольга Оприско.
Наші моряки часу у полоні не гаяли, каже Андрій Оприско. Мотивацію і стійкість гартували спортом та інтелектуальним розвитком. В тюремній камері моряк прочитав півсотні книжок, вигадував кулінарні рецепти та малював зоряне небо.
«Що було найцікавіше ‒ це ранкова прогулянка, тому що на прогулянці займався спортом, розкладав графік що робити. За ці 286 днів я 400 кілометрів пробіг, 10 тис. разів віджався, присів, від лавки віджався, груша була в мене, з кульків зробив собі», ‒ пригадує звільнений моряк катера «Нікополь» Андрій Оприско.
Зараз моряк згадує неволю як надзвичайну пригоду. Ні про що не шкодує. Каже, краще бути матросом на кораблі, аніж капітаном першого рангу у штабі. Тому й не всидів на березі. В полоні, попри ворожі заборони, відчував підтримку з батьківщини та згадував рідного кота Жульєна, якого подарував мамі.
«Листи з дому не доходили, хіба від дітей кораблики, вся камера була в корабликах. Потім, вже під кінець, фото кота на найвиднішому місці стояло», ‒ сміється Андрій Оприско.
У Надітичах Андрія чекали усім селом. Тепер пройти повз сусідів без щирих обіймів та гостинців неможливо. «То наш патріот і наше лице села, наше село маленьке, але воно дружнє», ‒ хвалить Андрія сусід Ігор Роделицький.
Андрій йде на берег до річки Дністер, що протікає недалеко від дому. Саме тут майбутній моряк дитиною купався після школи і полюбив водну стихію. Тут заряджається енергією для нових плавань і звершень.
«З нами Бог, з нами правда і навіть сумніву не може бути в тому, що ми переможемо, в нас зараз є шанс стати нормальною державою, тому нам ніякий ворог ‒ не тільки Росія ‒ не страшний. Обов'язково нам треба виходити в світовий океан. Українські прапори і кораблі військові мають бути по всьому світові, без варіантів», ‒ звільнений моряк катера «Нікополь» Андрій Оприско.
У Андрія попереду ще більше місяця відпустки. Тож візьметься за ремонт маминої оселі, аби запросити у гості побратимів-моряків з полону. Далі у планах ‒ стати офіцером і ходити в омріяне море.
Нагадаємо, Андрій Оприско повернувся в Україну у вересні 2019 року у межах масштабного обміну полоненими між Україною та Росією. Загалом Росія обміняла 35 українців, серед яких захоплені 24 моряки, а також політв’язні. Він був у полоні з листопада 2018 року.
Ми використовуємо