Чому гуцули вчать дітей поважати дощ
Суспільство

Чому гуцули вчать дітей поважати дощ

Репортаж про зміну клімату із Закарпаття

Мар'яна Вербовська, 4 червня34720
фото Максима Баландюха

Торік на Рахівщині вперше зібрали урожай стиглої полуниці і винограду. Через брак сонця та високогір'я раніше багато фруктів та ягід тут просто не достигали. Тепер, коли кількість спекотних днів влітку зросла, гуцули отримали нові можливості і нові проблеми.

Окрім нового урожаю тут з’явилися сезони затяжних дощів і зимові та літні повені, які нищили прибережні будинки та мости. Тож після чергової зливи у невеликому селі Богдан, що біля Рахова, вирішили змінити своє ставлення до води і перетворити старі ризики на нові можливості. А почали з дитячого садочка.

ZAXID.NET провів два дні на Рахівщині, аби зрозуміти, чому гуцули вчать дітей з повагою ставитися до води.

***

У Богдані на Закарпатті живе майже 5 тисяч людей. Доїхати сюди дуже просто: потягом до Рахова, а потім півгодини машиною. Дорогою у село розташований ромський табір. Усі машини, які їдуть у Богдан, вітають зграї дітей, які граються прямо на дорозі.

Сільський голова Богдана Степан Мільчевич раніше керував власним бізнесом, але потім вирішив спробувати себе у владі. Під час розмови увесь час жартує, каже, що справжні гуцули не можуть довго говорити серйозно.

Село Богдан розташоване за 15 кілометрів від Рахова

«Я вам скажу чесно, кожного дня себе питаю, чого я пішов у сільські голови. Тут дуже складно зробити зміни. Мене мотивує те, що справді люблю це село. Я жив закордоном, кілька років у Львові, але не витримую міста, хочу в село», – розповідає Степан Мільчевич за кермом, поки везе нас з Рахова у Богдан.

Дорогою Степан Мільчевич кілька разів зупиняється, аби привітатися з місцевими і відразу просить дочекатися вечора, він на джипі відвезе у гори, аби побачити найгарніший час доби у Богдані – коли сідає сонце. Голова любить керувати авто і згадує, що одного разу доїхав з Рахова до Львова за три години.

«Більше так не робитиму, просто сина віз у лікарню і так хвилювався, що постійно тиснув на газ», – пригадує Степан Мільчевич.

Краєвиди Богдана нагадують картинку: маленькі хатки у селі розкидані по два боки річки Біла Тиса і оточені горами. Село розташоване у центрі поміж українських двотисячників – тут видно Говерлу, Петрос, Бребенескул, Ребру, Менчул та гору Піп Іван.

Рівень безробіття тут становить 87%, більшість працює на сезонних роботах закордоном

Проте ідеальну картинку псує те, що рівень безробіття тут становить 87%, більшість працює на сезонних роботах закордоном.

Сільський голова Богдана Степан Мільчевич

Місцеве населення працює закордоном, найчастіше в Румунії та Чехії.

«У кожному селі з’являються будинки, де пересихають колодязі»

Біля дитячого садочка стоїть група місцевих активістів ГО «Тиса». Минулого літа вони запропонували сільському голові реалізувати кілька проектів, які б допомагали адаптуватися до зміни клімату. Пригадують, що долучити до проекту «Проведення комплексу заходів з адаптації до зміни клімату шляхом впровадження інноваційних технологій» планували і інші сільські ради, але не всі виявилися відкритими до адаптації.

Ольга Сметанюк 14 років поспіль була сільською головою села Костилівка

«Зміни погоди відбулися насамперед влітку, – відразу переходить до справи активіста Ольга Сметанюк, яка раніше 14 років поспіль була сільською головою сусіднього до Рахова села Костилівка. – Особливо піднялася температура у липні та серпні. Останні кілька років у кожному селі району з’являються будинки, де немає питної води – пересихають колодязі і падає рівень води у річках. Можете собі уявити, що для села означає пересохла криниця - відразу паніка».

Парадокс історії села Богдан ще й у тому, що тут тече річка Біла Тиса (притока Чорної тиси), ширина якої понад 20 метрів, територія регулярно страждає від підтоплення, але з року в рік питної води стає усе менше. Причина у тому, що середньорічна температура зросла, а кількість опадів змінилася - дощів стає менше, але вони рясніші.

Територія регулярно страждає від підтоплення, а з року в рік питної води стає усе менше

Раніше місцеві мали дві найважливіші події весни та осені: весняну та осінню повінь, проте останні кілька років повені відбуваються щосезону. Так, під час паводку 1998 року, в селі було підтоплено 120 господарств, у 2001 році – 143, у 2008 році – 150, у 2010 році – 161, у 2015 році – 173, у 2016 році – 180. Кожного року в той самий час, протягом шести місяців, 110 дворів по вулиці Шевченка потерпають від нестачі питної води.

