Андрію Савчуку – 23 роки, останні два з яких він вчить біології учнів Львівського фізико-математичного ліцею. Цю професію він обрав свідомо замість популярних ІТ та медицини, адже прагне показати, що біологія – це не лише листочки під мікроскопом.
ZAXID.NET Андрій розповів, як йому вдається зацікавити учнів своїм предметом і не вигорати, про біотехнології, які врятують людей від голоду, а також про нову лабораторію на Сихові, де готуватимуть майбутніх нобелівських лауреатів.
Чому ти вирішив займатися біологією, генетикою, біотехнологією?
Я захоплювався біологією ще зі школи, вчився у фізмат-ліцеї у хіміко-біологічному класі, брав участь у олімпіадах. Потім думав, куди вступати далі. Медичний? Не моє, як би це не було зараз модно. Пішов на біологічний: зоологія, ботаніка – не дуже цікаві мені напрямки, а генетика і біотехнологія – зовсім інша справа. Ще у школі, коли ми вчили ДНК, молекули, які контролюють організми, мене цікавило, як саме це відбувається. Генів же є величезна кількість, і як вони можуть контролювати все? Крім того, генетика та біотехнологія – це науки майбутнього.
Але наразі ти – вчитель у ліцеї. Чи займаєшся, крім того, практичною діяльністю у цих сферах?
Вчителем я працюю вже другий рік, починаючи з 5 курсу університету. Мені це дуже подобається, але цього літа я зрозумів, що не хочу, аби черствіли мої практичні навички. Тому зараз працюю ще паралельно в приватній лабораторії Leogene, яка займається медичними тестами, зокрема генетичними.
Для яких класів ти викладаєш біологію?
Зараз у мене є п’ять класів фізико-математичного та хіміко-біологічного спрямувань. У фізматі вчать біологію за шкільним стандартом, а в хіміко-біологічного класу – п’ять біологій на тиждень. Ти можеш їм розказати якісь складні речі з генетики – і їм це цікаво. Якщо вони не зрозуміють з першого разу – будуть задавати питання. З точки зору педагогіки тут можна розгулятися: тебе там слухають, і ти маєш час, щоб це розказати.
Андрій Савчук почав викладати біологію, будучи на 5 курсі університету (фото «Ензиму)
А з точки зору вчителя – профільних і непрофільних класів – як можеш оцінити рівень шкільної програми з біології? Чи хочеться тобі переписати підручник?
Мені здається, що переписати підручник хоче будь-який молодий вчитель, який горить своїм предметом. Мені особисто у шкільній програмі з біології не вистачає практики – без неї не можна полюбити природничі науки. Крім того, не всі практичні заняття, які є, справді цікаві. Взагалі я прихильник STEAM-освіти, яка передбачає отримання знань учнями за допомогою практичної діяльності.
Практика з біології у хорошій лабораторії допомагає зацікавити учнів предметом (фото «Ензиму)
Про яку саме практику йдеться? Бо стереотипно практика з біології уявляється як збирання листочків і розглядання їх під мікроскопом.
Попри 2020 рік, пандемію коронавірусу, ГМО, клонування, діагностику генетичних хвороб більшість людей все ще уявляють біологію як науку часів Карла Ліннея (шведський ботанік XVIII ст. – прим. ред.): листочки, кількість лапок, бігає чи плаває, а максимум – розрізати жабку. Але біологія набагато глибша. Вона є у всьому: наприклад, у чашці кави – від дозрівання зерна до процесу приготування, це все можна пояснити науково. А найкраще це робити в практиці. Можна і листочки роздивлятися під мікроскопом, але в дітей має бути доступ до достатньої кількості хороших мікроскопів, щоб вони змогли справді побачити клітини і зацікавитися предметом. Мають бути хороші лабораторії, щоб діти могли банально зробити йогурт – це такий домашній біотех.
Чим ти зацікавлюєш своїх учнів, крім практики? Робиш меми?
Початок і кінець презентації – з мемами, так. Учитель повинен не тільки знати предмет, а й уміти його подати. Крім того, не можна відсторонюватися від учнів, потрібно лишатися собою і не ставити бар’єрів між вами. Коли ще я вчився в школі, було це протиставлення – «учень – учитель». Я ж на кожному своєму уроці намагаюся їх зрівнювати: я прийшов навчати, а учні – вчитися, і ми йдемо цим шляхом разом.
Андрій Савчук готується до кожного уроку не менше 3-4 годин (фото «Ензиму)
Але в той же час певна субординація має бути. Не можна взятися з ними за ручки і дивитися відео у TikTok. Хоча можна черпати з того, що їм зараз цікаво – TikTok, Instagram чи YouTube, – ідеї, як подати навчальний матеріал. Інколи діти показують мені якесь відео, «Топ-10 найбільш небезпечних тварин», і питають, чи то правда. Я їм пояснюю, і вони згадують, що ми це вчили.
Робота вчителя не дуже високо оплачувана. Чому ти її обрав? Чи були паралельно інші пропозиції працевлаштування?
