Без змін у головах жоден сміттєпереробний завод не спрацює

Свого часу я зловила себе на думці, що сортування сміття для мене — це зусилля. Коли я це роблю, мушу замислюватися — що і куди викидати. Натомість для багатьох моїх друзів, що багато подорожують або живуть за кордоном — це не просто норма, а процес, який не спричиняє жодного стресу і є таким же природним як, наприклад, чистити зуби.

Чимало львів'ян також думають про те, що потрібно сортувати сміття, але не мають такої звички. Чому так? Дорослих важко вчити новому — вони мають вже сформовані рефлекси та звички. Але якщо їх надихатимуть власним прикладом діти?

Малеча легше сприймає нову інформацію, особливо, якщо вона подається у формі гри, як квест: весело, яскраво і по-справжньому. Тому екологічну освіту і сортування сміття потрібно починати з дитинства. Щоби дитина настільки звикла до того, що не варто, наприклад, папір і недоїдок від яблука викидати в один контейнер, що говорила про це вдома батькам.

Але треба покреативити і погратися, щоби діти не сприймали сортування сміття як повинність чи щось нудне та складне. В багатьох країнах сміття, наприклад, стає джерелом енергії або матеріалом для будівництва доріг чи вироблення речей. Зрештою, в багатьох українських садочках теж говорять про екологічне ставлення до життя. Але цього недостатньо.

Я — депутатка міської ради. В комісії екології ми думаємо не лише про те, як фінансувати готові проекти чи працювати над конкретними питаннями з перевізниками, але і намагаємося подивитися на ситуацію ширше. Бо без змін в головах людей жоден сміттєпереробний завод, жодна система не запрацює.

Депутати можуть приймати рішення про поводження з відходами, працювати з перевізниками, щоби компенсовувати їм вивезення сміття, думати про будівництво сміттєпереробного заводу і вкладати в це сотні тисяч гривень. Але треба думати і про те, як зменшити кількість сміття. А це вже про стиль життя — про те, щоби їсти здоровішу їжу, менше використовувати пластик чи плівку — речі, що дуже полегшують наше життя, але шкодять довкіллю.

Тому ми хочемо, щоби в школах про екологію та сортування відходів говорили не лише в межах спеціальних предметів, а під час занять, що так чи інакше пов'язані з навколишнім середовищем.

Наприклад, на уроках біології, хімії чи фізики. А для цього треба відповідно підготувати вчителів і ми плануємо над цим працювати в рамках програми «Чисте місто». Вже від осені пілотний проєкт запуститься в 10 львівських школах.

Мені подобається ідея співпраці з дітьми і школами. Діти будуть рости, вдосконалюватися і разом з тим бачитимуть реальні зміни. Вони будуть знати, що сортувати сміття потрібно саме так, робитимуть це і вчитимуть власних батьків.

Ти починаєш робити щось хороше і тебе наслідують. Це потребує часу і зусиль, але вони того варті.