Навесні 2017 року у районі була найбільша повінь за останні 20 років, крига скресала, а потік води на швидкості розкидав льодові уламки по прибережних територіях

«Восени повінь забирала усе листя з берегів річок, для нас це означало, що от-от впаде сніг. А від 2008 року у нас вже з’явилися літні повені і навіть зимові. І це не просто незвичайне явище, а реальна стихія, яка приносить багато збитків», - розповідає активістка громадської організації «Тиса» Ольга Сметанюк.

В лютому 2017 року у районі була найбільша повінь за останні 20 років, крига скресала, а потік води на швидкості розкидав льодові уламки по прибережних територіях і нищив мости та будинки.

Ольга Сметанюк закінчує розповідь про негативні наслідки зміни клімату, усміхається і додає, що у всьому є свої позитиви. Наприклад, у Богдані вперше достигли полуниці і виноград, а два останні роки в селі достигають персики і абрикоси. Для гірських районів це справжня рідкість, сонячних днів було завжди замало для достигання. Проте за останні кілька років у селі зросла кількість днів з максимальною температурою повітря понад 30ºс, а інколи навіть і більше, до +40ºс. Найбільше таких днів у липні-серпні.

«В садочку діти використовують дощову воду для зливу у туалеті»

У 2014 році у районі почали роботу над Стратегією з адаптації до зміни клімату Рахівського району, яка була прийнята на сесії районної ради в березні цього року. Аналіз показав, що кількість повеней збільшуватиметься,температура тут надалі зростатиме, а води в річках стане менше. Це перший такий документ в Україні, який розробили для цілого району. На базі Стратегії активістами ГО «Тиса» було розроблено і плани дій з адаптації для усіх сіл Рахівського району, в тому числі і для Богдана.

Дітей зі садочка вчать ощадно використовувати воду

«Ми запропонували зробити 30 перепадів води на потоці Квасний по вул. Довбуша, які б стримували потоки під час повені. Це б значно скоротило збитки повені в селі, – пригадує керівник ГО «Тиса» Богдан Тодер. – Інша проблема – нестача води. Тому ми вирішили збирати дощову воду і зберігати її у спеціальному резервуарі».

Марія Мільчевич очолює садочок, де вчаться 110 дітей

Резервуар з водою встановили на початку цього року на території дитячого садочка, він вміщає 1000 літрів. Якщо резервуар переповнюється, то надлишок води стікає у резеруар пожежної станії, яка розташована поруч. Діти можуть використовувати його для побутових потреб – в основному для зливу води в туалеті. Ідея почати з дитячого садочку не випадкова: активісти вирішили, що це також буде виховним моментом, змалку діти розумітимуть, що до води треба ставитися з повагою.

Дощову воду використовують для змиву у туалеті

«Загалом у нас 110 дітей і ми усім пояснюємо, що у нас в туалеті – дощова вода. Ми її спеціально зібрали для того, щоб економити воду у криниці, – пояснює завідуюча дитячого садочка Марія Мільчевич. – Зібрану воду ми також використовуємо для поливу кущів та квітів на грядці».

«Туристам подобається наш колорит»

В рамках плану адаптації до зміни клімату, окрім резервуара з питною водою, експерти рекомендували регулярно прочищати русла річок від побутового сміття і продовжувати укріплювати береги.

«Річка – головний постачальник води, коли пересихають потічки, то відразу страждають люди і сільське господарство. Люди не мають чим напувати худобу, – пояснює Ліна Функен, партнерка проекту і директорка КП «Агенція Регіонального розвитку Рахівщини». – Ми також рекомендуємо встановити іще кілька резервуарів для накопичення дощової води і не тільки у Богдані, це простий крок, але результативний».

За словами сільського голови село подобається туристам, тому тут зростає кількість зелених садиб, де приймають гостей на ніч, також зараз добудовують дорогу до гори Петрос, що також збільшить туристичний потік.

Село розташоване у центрі поміж українських двотисячників – тут видно Говерлу, Петрос, Бребенескул, Ребру, Менчул та гору Піп Іван

«Туристам тут подобається найперше через наші краєвиди. І збереження повноводності річок – це автоматично означає для сільського господарства, навіть збереження вівчарства. І усі ці маленькі кроки – це все наша унікальність. Тому звісно я за те, щоб у нас реалізовували усі ці проекти», – відверто пояснює голова Степан Мільчевич і обіцяє, що за кілька років село стане одним із найпопулярніших серед туристів на Закарпатті.

Усі фото Максима Баландюха для ZAXID.NET

Матеріал підготований завдяки підтримці НЕЦУ, Європейської Комісії, Австрійського Червоного Хреста та Австрійського Агентства з Розвитку (ААР) і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук