Андрій Пишний: З'явився другий шанс зробити заплановане ще 10 років тому, поки все йде за планом

Андрій Пишний: З'явився другий шанс зробити заплановане ще 10 років тому, поки все йде за планом
Андрій Пишний

Причиною для розмови з головою правління найбільшого держбанку «Ощадбанку» Андрієм Пишним стала не так давно опублікована і затверджена урядом стратегія розвитку державного банківського сектору. Він розповів, кому збираються продати частину банку, і коли нарешті громадяни почнуть підраховувати не тільки витрати на його утримання, але і дивіденди.

Андрію Григоровичу, із затвердженої нещодавно Кабміном стратегії розвитку державного банківського сектору випливає, що держава має намір поки що зберегти «Ощадбанк» та «Укрексімбанк» у своїй власності і лише в перспективі кількох років розглянути питання часткової приватизації. Все вірно?

Давайте по черзі. По-перше, часткова приватизація, задекларована в стратегії розвитку держбанків, – перспектива двох років. Це означає, що процеси підготовки до партнерства з ЄБРР (Європейським банком реконструкції та розвитку) та МФК (Міжнародною фінансовою корпорацією), а саме їхня участь вбачається пріоритетною – мають розпочатися вже зараз. Готуватись треба, дотримуючись чіткого плану трансформації та підвищення інвестпривабливості банку. До речі, таку чітку стратегічну заяву про долю держбанків на вищому політичному рівні сформульовано вперше.

По-друге, необхідність капіталізації держбанків – це прямий наслідок економічної кризи й війни, що вдарили по всіх секторах. Докапіталізація – це нова реальність, у якій миттєво опинилися всі без винятку банки України, незалежно від форми власності. Більше половини кредитного портфеля банківської системи за рік перетворились на проблемні або безнадійні активи. Зв'язок очевидний: проблемні активи – резерви – докапіталізація. Резерви змушені були сформувати всі банки та їхні акціонери, в тому числі держава.

Традиційно, війна все спише й окупанти винні

Так, саме анексія, девальвація, війна та завдані нею збитки – визначальні фактори збиткової діяльності банку. Майже 10 млрд грн у 2014 році – це на 90% Крим і курс. Приблизно стільки ж торік – більша частина Донбасу та пов'язаний з ним портфель, знову девальвація й проблемний великий корпоративний портфель часів Януковича. Та чи тільки війна винна у втратах, і кому слід ставити запитання? Ні, не тільки. Запитань достатньо, і ставити їх обов'язково потрібно.

Кому і що заважає?

Ви й самі чудово знаєте. Особисто в мене багато запитань до попереднього керівництва: Сергія Подрєзова, Дениса Кірєєва. Питання мають ставити ті, хто має на те відповідні повноваження. Правлінню потрібні відповіді, щоб мінімізувати ризики й негативний ефект для банку.

До цієї теми обов'язково повернемось трохи пізніше. Зараз, щоб закінчити розмову про функцію і роль держбанків, усе ж таки згадаємо, що не тільки нинішня голова НБУ Валерія Гонтарева, а й один з її попередників – Володимир Стельмах свого часу в інтерв'ю заявляли про неефективне виконання «Ощадом» його ключової функції – ощадної. Є що заперечити по суті?

Погоджуся, тільки з застереженням «поки що» і «недостатньо» ефективне. Усе, чим ми займаємося останні два роки, це, крім воєн із проблемними позичальниками та окупантами, побудова ефективних бізнес і операційної моделей. Знаю, що бухгалтерські теми нудні й нецікаві. Але в «Ощадбанку» сьогодні реалізують безпрецедентну і за складністю, і за масштабом програму трансформації найбільшого держбанку. Уперше за останні 20 років банк повертає собі втрачені позиції в ощадній сфері та заявляє претензію на роздрібний сегмент. Вдумайтесь, чистий приріст ресурсної бази, без урахування курсових різниць, становив майже 12 млрд грн за коштами фізосіб, 5,5 млр грн приросту строкових депозитів.

Не дивно. Вам у плюс спрацювала жалюгідна для системи в цілому кон'юнктура коли інші банки банкрутували, на «Ощад» почали працювати держгарантія за вкладами і статус держбанку.

 Можливо. Але як тоді пояснити, що в березні-квітні 2014 року ця кон'юнктура не працювала? «Ощад» зі своїм держстатусом і гарантією втрачав ресурси такими само темпами, як і комерційні банки, – на піку в квітні відплив був по 200-300 млн грн на день. Не працював жоден із механізмів: ні держстатус, ні держгарантія. Дуже оперативно потрібна була антикризова програма: нова комунікація, переналаштування роботи мережі, новий маркетинг і продуктова лінійка. У підсумку з червня 2014-го відплив зупинено й почалося відновлення. Наприкінці 2014 року ми вже мали чистий приріст. І остання цифра. Якщо довоєнного 2013-го «Ощадбанк» у середньому в день укладав 2700 депозитних договорів, то 2016-го – 4100.

