Фальшиве життя Олени Живко
Суспільство

Фальшиве життя Олени Живко

Візові афери і підроблені дипломи

Марта Когут, Андрій Дрозда, 4 січня 152794 10

Завдяки регулярним вуличним акціям та нещодавнім сутичкам під час засідання Львівської міськради у фокусі уваги медіа опинилася місцева громадська діячка, голова ГО «Об’єднання добровольців» Олена Живко. Про неї пишуть як про фахову юристку з патріотичним світоглядом та багаторічним досвідом адвоката-криміналіста.

Журналісти ZAXID.NET провели власне розслідування і з’ясували, що офіційна біографія 34-річної Олени Живко кардинально відрізняється від її справжнього життя. У цій історії є все: від підробки диплому заради наживи до функціонерів «Партії Регіонів» і агентів іноземних спецслужб.

Помаранчева дівчинка

Львів’яни, які цікавляться місцевою політикою, насамперед пов’язують ім’я Олени Живко з політично-військовими організаціями Дмитра Яроша – «Правий сектор» та «ДІЯ». Та в політичних колах Львівщини вона з’явилась набагато раніше. Наприкінці 2004 року під час подій Помаранчевої революції 19-річна волонтерка прийшла в місцевий штаб «Нашої України» в провулку Крива Липа.

Після Помаранчевої революції і до вересня 2006 року Олена Живко працювала консультанткою у виконавчому комітеті Львівської обласної організації партії «Народний Союз «Наша Україна». За цей період вона спробувала очолити молодіжну організацію «Нашої України» на Львівщині, однак на виборах обрали Тараса Керницького. Волею обставин майже через десятиліття Живко та Керницький працюватимуть разом вже у «Правому секторі».

У вересні 2006 року молода політикиня змінила офіційну роботу. Вона почала працювати менеджеркою у компанії «Альянс Сервіс Україна», яка постачає обладнання для супермаркетів. З власником цієї фірми Ростиславом Макухом Живко познайомилася під час подій Помаранчевої революції. Тоді підприємець допомагав активістам та штабові «Нашої України».

Олена Живко з плакатом під час акції протесту 2006 року (фото Ростислава Коваля)

У тому ж 2006 році Олена Живко стала помічницею депутата Львівської обласної ради Олександра Ганущина, який зайняв посаду керівника апарату ЛОДА. Ім’я Олени Живко фігурує в списку помічників депутата Ганущина на сайті «Посіпаки-2», який досліджує зв’язки в українському політикумі. Згідно з даними YouControl, у лютому 2007 року Олена Живко також стала співзасновницею львівського осередку «Європейської партії України».

Цей період поступового розвитку кар’єри в житті молодої активістки завершився несподіваним скандалом, внаслідок якого їй довелося звільнитися з роботи і на декілька років припинити публічну діяльність.

Візова афера

Наприкінці 2008 року підприємцеві Ростиславові Макуху повідомили, що працівники його компанії за період 2007-2008 рр. отримали в консульстві Республіки Польща аномально велику кількість віз на виїзд за кордон. Йшлося про близько 1500 віз, хоча у фірмі Макуха працювало декілька десятків осіб.

Ознайомившись з документами, бізнесмен виявив, що в заявах на отримання віз фігурують незнайомі йому особи, але їх місцем роботи вказані компанії Макуха – «Альянс Сервіс Україна» та «Альянс Медіа Україна». Також з’ясувалося, що до документів прикріплені рекомендаційні листи з підписом керівника апарату ЛОДА Олександра Ганущина. Чиновник державної установи звертався до працівників консульства Республіка Польща з проханням видати візи особам, які нібито працювали на фірмі Макуха.

«Мене вразила кількість виданих віз людям, які прикидалися нашими працівниками. Я почав з’ясовувати, хто може бути причетним до цієї ситуації. В пакетах документів на отримання віз були довідки з місця праці з нашими печатками, а також офіційні листи з ЛОДА. Ми зіставили факти і здогадалися, що до схеми причетна Олена Живко», – розповів ZAXID.NET Ростислав Макух.

