Багаті і бідні

Країна у нас багата - держава дурнувата і люди бідні. Потенційно в першій половині фрази, фактично - в другій. Бідні тихо ненавидять багатих, багаті - бідних, але змушені з ними загравати, бо бідні легітимізують багатих на виборах, а бідні терплять, бо крім багатих їм ніхто не дасть робочі місця, пенсії тощо. Так було завжди, коли соціалізм стикався з капіталізмом і навіть ще Маркс про це говорив, хоча мало хто з бідних його читав.

Бідні проти багатих і так було завжди. У сучасному світі функція перших, мабуть, - тягнути, багатих - створювати умови, щоб мотивувати тих, хто тягне, максимально. Забезпечуючи їм умови для нормального людського життя за стандартами, якими живе світ. Це функція держави, бо і багаті, і бідні - рівні за Законом. Середній клас - буфер між бідними і багатими - Україна чомусь знищувала з особливим піїтетом. Тобто робили це перші, вважаючи, очевидно, що Бога за бороду вони вже схопили, якщо літаки, яхти і все таке інше. Світ, виявляється, трохи інший...

У нас нема Закону, бо нема справедливої системи правосуддя. Ніхто не вірить нашим судам, правоохоронцям і владі в цілому, тому що влада не навела порядок з судами і правоохоронцями. А наче робить гарну міну за поганої погоди. Для кого? Для себе. Бо треба бути фантастом, щоб у такий світ повірити десь там вже навіть у рідній майже Варшаві. Розкажіть це інвесторам і почуйте відповіді...

ПС, звичайно, облажався в Закарпатті по повній так, як і всі інші. Отже, або влада візьме під одну гребінку усіх підряд за Законом чи не візьме. І якщо не візьме, то натягне на себе відповідальність, як тоді за Врадіївку, тільки з урахуванням місцевого, державного і міжнародного моменту.

Нормальні люди просто хочуть по-людськи жити. А держава з її приколами і підковерними домовленостями, тупо цього не хоче. Чи НЕ МОЖЕ. і чиновники, які в темі, теж не хочуть, бо у них вже є система - чого їм її ламати? Ви б пішли жорстко проти своїх особистих інтересів? Вони ні - ,бо хто дає їм гарантії щодо їх особистого майбутнього? Усвідомлення безвиході щодо існуючого шматка хліба. Яка нафіг Україна, думають вони, який фронт? А що Держава? А держава - це люди, звичайні люди. "Упс", - як кажуть фізики-ядерщики...

Добре, все це має бути звільнено. Але як мотивувати наших людей до чогось кращого, до розвитку й збагачення, до їх збагачення? Всі мають отримати права і рівні можливості. Чесне правосуддя. Багаті мають поділитися монополіями, бідні - отримати можливості і партнерство від держави. Через років 5 у нас тоді буде вже інша країна. І ми станемо іншими, відповідальними за своє життя і паскудно прискіпливими до всіх печерських.

І цей процес має стати незворотнім.Щоб бідні, отримуючи можливості, поважали, а не заздрили, можливостям інших, а інші, не заздрили простому щастю перших, і нарешті щоб зрозуміли - щастя не в грошах. Щастя - жити гідно там, де є твоя Батьківщина. Без страху і без сорому. Для тебе, для дітей і для всього світу.

Патетично? Ні. Хочу.