Банк уперше з 2008 року став повертати кредити рефінансування! Погашено без малого 11 млр грн з величезного 20-мільярдного портфеля зобов'язань перед НБУ. Причому 9,5 млрд грн повернуто достроково. Але ж були, з точки зору економічної ситуації, і кращі роки, щоб це зробити. Але зробили це тільки ми й лише зараз.

Який зараз стан справ з показниками ефективності роботи «Ощаду», наприклад, з рентабельністю активів?

Станом на 1 лютого 2016 року показник рентабельності активів становив 0,23%, при тому, що по банківській системі його значення негативне – «мінус» 0,81%.

 За чистим відсотковим доходом ми на першому місці серед найбільших банків – за 2015 рік отримано 6 млрд грн. За операційним доходом – друге місце – 9,1 млрд.

 У проекті модернізації філійної мережі й побудови нової бізнес-моделі нами вже відкрито понад 250 відділень нового типу. У таких відділеннях плани з продажів на одного співробітника вп'ятеро вищі, ніж у традиційних відділеннях.

Виходить, що поки що у вас усе начебто гаразд списали гріхи на «попередників», провели рекапіталізацію, запустили нові програми, рапортуєте про чудові показники. А от за раніше виданими кредитами держбанки зафіксували 39 мільярдів збитків за останні два роки — це в презентації урядової програми записано. Чия це провина?

Я далекий від того, щоб говорити, що все в нас добре. Ми чутливі до тих ризиків, що й для банківська система. Можу сказати, що ситуація вирівнялась, і хочу думати, що ми пройшли найгостріший етап банківської кризи. Але стверджувати, що ми повністю з неї вийшли, зарано. Множаться невизначеності, насамперед політичні, а разом з ними й ризики. Якщо маятник гойднеться не в той бік, 2016 рік може стати важчим, ніж 2015-й. Правда в тому, що сьогодні ми всі вчимося жити і працювати в цій новій реальності відносного перемир'я, але все дуже крихке.

Відповім на ваше запитання «хто винен». Портфель проблемної заборгованості сформовано переважно до 2014 року. Ми працюємо з тим, що нам залишили: над поверненням проблемки, над посиленням застав, над одержанням поручительств із кінцевих бенефіціарів, над збільшенням грошового потоку в бік банку, над вирівнюванням ставок за кредитами до рівня ринкових! А там, де це необхідно й припустимо, йдемо на реструктуризацію. І з цим кредитним портфелем доводиться працювати всім, починаючи від Міністерства фінансів, наглядової ради й закінчуючи менеджментом банку.

Захопившись пошуком відповідей на запитання «хто винен», важливо не випустити з уваги запитання «чому це стало можливим» і «що треба зробити, щоб ситуація не повторилася».

І що ж?

Якщо коротко, то реформувати корпоративне управління відповідно до Базельських директив і Принципів ОЕСР. Підпорядкувати кредитну політику стратегії розвитку, згідно з такою стратегією ми будуємо банк, орієнтований на роздріб і партнерство з малим і середнім бізнесом, зберігши при цьому компетенцію та можливість роботи з корпоративним сегментом в енергетиці, інфраструктурі й АПК. Сьогодні саме цей сценарій реалізовується. Кредитну політику вже переглянуто, значно посилено функцію ризик-менеджменту з наділенням його правом вето в кредитних рішеннях, персоніфіковано відповідальність членів кредитного комітету, реалізується антикорупційна програма.

Звучить начебто красиво, але поки що для нас це не більш ніж декларативні заяви. І чи не вийде так, що ччерез рік-два прийдуть наступники та скажуть, що тут Пишний накупляв, нароздавав, давай, державо, нам ще десять, двадцять, тридцять мільярдів на покриття збитків?

Точно знаю, скільки держава вже докапіталізувала і скільки ще може знадобитися. Ці 16,6 млрд грн тиснуть на мене зі страшенною силою, і я дуже чітко усвідомлюю, якою ціною уряд викроює необхідні суми.