За його словами, на робочому місці Олени Живко виявили документи з сотнями номерів паспортів, прізвищ осіб та копій рекомендаційних листів за 2007-2008 рр. Бізнесмен розповідає, що після викриття Олена Живко перестала з’являтися на робочому місці, а він сам почав отримувати погрози. З приводу цієї ситуації Макух звертався у правоохоронні органи, однак реакції не було.

В мережі досі можна знайти заяву Ростислава Макуха від 14 лютого 2009 року, яку він надіслав генеральному прокурору України, міністрам внутрішніх справ та закордонних справ України та послу Республіки Польща в Україні. У цій заяві бізнесмен детально описав своє становище, яке виникло після викриття візової афери.

«На мене організували напад, а далі міліція відкрила сфабриковану справу. Нібито нападав я, а не на мене. Я також отримав низку відмов у візовому центрі і консульстві Польщі. Не міг виїхати у справах за кордон. Довелося самому зібрати докази візової афери і звернутися з ними в посольство Республіки Польща і напряму в польське МЗС», – описує ситуацію Ростислав Макух.

До реалізації візової афери мав безпосередній стосунок і один з консулів польського генконсульства у Львові Кшиштоф Циганчук. Циганчук – кадровий військовий, до початку роботи у Львові він у ранзі підполковника працював в Україні як експерт Стратегічного командування НАТО. Про його участь в консультаціях військового командування ВМС ЗСУ та НАТО 2006 року в Севастополі свідчать публікації на «Урядовому порталі».

Кшиштоф Циганчук (посередині) під час зустрічі командування ЗСУ та НАТО (фото Кшиштофа Циганчука / Facebook)

За даними ZAXID.NET, Циганчука готували до призначення на посаду генерального консула Республіки Польща в Севастополі. Так офіцер перейшов на дипломатичну роботу у Львові. Тут він зблизився з Оленою Живко. Про їхнє знайомство свідчить спільне фото на новорічній вечірці 2009 року.

Кшиштоф Циганчук (зліва) та Олена Живко під час новорічної вечірки 2009 року

Викриття масштабної візової афери зруйнувало дипломатичну кар’єру Циганчука. Його справу розслідували антикорупційні органи в Польщі. Навесні 2009 року Циганчука почали викликати у Варшаву для збору свідчень, а згодом відсторонили і звільнили з посади. Сьогодні Кшиштоф Циганчук працює радником директора Науково-дослідного центру протипожежної безпеки в містечку Йозефів біля Варшави.

Сучасне фото екс-консула Кшиштофа Циганчука (фото Krzysztof Cyganczuk / Twitter)

У Львові слідством щодо візової афери навесні 2009 року займалися співробітники Залізничного райвідділу міліції. В рамках розслідування відбулися обшуки та виїмка документів в ЛОДА та вдома у батьків Олени Живко в Жовкві. Свідком у справі проходив також Олександр Ганущин. Теперішній голова Львівської обласної ради сьогодні неохоче коментує ті події.

«Я не пам’ятаю, які там були деталі, хто був відсторонений і які з десятків тисяч листів, які я підписував за свою кар’єру, були предметом якогось розгляду. Як у всіх чиновників, час від часу в мене брали пояснення працівники органів поліції. Десь здалека я пригадую, що це питання було закрито в установленому порядку органами, які вели розслідування. Наскільки я добре пам’ятаю, мова йшла про конфлікт в сім’ї особи, яку ви згадали (Олени Живко – ред.), який потім вирішився разом з тими питаннями, про які ви кажете», – пояснює свою позицію в коментарі ZAXID.NET Олександр Ганущин.

Голова Львівської обласної ради натякає, що Олена Живко та її роботодавець Ростислав Макух перебували не лише в робочих стосунках, однак не коментує перебіг своїх відносин з колишньою помічницею. Він старанно уникає згадувати будь-які деталі розслідування візової афери, пояснюючи все давністю ситуації. На запитання про те, чому він припинив співпрацю з Оленою Живко, теперішній голова ЛОР теж не дає однозначної відповіді.

«Я не можу пригадати, що саме сталося десять років тому. Люди інколи приходять, інколи відходять. Інколи є помічниками, інколи ними не стають. Я думаю, що це саме той варіант, де не відклалось у пам’яті ні обставин, ні причин, ні якоїсь перспективи. Олена – самодостатня людина, реалізовується в громадському житті. Це її право», – ухильно відповідає Олександр Ганущин.

