11-річний Олег Казмірук з Червонограда після пересадки кісткового мозку повернувся додому

Скоро буде тиждень, як Олег Казмірук з батьками з міста Бидгощ (Польща), де йому в університетській клініці пересадили кістковий мозок від неродинного донора, повернувся додому в м. Червоноград. Хлопчик нарешті вирвався з лікарняної палати, насолоджується домашньою обстановкою і поволі повертається до нормального життя.

«Ми повернулися минулої неділі, 17 червня. Син дуже скучив за друзями, яких давно не бачив, йому так хочеться у їхнє товариство, але ще не може бігати на рівні з ними. Після трансплантації ще болять коліна і кашель не проходить уже тривалий час. Аналізи більш- менш нормальні , а це зараз головне», - повідомила ZAXID.NET мати хлопчика Наталя Казмірук.

Повернення Олега додому в Червоноград – це дуже втішна новина майже для 12 тисяч людей, що долучилися до збору коштів на його порятунок, який організував БФ «Крила надії». Операція з пересадки кісткового мозку у Польщі коштує 120 тис. євро. У батьків хлопчика таких грошей не було, тож порятунок дитини був у руках небайдужих людей, які зібрали на трансплантацію кісткового мозку майже 4 млн. грн.

Нагадаємо, важке захворювання (мієлодиспластичний синдром), при якому власний кістковий мозок не працює, надовго вибили Олега зі звичної колії. Він провів у лікарнях 1,5 року. Майже рік у Львові, в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, де його підтримували усіма можливими способами. А з листопада 2017 року – у Польщі, в університетській клініці міста Бидгощ.

Шлях до одужання був дуже складний. Майже рік хлопчик жив завдяки переливанню донорської крові й дочекався пересадки. Але перша трансплантація кісткового мозку не дала очікуваного результату. Через деякий час хлопчику зробили другу. І вона була вдалою. Результати аналізів (тьфу-тьфу) - нормальні. Через півроку хлопчик має поїхати до Польщі на контрольне обстеження.

У тому, що хлопчик нарешті одужує, є велика заслуга не лише лікарів, а й батьків. Це дуже складно 1,5 року провести у лікарняних палатах, бачити і переживати разом з сином його біль, якого було дуже багато. Були різні ситуації, нерідко критичні, але батьки не занепадали духом і твердо вірили у те, що все врешті-решт буде добре. Ця їхня впевненість і віра передавалися Олегові й він з усіх сил протистояв хворобі.

«Ми дуже дякуємо усім, хто переймається долею нашого сина, за підтримку, надію. Зараз просимо одного - молитися, аби у нас нарешті все було добре», - каже Наталя Казмірук.