Тут ми з вами знову повертаємось до теми реформування корпоративного управління, що прописана в стратегії розвитку держбанків. Цей документ, на відміну від багатьох інших, виписано максимально конкретно як у формулюваннях, так і в строках. Законопроекти, спрямовані на реалізацію урядової стратегії, уже внесено в парламент, і я передбачаю, що буде неабиякий зовнішній тиск міжнародних організацій для їх ухвалення. Для мене це друга спроба здійснити реформування «Ощаду». Ще десять років тому ми разом із компанією Ernst&Young запрограмували це в прийнятій тоді наглядовою радою стратегії розвитку.

І що в результаті?

Стався Янукович. І все повернулося на круги свої. Ми втратили роки. І це не просто час. Це мільярди гривень, втрачених для держави. Зараз для того, щоб цього знову не сталося, життєво важливо нарешті впровадити систему корпоративного управління відповідно до найкращих світових стандартів і практик. Саме тому в стратегії розвитку держбанків закладено цю принципову реформу, що передбачає зміну і підходів, і правил. А також реальну, а не декларативну політичну незалежність держбанків, чіткий розподіл функцій власника і менеджменту, прив'язку до KPI (Key Performance Indicators – ключові показники ефективності), періодичну оцінку роботи банку, яка реалізовується через договір між Міністерством фінансів і незалежною наглядовою радою. Серед законодавчих ініціатив, які мають бути подані для реалізації цієї стратегії, передбачено і норму, що посилює кримінальну відповідальність посадових осіб.

Давайте докладніше зупинимося на найяскравіших прикладах. Усім відома історія з кредитами «Ощаду» клюєвським компаніям з додатком Solar у назві. Ціна питання 180 мільйонів доларів втрат для держбанку. Скажіть, чи сформовані вже на суму заборгованості, яка фактично не обслуговується, необхідні резерви? Чи ведеться претензійно-позовна робота?

Давайте позначимо кілька моментів. Сподіваюся, це якщо й не переконає, то зніме деякі домисли.

Перше. Увесь кредитний портфель «Ощаду» за останні два роки був предметом кількаразових перевірок НБУ, як мінімум двох стрес-тестів і пильного аналізу фінансової звітності двох аудиторських компаній Deloitte і PWC. Сірих зон і нез'ясованих питань не має залишитись ні для кого.

Друге. Останні 15 місяців у банку на постійній основі працює куратор регулятора, і моєю принциповою позицією є повний і безумовний допуск представника НБУ до всіх управлінських систем, інформації та рішень.

Третє. З 1 січня 2016 року банк повністю перейшов на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та при цьому забезпечив повну автоматизацію розрахунків резервів за фінансовими активами відповідно до одного з найскладніших стандартів – 39-го! Можете бути впевнені, що якість оцінки фінансових активів цілком відповідає міжнародним стандартам.

Добре. Але ви погодитесь, що баланс банку необхідно очищати від подібних активів. Вам треба з цим реально розібратися, інакше все інше, про що ви кажете, залишиться тільки словами. Якщо завтра або через рік доведеться під цей кредит знову формувати величезні резерви, фіксуючи такі самі збитки.

Це одне з перших питань, яке я поставив перед собою, коли прийшов у банк. Провів на цю тему не одну зустріч із міжнародними фінансовими організаціями – створення компанії, яка дала б змогу розчистити баланс і зняти навантаження з капіталу. Півтора роки пройшло, але ми поки що ніяк не просунулися в цьому питанні. Системі відчайдушно, як повітря, потрібна імплементація досвіду по роботі з проблемними кредитними портфелями турецького та англійського зразка. Створення «банку поганих активів» на основі міжнародного досвіду. Баланси банків потрібно розчистити, щоб дати їм можливість дихати. А на сьогодні законодавство таке, що можливості зробити це немає. У нас немає навіть адекватного закону про фінансову реструктуризацію. Інфраструктура по роботі з проблемними активами теж відсутня. Якщо комерційні банки ще якось можуть викручуватися, то в держбанків – глухий кут. Або суди на роки та списання й заморожений капітал, або походи в прокуратуру. Економічної логіки немає. А повинна бути! Після проведеного аналізу сьогодні ми маємо поведінкові моделі по кожному з ТОП-20 позичальників. Але через відсутність інструментарію вони не завжди оптимальні. Знаю, що в планах Мінфіну найближчим часом вийти на конкретний результат. Дуже на це чекаю.

А якщо не дочекаєтесь, і вас звільнять?

У мене п'ятирічний контракт і чіткий план дій, розписаний як мінімум на найближчі два роки. Якщо парламент дасть зелене світло планам щодо зміни системи корпоративного управління й буде обрано новий склад незалежної наглядової ради, правління банку одноголосно вирішить, що відзвітує перед нею про виконану роботу та готове, якщо так буде треба, піти у відставку для участі в конкурсі.

