1 травня – день солідарності корисних ідіотів

Прогнозовані першотравневі сутички «лівих» з «правими» могли б залишитися розбірками між шанувальниками старовини, якби не «молода зміна» в обох таборах. Бо якщо досі прихильники інтегрального націоналізму зразка 30-х років ХХ ст. ганяли парками послідовників «світової пролетарської революції» і кращих традицій застою, то тепер усе інакше. Мода на «євроремонт» дісталася і таких консервативних сфер, як ультраправі та ультраліві рухи.

Чим був націоналізм у середовищі молоді ще кілька років тому? Донцовське «на грані двох світів» (майже як російський «особый путь») плюс расизм, плюс язичництво чи РУН-віра у крайніх виявах. А якщо врахувати традиційне українське прокляття, за яким при будь-якій спробі зліпити Бандеру виходить Ленін, то й молодіжні організації «правих», які «боролися» з «ліваками» на травневі свята, були просто реплікою піонерських загонів під іншими прапорами з видозміненими «зарніцамі». Але час на місці не стоїть, і українські націоналісти вирішили йти з ним (себто з часом) в ногу. Щоб як в людей. Тобто в Європі. Тому намагаються натягнути на українські реалії абсолютно міфічні в наших широтах «загрози» і героїчно їх подолати. Борються проти мультикультуралізму, бояться, що Україна «розчиниться в мусульманській Європі», гостро виступають проти «гей-диктату». Тобто поводяться так, як нормальні європейські праві десь у Парижі чи Стокгольмі. Але роблять це у Львові, де загрози мультикультуралізму актуальні як ніколи, а геї з мусульманами практично «вилізли на голову» представникам білої раси з карими очима і круглими головами.

У таборі «лівих» така сама нендза і розпач. Популярність ідей «вождя світового пролетаріату» зменшується паралельно зі скороченням популяції тих, кому за 70. Спроби зліпити щось більш-менш пристойне перетворюються як не на СДПУ(о), то на щось взагалі відверто проросійське. Для молоді, в якої діди не «воювали» в ЧК, принад у лівій некрофілії обмаль. Правдою є те, що ліві в Україні всі ці роки «продавали» людям ностальгію під виглядом політичної платформи. Тому ніяких шансів втілити обіцяне не було й не могло бути, бо не повернеш людям молодість і сили виживати в умовах «соціалізму з людським обличчям». Залишається так само тягнути за вуха «європейський досвід» та боротися з засиллям транснаціональних корпорацій і неонацистів. І весь час виправдовуватися в дусі «ми не за СРСР, ми сучасні».

На цьогорічне 1 травня ми навряд чи побачимо «лівих», які виступатимуть за профспілки на ринках, за нормальну оренду земельних паїв, за кооперацію. За права робітників на численних львівських новобудовах вони теж не виступатимуть. Як і не організовуватимуть робітничих рухів на новостворених західними інвесторами підприємствах. Натомість старші солідарно виступлять за те, щоб «повернути все взад», а молодші «коситимуть» під німецьких анархістів та зелених.

Їм «протистоятимуть» (хоча логічніше було б сказати «підігруватимуть») т.зв. праві, які разом зроблять усе, щоб картинка для російських ЗМІ вийшла на славу. І допоможе їм у цьому той-таки «дух одвічної стихії», приправлений модним в їхніх колах євроскептицизмом.

Таке 1 травня дуже органічно виглядало б десь в Німеччині чи Австрії. Але нашим адептам культу карго над цим ніколи задумуватись. На носі ж революція – як не національна, то соціальна.

Як би не розгорталися події у Львові наступними вихідними, всі ці «політичні конфлікти» матимуть до реальності такий самий стосунок, як розбірки толкієністів з фанатами «Хронік Нарнії» на предмет того, чия книжка правильніша. Тим більше, що більшість львів’ян займатимуться справами великодніми, і їм буде явно не до політики.

З «політиками» насправді все зрозуміло. Відбрешуться, що стали жертвою «спланованої провокації» (хоча всі докази співучасті будуть на відео). Їм не вперше. Питання у тому, як штовханина одних совків, адептів карго-культу, з іншими буде висвітлена в засобах масової інформації. Зважаючи на те, що останнім часом вже були «зради» і з боку французьких дипломатів, і з боку союзників зі США, першотравень для українських «журналістів» теж пройде в дусі кремлівських темників. Якщо вже в анонс документального фільму BBC про збитий малайзійський «Боїнг» наші «патріотичні медіа» примудрилися втиснути російську версію про український винищувач (от знайшли головне!), то про «побоїще на пагорбі слави» і «молодиків неонацистської зовнішності» сам Бог велів. Принаймні в заголовки. Не користі заради, а тільки за рейтинги. Вони ж розумні. І патріотичні. Потім завжди можна з’їхати, що це всього лиш одна з версій або й «інформаційна атака Кремля».