Олександр Ганущин неохоче розповідає про свій стосунок до візової афери Олени Живко (скріншот з відео)

Про наслідки візової афери для Ганущина розповідає і екс-депутат Львівської обласної ради, колишній член «Свободи» і «Правого сектора» Богдан Каспер.

«В часи моєї роботи в обласній раді Ганущин розповідав мені, що коли довідався про всі ті діла, то відхрестився від неї. Казав: «Нащо мені той шлейф? Вона була помічницею і одночасно займалася тим всім», – пригадує у розмові із ZAXID.NET Богдан Каспер.

Він припускає, що йшлося про викриття каналів незаконного працевлаштування за кордоном та торгівлю людьми. У тому ж 2009 році кримінальне провадження щодо візової афери об’єднали зі справою про напад на Ростислава Макуха. Поступово розслідування припинилося, справу закрили. Олександр Ганущин дав оголошення в місцеві газети про те, що посвідчення депутата помічниці Олени Живко слід вважати недійсним.

Безуспішно намагався відшукати дівчину до свого звільнення з посади і консул Кшиштоф Циганчук. З його орендованої квартири нібито зникла велика сума грошей. Пояснень дипломат так і не дочекався.

Фіктивні дипломи

У період з 2009 по 2014 роки Олені Живко вдалося повністю перезавантажити своє життя. Після початку АТО на сході України вона вийшла на люди в ролі юристки-волонтерки «Правого сектора» на Львівщині. Новий злет колишньої помічниці депутата Ганущина був би неможливим без ще однієї афери – сфальшованого диплому випускниці юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Після візового скандалу Олена Живко опинилася в Києві з Ігорем Ігоровичем Хитрейкою. За даними ZAXID.NET, його батько Ігор Миколайович Хитрейка був близьким до Тараса Козака, коли останній очолював Західну регіональну митницю в 2003-2005 роках.

Ігор Хитрейка та Олена Живко (фото Олени Живко / ВКонтакте)

У 2006-2010 роках Хитрейка-старший зазначений помічником депутата Львівської облради Тараса Керницького від «Нашої України». У прес-службі Тараса Керницького повідомили ZAXID.NET, що Ігор Хитрейка не був його помічником і пообіцяли уточнити інформацію з відкритих джерел. А в період 2010-2015 рр. Ігор Хитрейка вказаний вже як помічник депутата Львівської облради Володимира Тістика з ВО «Свобода».

Хитрейка-молодший у політичних колах не фігурує, обравши непублічний спосіб життя. У 2018 році він опинився у списку нагороджених медаллю «Доброволець АТО». Цю неофіційну відзнаку з вартістю нагородного комплекту 215 грн заснували 14 жовтня 2017 року. Представляла Хитрейку-молодшого до нагородження Олена Живко.

У 2009-2010 роках Ігор Хитрейка-молодший та Олена Живко проживали разом. Численні джерела ZAXID.NET називають Хитрейку колишнім чоловіком Олени Живко і батьком її дитини. Існують також спільні фото Ігоря Хитрейки та Олени Живко з відомими українськими політиками.

Ігор Хитрейка,Євген Червоненко та Олена Живко (фото Олени Живко / ВКонтакте)

У період з 2009 по 2012 рр. Олені Живко, окрім народження дитини, вдалося отримати свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. Відповідний документ 3 жовтня 2012 року видала Рада адвокатів Львівської області. Однак на підставі якого диплому Олена Живко тримала таке свідоцтво?

У матеріалі сайту ZIK за 2018 рік можна знайти таку характеристику героїні: «випускниця престижного юридичного факультету, яка встигла завоювати авторитет у львівській юриспруденції». Однак у жодному з численних інтерв’ю та публікацій про Олену Живко не згадано назви ВНЗ, у якому вона навчалася.