Чи є незадоволені, хто бажає моєї відставки? Переконаний, що так. З кожним арештом активів, заявленим позовом, порушеною справою та виграним судом їх кількість збільшується. Та й «якість» ворогів теж змінюється. Нещодавно на «Інтері» розпочалася кампанія, яка дивним чином збіглася з подачею позову до одного з позичальників. В Інтернеті системно штампують море чорнухи, дійшли вже до фейкових інтерв'ю. У зв'язку з розпалюванням пристрастей навколо так званого мільярда сім'ї Януковича, заарештованого в «Ощадбанку», прогнозую нову неабияку хвилю.

Ми живемо в таких умовах. Пасувати точно не збираюся. У мене з'явився другий шанс зробити заплановане ще десять років тому, і поки що все йде за планом.

Прогнози річ ненадійна, але чи можете ви, наприклад, пообіцяти, що без подальшого серйозного погіршення макроситуації «Ощадбанк» за підсумками 2016-го виплатить державі якісь дивіденди?

Скажу так, за результатами 2016-го банк планує забезпечити прибуткову діяльність, якщо не буде нової значної девальвації та погіршення основних макроекономічних показників. Ми справді сподіваємось і працюємо на те, щоб нинішній рік відпрацювати з прибутком. За результатами січня та лютого банк показав прибуток 78,5 млн грн. На жаль, існує досить висока ймовірність реалізації негативних сценаріїв. У такому разі не можна виключати виникнення нової потреби в докапіталізації.

«Ощадбанк» має близько 40% кредитного портфеля у валютних активах. Наскільки боляче по банку вдарив стрибок курсу із закладених у бюджеті 24 до 27 гривень за долар?

Я вже казав, що це один із ключових факторів, у зв'язку з яким банку потрібна була докапіталізація. Оскільки резерви формуються у валюті активу, то при девальвації відразу виникає необхідність їх доформування. Тому для нас питання девальвації принципово важливе. Саме це, на мою думку, для банку нині головна проблема та головний ризик, який може так чи інакше вплинути на фінансовий результат.

А що станеться з фін результатом «Ощаду», якщо він відмовиться від 100% державної гарантії за вкладами? Адже залучення іноземного інвестора це теж передбачає.

 Питання про відмову від держгарантії сьогодні на порядку денному не стоїть. Стратегія розвитку держбанків передбачає, що в 2017 році, після глибокого аналізу наслідків відмови, власник і банк прийматимуть відповідне рішення. До цього часу ми маємо до нього підготуватись. Ви праві в тому, що при участі в капіталі міжнародних фінансових організацій питання щодо скасування гарантії має бути вирішене. Діалог на цю тему повинен відбутися в парламенті. Наскільки конструктивними бувають там діалоги, всі ми знаємо. Політичні спекуляції навколо цього питання напевно будуть. Чи потрібні нам на сьогодні такі резонансні обговорення? Однозначно ні.

А які потрібні?

Повторюся, доля держгарантії вирішуватиметься при розгляді питання про участь МФО в капіталі банку. За планом це 2018 рік. Виділення окремого питання по держгарантії та її скасуванню, на мій погляд, безглузде й небезпечне. Банківська система побудована на довірі. Чим закінчуються парламентські дебати – всі ми бачимо. Обговорюючи це питання та приймаючи рішення, потрібно керуватися принципом не нашкодь.

Чи готовий нині ЄБРР увійти в капітал банку, та при виконанні яких умов?

Дуже сподіваюся, що нам ніщо не завадить до 2018 року, що визначений як рік прийняття рішення власника банку про партнерство з МФО та часткову приватизацію, виконати дорожню карту. Згідно з нею  банк та всі управлінські системи будуть приведені до тих стандартів, які дозволять ЄБРР та іншим міжнародним фінансовим організаціям прийняти позитивне рішення.

До речі, важливий момент щодо участі МФО в капіталі банку. Обговорюється не продаж його частини, а внесення додаткового капіталу. Тобто можливість допустити МФО до участі в підписці на капітальні інструменти банку під час їх розміщення, емісії, наприклад, при збільшенні статутного фонду. Але це перспектива 2020–2022 років. Нині держава декларує, що мажоритарний пакет у довгостроковій перспективі залишатиметься в її власності. Але в середньостроковій перспективі партнерство з МФО не просто бажане, а необхідне як банку, так і МФО, які після модернізації банку одержать в Україні партнера для реалізації своїх програм. Ми для них можемо бути дуже ефективним інструментом.

За матеріалами інтерв’ю Андрія Пишного для «Дзеркала тижня». Повну версію можна прочитати на сайті видання.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук