Чи готова Україна до ЄУ?
Організовані Брюсселем позики можуть заохотити Київ очистити свій газовий сектор від корупції
Європейська Унія щойно допомогла сформувати консорціум міжнародних банків, який погодився запропонувати Києву позику в розмірі $3,6 мільярда для закупівлі російського газу. Мета - запобігти повторенню січневої кризи 2009 року, коли Москва припинила постачати газ в Україну, після того як Київ не зміг розрахуватися за своїми енергетичними зобов'язаннями. Оскільки транзит 80% російського газу до решти держав Європи відбувається територією України, його призупинення змусило померзнути чимало країн-членів ЄУ. Економічна криза сильно вразила Україну, і нині вона має навіть іще більше проблем, ніж зазвичай, при оплаті російського газу. Якщо держава погодиться з умовами кредитування, гроші, ймовірно, допоможуть уникнути загострення скрути і потягнуть за собою конче необхідні реформи. Водночас ці кошти також "європеїзують" наступну газову суперечку, що може нашкодити відносинам України з ЄУ.
Гроші від Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку та Європейського інвестиційного банку дозволять Україні й далі наповнювати свої газосховища. Хоча де-юре паливо належатиме Україні, уряди держав-членів ЄУ - організувавши кредит на його придбання - очікують, що вона підтримуватиме безупинне газопостачання. Якщо вибухне ще одна криза і Київ використовуватиме "європейський" газ [закуплений за надану позику - Z] для власних потреб, уряди країн ЄУ оскаженіють, а шанси держави на членство в Унії поменшають. Таким чином, газова позика може виявитися найважливішим випробуванням для України, чи надається вона до ЄУ, оскільки Брюссель очікуватиме, що ця держава виконуватиме свої зобов'язання постачати газ у Європу. Це буде радикальною зміною позиції порівняно з кризою в січні 2009 року, коли ЄУ діяла лише як "зацікавлена третя сторона". Тоді Унія розглядала припинення газопостачання як комерційну і політичну суперечку між Україною та Росією і як посередник допомагала двом сторонам дійти згоди.
Ці зміни не свідчать про поразку Росії, яка не бажає вступу України до ЄУ. Відрізуючи Україну від газу, Москва могла б змусити Київ до драконівського вибору: використати газ зі сховищ, щоби подати його у Європу, завдавши шкоди власній економіці, чи ж забезпечити вітчизняну промисловість газом за рахунок клієнтів з ЄУ і зруйнувати надії на вступ до Унії.
На щастя для Києва, Росія зараз має, можливо, більше причини, ніж будь-коли, щоб уникнути чергової суперечки: під час січневої кризи "Газпром", головний продавець російського газу, втратив понад $1 мільярд, і відтоді його фінансовий стан погіршав ще дужче, здебільшого через низькі ціни на газ на тлі глобальної фінансової кризи. Це також пояснює, чому останніми місяцями Москва була конструктивнішим гравцем. Вона наперед заплатила повну річну вартість за право транзиту газу через Україну і не скористалася зі свого права штрафувати Київ (яке вона має відповідно до угоди), оскільки він відбирає менші обсяги газу, ніж передбачено в контракті.
Але російські енергетичні маневри - це лише частина київських проблем. Газ для України є тим, чим кокаїн був для Колумбії - він розбестив ціле покоління політиків, вони розбагатіли на прибутках із торгівлі газом. Мільярди крадуть через тіньових посередників, які продають газ в Україну, і ще більше грошей зникає в чорній торгівлі, яка користується різницями цін на українському роздрібному ринку. Трейдери скуповують газ, начебто призначений для бідних сімей, за низькими, субсидованими цінами, а потім продають його металургам значно дорожче. Москва, звісно, успішно співпрацює з українськими політиками задля своєї частки здобичі. ЄУ все більше і більше переймається питанням, чи зможе Україна колись бути надійним транзитером, незалежно від того, що робить Росія.
Щоб розвіяти побоювання щодо постачання газу в ЄУ, Україна надала європейським спостерігачам доступ до своєї газової інфраструктури. Але цього недостатньо. Україні потрібно реформувати свій газовий сектор, щоб покласти край корупції та дорогим субсидіюванням газу для домогосподарств, адже це банкрутить державу. Якщо вона не зможе зробити це, то на Україну тиснутимуть надати європейцям ще більший контроль над її газотранспортною системою. Посадовці з Унії натякнули на можливість формування спільного консорціуму: газові компанії ЄУ придбали б пакети акцій "Нафтогазу", української нафтогазової монополії.
Утім, участь європейців у газовому консорціумі, була б неідеальним рішенням. Уряди країн ЄУ, які традиційно є близькими до Москви, наприклад, Німеччини й Італії, захотіли б уникнути сутички з Росією і, ймовірно, наполягали б на участі РФ у консорціумі. А це було те саме, що зобов'язати лисицю доглядати за курником. Росія не надто поважає український суверенітет, і вона, поза сумнівом, спробувала б використати свій контроль над газотранспортною мережею, щоб перешкодити українським спробам зблизитися з ЄУ.
Було б значно ліпше, якби Україна надалі сама експлуатувати власні газопроводи. Відтак тиск ЄУ на Україну, щоби вона реформувала газове законодавство, боролася з корупцією і скоротила споживання, був би конструктивнішим, ніж пряме втручання. Нещодавня кредитна пропозиція - крок у правильному напрямку; вона вимагає від України, перш за все, здійснити реформи, щоб виконати умови отримання позики.
Київ, звісно, не зміг виконати попередні схожі обіцянки. Цього разу, проте, справи йдуть по-іншому. Україні потрібні іноземні гроші для стабільного постачання газу. Крім того, донедавна лідери України могли напівпереконливо стверджувати, що реформи, які підвищили б ціни на газ на внутрішньому ринку, повинні зачекати, доки стан економіки не покращає, та відбутися після президентських виборів, запланованих на січень 2010 року. Але Світовий банк готовий витратити частину із запропонованих $500 мільйонів на пом'якшення соціальних наслідків подорожчання газу. Отже, ці побоювання більше не такі актуальні, як раніше.
Український уряд зараз почав підвищувати ціну на газ для домогосподарств, хоча деякі субсидії досі чинні. Після виборів уже не буде жодних виправдань, аби відкладати подальші реформи. Щоб залишатися платоспроможною та по-справжньому автономною, Україна мусить споживати менше газу й очистити від корупції свою систему торгівлі газом. Оскільки Європа скоро зможе "бути власником" частини українських газових резервів, нездатність провести реформи може серйозно пересварити Київ і Брюссель під час наступної газової кризи і потопити українські плани на членство в ЄУ. Сподіватимемося, що зорганізовані Унією позики допоможуть Києву сконцентрувати думки.
Автор: Томаш Валашек [Tomas Valasek] - директор програми зовнішньої політики і оборони Центру європейських реформ
Назва оригіналу: Is Ukraine Fit for the EU?
Джерело: The Wall Street Journal, 24.08.09
Зреферував: Омелян Радимський
Ми використовуємо