Після запиту ZAXID.NET у Львівський національний університет ім. І. Франка виявилося, що в списках студентів та випускників юрфаку цього університету Олени Живко немає. Водночас сьогодні вже недіюча сторінка Олени Живко у російській соцмережі «Вконтакте» містила інформацію про навчання користувачки на юридичному факультеті в Київському національному університеті ім. Шевченка. Йшлося про навчання на заочній формі навчання та 2011 рік випуску.

Скріншот сторінки Олени Живко у соцмережі ВКонтакте

Але коли саме Олена Живко мала вступити на навчання до Київського національного університету, щоб завершити навчання в 2011 році? Численні запити, вивчення відкритих джерел та спілкування з працівниками університету не давали жодних підтверджень, що студентка з таким іменем навчалася в КНУ ім. Шевченка в період 2006-2011 рр.

Натомість вдалося з’ясувати, що Олена Олександрівна Живко 1985 року народження у 2006 році вступила в зовсім інший навчальний заклад, а саме у приватний Львівський інститут МАУП. До 20 років в помічниці депутата облради Олександра Ганущина була лише середня шкільна освіта.

За навчання Олени Живко в МАУП офіційно за договором платив її роботодавець – компанія «Альянс Сервіс Україна». У приватному ВНЗ студентка вивчала право, однак встигла провчитися лише два роки. Після викриття візової афери вона перестала відвідувати заняття на третьому курсі, не заплатила за навчання і не склала зимової сесії, внаслідок чого була відрахована у 2009 році. Тоді яким чином вже через два роки їй вдалося отримати диплом Київського національного університету ім. Шевченка?

Журналісти ZAXID.NET також перевірили дані архіву Центру науково-технічної інформації, де зберігаються дані про всі дипломні роботи випускників українських ВНЗ. Даних про дипломну роботу Олени Живко там немає.

Однак після особистої зустрічі журналістів з директоркою Львівського інституту МАУП Любов’ю Лелик з’явилася інформація про те, що Олена Живко нібито в жовтні 2002 року вступила на заочне навчання у Прикарпатський інститут МАУП у Трускавці, де вивчала митне і господарське право. Вона закінчила навчання у квітні 2007 року, здобувши базову вищу освіту та диплом бакалавра.

Цей диплом із серією і номером КВ 33369300 Олені Живко видали аж через рік після закінчення навчання – 5 травня 2008 року, а 13 жовтня 2008 року на основі цього документу вона була зарахована на 5-й курс заочного навчання в Львівский інститут МАУП, де 26 лютого 2010 року отримала диплом спеціаліста.

Щоправда, в архіві МАУП наразі так і не знайшли ні наказу про зарахування Олени Живко, ні рішення Державної екзаменаційної комісії щодо здобуття нею базової вищої освіти. Також з архіву навчального закладу у Львові зникла інформація про відрахування Олени Живко на третьому курсі, а також вся її історія навчання до 2008 року. У папці особових справ групи, в якій нібито вчилася Живко, збереглися документи лише одного студента. І це не Олена Живко.

У відповідь на обґрунтовані сумніви ZAXID.NET у справжності диплому бакалавра Олени Живко директорка Львівського інституту МАУП надіслала… фотографії цього ж диплому.

«Я звернулася до нашої співробітниці, яка очолювала відділення МАУП в Червонограді. А вона звернулася до родички цієї колишньої студентки з проханням, що нам потрібно звірити базу дипломів. І так ми отримали ці фото», – пояснила Любов Лелик.

Фото диплома бакалавра Олени Живко, отримане від Наталії Карташової (фото ZAXID.NET)

На знімках видно, хто саме надіслав їх директорці львівського МАУП. Наталія Карташова справді очолювала відділення МАУП у Червонограді, а в 2005 році ще й керувала місцевим осередком «Нашої України», активісткою і співробітницею штабу цієї партії у той час була Олена Живко. У 2010 році Наталія Карташова очолила Сокальський районний осередок вже зовсім іншої політсили – «Партії регіонів». У 2012 році Віктор Янукович призначив Карташову головою Сокальської РДА. Пізніше вона повернулася на роботу в МАУП, а в 2015 році невдало балотувалася на посаду мера Сокаля.

ZAXID.NET відомо, що Наталія Карташова та Олена Живко знайомі від 2005 року. Щоправда, екс-чиновниця і працівниця МАУП своє знайомство з громадською діячкою заперечує.