Так. Я навіть пробував попрацювати в ІТ, але зрозумів, що робота за комп’ютером – не моє. Мені важливою є комунікація, не можу без того. Про низьку зарплату мені всі казали – від батьків до друзів і колег. Може, я романтик, але я сподіваюся, що з часом ситуація зміниться на краще. Крім того, вчительську роботу можна поєднувати з іншими видами зайнятості – я ж працюю паралельно в лабораторії. Думаю, лише вчителем я б не зміг працювати – мені б це приїлося. Тому, здається, я знайшов для себе золоту середину.
Я не йшов на біологічний факультет тому, що це була остання моя можливість. Це був свідомий вибір, але ще кілька років тому я б не повірив, що буду вчителем, – я більше думав про науку, лабораторії, виробництво, тобто практику. Проте завдяки педагогічній практиці на 4 курсі я зрозумів, що викладати – це не зле і мені це насправді подобається, а за відгуками виявилося, що й виходить.
Зараз на базі «Ензиму» апробують програму для майбутньої біотех-лабораторії для дітей на Сихові (фото «Ензиму)
Ти будеш викладати у Lviv Open Lab, яка має відкритися за підтримки компаній «Ензим» і ХЕМА на Сихові восени. Чому ти вирішив взятися за це?
Це дуже крутий проект – саме та практика, якої не вистачає у школах. Вона зможе показати перспективу біології, що це – не тільки медичний факультет, не тільки листочки, лапки, шерсть і луска, а щось справді круте. Ми склали програму, яка передбачає приблизно два заняття на тиждень по півтори години. На них можна буде почати базове знайомство з лабораторною роботою, показати за допомогою досить складного обладнання різні аспекти навчальної програми предметно і вийти за її межі. До карантину ми апробували програму на базі «Ензиму».
Також проект Lviv Open Lab особисто мені дав можливість познайомитися з багатьма фахівцями «Ензиму», від яких я під час кожної зустрічі черпав щось нове, записував у телефоні чи блокноті, приходив додому і гуглив, піднімав свій конспект, згадував. Мені дуже подобається спілкуватися з кимось, хто мене стимулює до саморозвитку. І сподіваюся, що так само буде і в учнів, які до нас прийдуть. Може, хтось з них стане нобелівським лауреатом. А я сидітиму перед каміном з колінами, що хрустять у 35 років, і пишатимуся ними.
Буде якийсь спеціальний набір учнів на ці заняття?
Так, ми ще узгоджуємо організаційні моменти. Але я впевнений, що будуть приходити вмотивовані діти: невмотивованих на такий проект не загониш. А якщо і загониш – він прийде раз, двічі, а на третій збреше батькам, а сам піде гуляти з друзями у «Форум». Мій наставник, заступник директора фізмат-ліцею Михайло Муращук завжди каже, що знання можна тільки взяти. Так, я можу давати знання дітям, але чи візьмуть їх? Той, хто не хоче, – ні, як його не силуй.
Які перспективи цієї лабораторії?
Лабораторія може допомогти з профорієнтацією учнів. Біотехнологія насправді є у шкільній програмі 9 класу, але на ній не акцентують увагу. Коли я вчився на біофаці, у мене не було чіткого розуміння, де буду потім працювати. Лабораторії, які є в університеті, досить часто відбивають бажання потім іти в науку – лише одиниці з них нормально виглядають. А Lviv Open Lab зможе якраз показати перспективи професії.
Lviv Open Lab має показати учням перспективи біотехнологій (фото «Ензиму)
Також це буде класна доуніверситетська підготовка майбутніх сильних студентів. І вони при вступі до вишу вже матимуть менше сумнівів, на яку кафедру йти. Також лабораторія – це просвітництво, руйнування стереотипів. Нещодавно мені подзвонила подруга і запитала: «Андрію, це правда, що м’ясо не треба мити перед готуванням? Серйозно?». Я сам лише останні два роки так не роблю, але це дійсно правда: ти нічого не змиєш з м’яса, а навпаки – те, що на ньому є, розселиш по своїй кухні. І подібних побутових стереотипів, пов’язаних з біотехнологією, є багато.
Який напрямок біотехнології тобі найбільш цікавий особисто?
Перше – харчові біотехнології. Люди їли, їдять і будуть їсти. Їх щороку стає більше, і забезпечити всіх продуктами харчування – це вже проблема. І харчові біотехнології шукають альтернативні способи отримання харчів за допомогою живих організмів. Наприклад, «Ензим» робить не тільки дріжджі, а й дріжджові екстракти на їхній основі – харчові добавки з купою вітамінів, білків, амінокислот та інших поживних речовин.
Друге – медичні біотехнології: від біомеханічних протезів до нових лікарських препаратів і вакцин. Це те, що найближче до людей. Але, якщо задуматися, то біотехнологія є всюди – навіть наш одяг. Наприклад, зараз бактерії вчать синтезувати полімери, з яких уже Adidas робить кросівки.
Тобі вистачає часу на якісь ще заняття, крім роботи?
Мрію навчитися грати на піаніно, бо щось з гітарою не зрослося. А взагалі моя робота – і є моє хобі, і мені так комфортно зараз. Час зустрітися з друзями і з родиною є, головне – правильно його розподілити і організувати.
Ми використовуємо