На Буковині відреставрували середньовічну Хотинську фортецю

У Хотинській фортеці на Буковині закінчили реставрацію мурів, які були в аварійному стані. Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, про що повідомила у Facebook 14 грудня.

«Одна з найстаріших памʼяток архітектури складається із замку (цитаделі) та самої фортеці, куди входить комплекс різних історичних споруд. Останні роки комплекс потребував суттєвого ремонту для запобігання подальших вікових руйнувань. Окремі ділянки оборонних мурів були в аварійному стані. Серед основних робіт були розчищення поверхні мурувань, реставрація кладки, захист поверхні мурувань і влаштування водовідводу», – повідомили у ДІАМ.

Як зазначають в інспекції, станом на кінець 2023 року роботи виконані, про що і свідчить сертифікат ДІАМ.

Як розповіли місцевому сайту Molbuk у заповіднику «Хотинська фортеця», роботи коштували 12 млн грн. З них 8 мільйонів – це кошти, які надійшли за програмою «Велика реставрація» ще у 2020 році, 4 млн грн – це власні гроші заповідника. За ці кошти провели протиаварійні роботи на баштах і мурах фортеці і реставрували в’їзний міст.

Хотинський замок спорудили на Дністрі ще у XIII ст. на місці давньоруського городища X ст. У минулому вона була однією з наймогутніших оборонних фортець у Східній Європі, багато разів перебудовувалась. Однак, як зазначають історики, аналіз будівельного розчину з найдавнішої частини стіни фортеці показав його схожість до київських вапняних із домішкою битої цегли розчинів ХІ-ХІІ ст. Це може свідчити про те, що перші кам’яні мури могли постати у ХІІ ст., коли тривали військові конфлікти між Галицько-Волинським князівством та Угорським королівством.

«Перші фортифікації у вигляді земляного валу з дерев’яними заборолами і видовбаного впоперек скелястого мису ровом постали, вірогідно, на межі Х-ХІ ст. Саме тоді київський князь Володимир Святославович після походу на хорватські землі приєднує до Русі територію слов’ян-тиверців, зводячи нові фортеці як центри княжої влади і місця перебування намісників. Вважається, що перші кам’яні фортифікації Хотинської фортеці могли виникнути в 1240-50-х роках, коли князь Данило Романович укріплював старі і будував нові фортеці для захисту від монголо-татарського нашестя», – розповідають у заповіднику.

Через своє стратегічне і прикордонне розташування впродовж семи століть Хотинська фортеця була військовим форпостом багатьох держав – Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Молдавського князівства, Речі Посполитої, Османської, Австро-Угорської та Російської імперій.

У 1621 році під Хотином польське, литовське і козацьке військо під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного розгромило 160-тисячну турецьку армію. Ця перемога ослабила Османську імперію і зупинила її загарбницькі плани проти Речі Посполитої.

Вдруге турецьке військо там розгромили 1673 року під проводом майбутнього короля Речі Посполитої, а тоді – коронного гетьмана Яна Собеського. Цю подію відтворили на великій батальній картині «Битва під Хотином», написаній спеціально для жовківського костелу. Зараз вона зберігається в Олеському замку.

А у XX ст. Хотинська фортеця стала одним із найпопулярніших в Україні туристичних об’єктів і належить до семи чудес України. Зараз замком опікується історико-архітектурний заповідник. Детальнішу інформацію про частини фортеці, її історію можна переглянути на сайті.