Освітня епопея Олени Живко не завершилася в кабінетах МАУП, а продовжилася в Києві. На запити журналістів в ректораті КНУ ім. Шевченка спочатку відмовилися підтвердити чи заперечити факт навчання Олени Живко, посилаючись на конфіденційність інформації та захист персональних даних.

З власних джерел в КНУ ім. Шевченка журналісти з’ясували, що Олена Живко внесена у внутрішню електронну базу університету лише в 2011 році. Історія її навчання не простежується і жодних проплат за навчання вона не вносила, хоча точно не навчалася на бюджеті. Бюджетне місце на заочній формі навчання юридичного факультету в 2011 році було лише одне і його зайняв інший студент.

У внутрішню базу університету також внесено диплом магістра, який нібито в 2011 році отримала Олена Живко. Водночас у 2017 році диплом юридичного факультету КНУ ім Шевченка із абсолютно ідентичною серією і номером отримав справжній випускник, який працює в престижній київській юридичній компанії.

ZAXID.NET наразі не розголошує імені цього випускника, наша редакція звернулася до правоохоронних органів із заявою про можливу підробку документів та фальшування дипломів у КНУ ім. Шевченка. Диплом випускника 2017 року внесений в Єдину державну електронну базу з питань освіти, а диплома з такою ж серією і номером на ім’я Олени Живко там нема. Він фігурує лише у внутрішній базі КНУ ім. Шевченка.

Диплом випускника юрфаку КНУ ім. Шевченка з ідентичною серією та номером, що й у диплома Олеги Живко (фото ZAXID.NET)

Подібна ситуація могла скластися тільки в одному випадку. Олена Живко насправді не навчалася в КНУ ім. Шевченка, але в якийсь спосіб отримала диплом, номер якого незаконно внесли у внутрішню базу університету. У державній базі міністерства освіти цей номер залишався вільним аж до 2017 року, коли його присвоїли реальному випускникові.

Це припущення підтвердилося після спілкування з людьми, які виконують замовлення на виготовлення дипломів ВНЗ Києва. ZAXID.NET відшукав представників структури, до якої зверталися з замовленням від імені Олени Живко. Ми цитуємо інформатора на умовах анонімності, зберігаючи особливості його мовлення.

«К нам обращались от имени этой телки. Просили срочно сделать диплом магистра юрфака КНУ. Люди были серьезные. Наши парни взяли этот заказ. Единственное условие, что если это магистратура, то до этого должен быть чистый диплом бакалавра. От них условие было, чтобы диплом магистра тоже был полностью чистый – полный комплект. Но когда подошёл момент ехать в университет закрывать вопрос, выяснилось, что диплом бакалавра у неё не чистый. В КНУ включили заднюю и сказали, что магистра делать не будут, так как есть риски. Вариант был сделать фиксу, но заказчикам был нужен только чистый. Наши парни вернули деньги и больше они по ней к нам не обращались», – розповів чоловік.

Співрозмовник пояснив, що «чистий» диплом означає якісну підробку даних про здачу державного іспиту, дипломної роботи, екзаменаційних сесій, а в особливих випадках навіть журналів відвідуваності. Він також додав, що з приводу замовлення Живко контактувала жінка, яка раніше вже успішно зверталася щодо виготовлення дипломів інших ВНЗ. Чи звати цю жінку Наталія Карташова, співрозмовник згадати не зміг.

Врешті Олена Живко таки отримала диплом магістра права КНУ ім. Шевченка. Однак цей документ не був «чистим»: жодних даних про складений державний іспит чи дипломну роботу. До того ж, серію та номер диплому не внесли в єдину державну базу Міністерства освіти та науки України.

«Потом этот номер присвоили диплому другого человека, потому что они не согласились дать ей диплом, за который тогда договаривались наши. По хорошему, сейчас эта тёлка должна нести десятки тысяч в министерство образования, дабы купить себе ГОСы, которых у неё нет. И точно уже не нарисуют зачисление. Поздно уже», – пояснив інформатор ZAXID.NET.

Роздобувши диплом юриста Олена Живко пішла на ще одну аферу – вона неправомірно отримала свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. І справа не лише у сфальшованому документі про освіту. 5 липня 2012 року вступив у дію закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Серед іншого цей закон визначає, що адвокатом може бути особа, яка має повну вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше двох років. При цьому стаж роботи в галузі права враховується лише після здобуття особою повної вищої юридичної освіти.

Натомість Олена Живко отримала сфальшований диплом про вищу освіту у 2011 році, а вже 3 жовтня 2012 року здобула свідоцтво адвоката. Терміну щодо двох років стажу роботи в галузі права не було дотримано. Проте в Раді Адвокатів Львівської області на запити журналістів теж вирішили не відповідати, зберігаючи з приводу Олени Живко гробове мовчання.

Однак сама Олена Живко не мовчала. У спілкуванні зі справжніми юристами вона не раз згадувала про своє навчання на юрфаку КНУ ім. Шевченка.

«Я пересікалася з Лєною в судових процесах і нічого хорошого про неї як про адвоката сказати не можу. Зате по договірних рішеннях Лєна неперевершена. Та й у часи роботи в ПС багато її боялись. Вона і шантажом промишляла і тиснула на багатьох ясно не «авторитетом». І неодноразово повторювала, що закінчила університет Шевченка. Серед адвокатів рідко почуєш, щоб хтось хвалився своїм дипломом. Семеро з десяти адвокатів закінчили Шевченка, цим нікого не здивуєш», – на умовах анонімності розповіла ZAXID.NET про знайомство з Оленою Живко київська адвокатка.

Вона також додала, що послугами адвокатки Олени Живко користувалися переважно «свої» клієнти. Більшість справ - хуліганство та інші кримінальні правопорушення, пов'язані з агресивними діями підсудних.

«У мене немає родичів у сфері юриспруденції: ні тітоньки судді, ні дядька в поліції, тому починати було досить не просто, але дуже цікаво», – розповідала Олена Живко в нещодавньому інтерв’ю журналу «RIA Україна».

«Тітоньки в суді» у відомої волонтерки справді нема. Зате є тітонька в Львівському державному університеті внутрішніх справ. Зінаїда Богданівна Живко – професорка кафедри менеджменту, доктор економічних наук. В збірнику наукових статей за 2013 рік серед авторів статей вказана не лише «тітонька» Зінаїда, але сама Олена Живко, а також її брат Михайло - співробітник Львівського міського управління юстиції та племінниця Олександра – слідча одного з райвідділів поліції Львова.

Сторінка збірника наукових статей «Актуальні проблеми економіки» 2013 року

Тож словам Олени Живко про те, що на початку адвокатської кар’єри в неї не було жодних зв’язків у правоохоронних органах, вірити не варто. До того ж, в інформаційній довідці про Олену Живко вказано, що вона спеціалізується на кримінальному та інформаційному праві. Це дві різні галузі права, для спеціалізації в яких потрібно навчатися окремо. Поза тим у жодному з численних інтерв’ю Олена Живко не повідомляє диплом якого саме університету вона отримала.

Отож з 2009 по 2012 роки Олена Живко встигла не лише уникнути відповідальності за участь у візових махінаціях, але й народити дитину, «закінчити престижний юридичний факультет» і отримати адвокатське посвідчення. До виходу на публіку в новому образі залишалося трохи більше року.

Від Яроша до Кривецького

«Її життя докорінно змінилося у 2014 році. Саме тоді до Олени Живко почали звертатися бійці, яким була необхідна правова підтримка», – саме такими словами починається поширена біографічна довідка Олени Живко на сайті «Об’єднання добровольців». За даними YouControl, ця організація утворилась 22 квітня 2014 року. Від офіційного початку АТО минуло лише 9 днів. На цей момент в країні навряд чи було багато бійців, які встигли повернутися з фронту і потребували правової допомоги.

В організації «Об’єднання добровольців» троє засновників: Юрій Кузьма, Віталій Сергатюк і Олена Живко. Жоден з трьох засновників організації не був добровольцем. Пояснити такі дивні обставини появи «Об’єднання добровольців» доволі просто, перевіривши історичні дані організації.

Насправді від першого дня створення і аж до 11 вересня 2017 року ця громадська організація мала назву «Правий Сектор – Захід». А до 18 червня 2015 року її керівником був Віталій Сергатюк. Після нього очільницею стала Олена Живко. В обох організаціях збігається код ЄДРПОУ, а ще вони користуються одним веб-сайтом. Тож як саме і чому відбулися зміни в назві та керівництві організації?

«Правий сектор» виник під час Революції Гідності, а згодом проявив себе у різних форматах діяльності. Окрім політичної партії «Правий сектор» та військового формування ДУК «Правий сектор», діяла однойменна громадська організація. А ще – існували численні регіональні громадські організації з такою ж назвою. Наприклад. «Правий Сектор – Полісся» чи «Правий сектор – Захід».

Від моменту створення головою партії «Правий сектор» був Дмитро Ярош. Однак у кожному регіоні існували свої особливості діяльності структур під брендом «Правий Сектор». У Львові найбільш впливовою фігурою з цього середовища можна назвати бізнесмена і політика Тараса Керницького. У 2014 році від був членом Проводу «Правого сектора» і входив у десятку партійного списку на парламентські вибори.

Тарас Керницький у далекому 2005 році обійшов Олену Живко на виборах голови молодіжної організації «Нашої України», а в 2006-2010 рр. його помічником як депутата Львівської облради був тесть Олени Живко Ігор Хитрейка-старший.

Члени «Правого сектора» у 2014-15 рр.: Тарас Керницький (крайній зліва), Андрій Шараскін, Олена Живко і Дмитро Ярош (фото Олени Живко / Facebook)

Тож у квітні 2014 року Олена Живко опинилася серед співзасновників ГО «Правий сектор – Захід». Та ще рік на перших ролях були інші дійові особи – керівник організації Віталій Сергатюк та Артем Луцак – уповноважений Центрального проводу ПС на Львівщині. Саме вони виступали від імені організації і навіть давали спільні прес-конференції.

Минуло менше року і в березні 2015 львівський «Правий сектор» зі скандалом розколовся. Олена Живко заявила, що легальним керівником «Правого Сектора» на Львівщині є Артем Луцак, який виконує свої обов’язки «на підставі довіреності» Дмитра Яроша. Натомість Віталій Сергатюк звинувачував групу Луцака в дискредитації національного руху, називав їх «криміналітетом» і «агентурою» інших держав.

Внаслідок скандалів і тиску опонентів Сергатюк відмовився від керівництва ГО «Правий Сектор-Захід». Організацію очолила Олена Живко. А вже через кілька місяців «Правий Сектор-Захід» опинився в епіцентрі нового скандалу.

У серпні 2015 року в будівлі обласного Держгеокадастру виник силовий конфлікт між бійцями «Правого сектора-Захід» та активістами близької до Ігоря Кривецького організації «Розвиток громади». На своїй прес-конференції очільники «Розвитку громади» Андрій Болюбаш та Олег Долінський розповіли, що бійці «Правого сектора - Захід» погрожують їм фізичною розправою. Від «Правого сектора» ситуацію коментувала саме Олена Живко. Вона заявила, що члени «Розвитку громади» діють методами бандитів 90-х, які претендують на землю і тому хочуть вплинути на керівників Держгеокадастру Львівщини.

Наприкінці 2015 року «Правий сектор» знову розколовся. Організацію покинув її лідер – Дмитро Ярош. До цього часу Олена Живко встигла з ним зблизитися, а відтак в лютому 2016 року очолила львівський осередок нової структури «Державницька Ініціатива Яроша».

Олена Живко очолювала львівський осередок організації Дмитра Яроша «ДІЯ» (фото Олени Живко / Facebook)

А вже через місяць члени «Правого сектора» звинуватили Олену Живко у розкраданні гуманітарної допомоги. Зокрема, йшлося про автомобіль Dodge RAM 1500, який влітку 2015 року українські діаспоряни Канади подарували на потреби добровольчого корпусу. Позашляховик мали передати в АТО, однак його присвоїла львівська волонтерка, яка користувалася машиною у власних цілях. Врешті бійці «Правого сектора» відібрали автомобіль у водія Олени Живко, а його самого побили.

Загалом Олена Живко півтора роки очолювала львівський осередок організації Яроша. У серпні 2017 року вона заявила, що складає свої повноваження нібито через бажання більше займатися волонтерською діяльністю, а не розбудовою політичної структури. Таке пояснення виглядало дивним для активістки, що більше десяти років прагнула проявити себе в різноманітних політичних проектах.

Учасники «Правого сектора» і «ДІЯ» розповіли ZAXID.NET, що справжньою причиною відсторонення Олени Живко стали підозри про присвоєння гуманітарної допомоги та інших матеріальних ресурсів, якими вона розпоряджалася як координаторка осередку. Всього через місяць після розриву з організацією «ДІЯ» Олена Живко перейменувала ГО «Правий сектор-Захід» на «Об’єднання добровольців» і почала новий етап у своїй діяльності.

Вона почала співпрацювати з вчорашніми ворогами з «Розвитку громади», яких в часи боротьби за Держгеокадастр у 2015 році називала представниками криміналітету і не скупилася на епітети щодо самого Ігоря Кривецького.

«Бандитськими методами «Пупс» намагається зробити Держгеокадастр своєю ручною структурою. Близько ста дебелих молодиків з «Розвитку Громади» та спортклубу «Легіон» замість того, аби застосовувати свою силу на передовій, стають інструментом в руках бандитів, які знову намагаються прорватися до влади та «дерибанити» державне майно», – описувала тоді конфлікт Олена Живко.

Тепер вона заявляє, що війна зблизила її з «Розвитком громади», «УСУ АТО» та іншими організаціями зі сфери впливу Ігоря Кривецького. Вони проводять спільні вуличні акції, влаштовують пікети під будинком мера Львова, беруть штурмом сесію Львівської міської ради та разом «дерибанять» землю. Один з таких випадків ZAXID.NET описав у розслідуванні «Скнилівська комедія», коли в передмісті Львова члени «Розвитку громади» залучивши «Об’єднання добровольців» захопили 6 га землі нібито для ведення сільського господарства, а насправді для будівництва житла.

Олена Живко часта гостя на ефірах телеканалів НТА, що перебуває під контролем Ігоря Кривецького, та ZIK, власник якого – бізнес-партнер Віктора Медведчука Тарас Козак. Там вона коментує резонансні для суспільства теми, а ще вимагає вибачень в редакції ZAXID.NET за публікації про участь її організації в замовних політичних акціях.

Про досвід Олени Живко в організацій замовних вуличних акцій ZAXID.NET розповіли і київські юристи та адвокати. Йшлося про мітинги і пікети під будинками суддів, які мали винести рішення у справах, де адвокатом виступала Живко. Такі дії прямо підпадають під кримінальне правопорушення за ст.376 КК України – втручання у діяльність судових органів.

Також Олена Живко продовжує адвокатську діяльність. Сотні її клієнтів не підозрюють, що їх у суді представляв несправжній адвокат. А це означає, що колишні клієнти Олени Живко мають право позиватися до неї щодо виплати компенсації та домагатися перегляду своїх справ . Заодно слід по-новому поглянути на всю біографію Олени Живко, усвідомивши, що вона зовсім не та, за кого себе видає.

***

За результатами журналістського розслідування ZAXID.NET звертається із заявами до генпрокурора Руслана Рябошапки та голови СБУ Івана Баканова щодо початку негайного розслідування фактів та обставин кримінальних правопорушень на підставі ст. 358 (підроблення документів) та ст. 400 (свідоме використання адвокатського посвідчення, отриманого на підставі підробленого документу про освіту) КК України.

Вже перед виходом цього матеріалу ZAXID.NET стало відомо, що після повторних журналістських запитів інформацію про диплом Олени Живко з внутрішньої бази КНУ ім. Т. Шевченка видалили. Редакція нашого видання готова надати можливість висловити свою позицію усім згаданим у журналістському розслідуванні сторонам, включно з Оленою Живко.

P.S. Якщо ви володієте додатковою інформацією, пишіть нам на пошту [email protected] (анонімність гарантуємо).

P.P.S. Читайте продовження цієї історії «Колекція дипломів Олени Живко».

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук