Хто автор «комплексу заходів щодо залучення України до євразійського інтеграційного процесу»?

Коли певна інформація збігається з нашими поглядами, ми готові часом не звертати уваги, наскільки вона правдива, і чи є достовірним її джерело. Як це може виражатися на практиці, нещодавно продемонструвала серія українських суспільно-політичних реакцій на історію зі «стратегією недопущення підписання Україною угоди з ЄС і втягування її до МС».

Звідки ростуть корені?

16 серпня, через два дні після початку російського блокування українського експорту, інтернет-видання DT.UA опублікувало матеріал «Про комплекс заходів щодо залучення України в євразійський інтеграційний процес». А слідом за ним вийшла стаття Юлії Мостової і Тетяни Силіної «Російський план, осмислений і нещадний». У цій статті з приводу згаданого «комплексу заходів» читаємо таке:

«Як свідчать донесення розвідки DT.UA, ще донедавна Росія не розглядала економічну війну як основний засіб протидії зближенню України з ЄС та підписанню асоціації… Проте, стверджують наші джерела, на початку червня Москва отримала приголомшливу інформацію з Берліна: фрау Меркель уже не вважає тюремне ув'язнення Ю.Тимошенко нездоланною перешкодою для асоціації з Україною і схиляється до підписання Угоди. Прокинулася Москва хутко і, як ви розумієте, не в найкращому гуморі. Негайно провели екстрену нараду, на якій, згідно з інформацією джерела DT.UA, Путін поставив завдання радникові президента РФ С.Глазьєву терміново розробити стратегію недопущення підписання Україною угоди з ЄС і втягування її до МС. Глазьєв покликав на допомогу Медведчука… Стратегію тиску на Україну було розроблено в стислий термін і покладено Путіну на стіл… Її текст ми й публікуємо в цьому номері. Це наша інформдопомога вітчизняній владі, яка, можливо, зрозуміє, яку контрстратегію розробляти...». 

Як бачимо, у поданій цитаті перед ключовими відомостями зроблено посилання на «розвідку» та «джерела» DT.UA. Більшою мірою тут цікавить другий випадок: чи справді Сергій Глазьєв і Віктор Медведчук є авторами зазначеної стратегії? З одного боку, є достатньо підстав, щоб довіряти джерелам шанованого в країні інформресурсу. З іншого боку, наприклад, газета «Сегодня» (далеко не найбільш опозиційна українська газета) напередодні святкування 1025-річчя Хрещення Русі розповсюдила неправдиву інформацію про те, що Патріарх Кирило їде в Україну на «бронепоїзді» та «по виділеній колії», і для багатьох ЗМІ та читачів це стало достовірним фактом. А у випадку з DT.UA та «стратегією втягування до МС» – це справа все ж таки ширша. Як міг потрапити такий величезний і надсекретний документ у руки джерела DT.UA? Звісно ж, не можна недооцінювати здібності та можливості медіа-розвідників, але, водночас, не можна недооцінювати і те, як у Кремлі та у Медведчука стежать за інформаційною безпекою. Тим паче, якщо йдеться про глобальні геополітичні стратегії.

Далі варто звернути увагу на те, кому могла бути вигідна поява та поширення «російського плану» у вітчизняних ЗМІ і соцмережах. Перш за все, це було вигідно тим, хто працює над формуванням позитивного ставлення українців до євроінтеграції. Ця стратегія мала викликати протест і ще більше затвердити у своїй позиції тих, хто підтримує рух України у бік Євросоюзу. Виходячи із змістовної та стилістичної специфіки цього документа, його публікація могла бути вигідна в іміджевому плані і тим, хто в ньому згадується в негативному або песимістичному контексті. А це – Віктор Янукович, Віктор Пінчук, Петро Порошенко, Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Ігор Коломойський і Рінат Ахметов. Тут ще раз варто підкреслити, що DT.UA розмістило матеріал «про комплекс заходів ...» на третій день після початку блокування Росією експорту з України.

Деякі особливості документа

Сам текст «стратегії» також викликає ряд запитань. По-перше, його стиль більше схожий на журналістсько-політологічну статтю з елементами економічного аналізу, ніж на чіткий і детальний аналітичний документ для «внутрішнього користування». По-друге, якщо «стратегія тиску на Україну була розроблена в стислі терміни і покладена Путіну на стіл», навіщо президентові РФ (втім, як і всім «посвяченим виконавцям» цієї концепції) читати в першому розділі документа таку собі «рекламну інформацію» про те, які вигоди отримає Україна від вступу до Митного союзу? Якщо ми розробляємо конкретний корпоративний проект з метою залучити когось до нашої структури, навіщо нам один одному розповідати в презентаційному стилі, які вигоди від цього входження отримає той, кого ми бажаємо залучити? Швидше за все, ми зайвого разу вкажемо, які вигоди від цього вступу отримаємо особисто ми.

Варто виділити ще кілька цікавих моментів. Автори «комплексу заходів» пишуть:

«Тим часом триває критичне падіння довіри народу до Президента України, що об'єктивно обумовлено реакцією його ядерного електорату на результати проведеної ним політики та невиконання передвиборчих обіцянок стосовно інтеграції з Росією. Так, кількість громадян, котрі підтримують Януковича, за останні два роки знизилася в 3 рази. Зараз його повністю підтримують лише 13% українців проти майже 40% в травні 2010 р. Не підтримують Януковича 47% проти 23% у травні 2010 р. Швидко відновити відносну довіру своїх виборців південних і східних регіонів він може, тільки почавши рух до вступу до МС і ЄЕП з Росією, що дасть одночасно психологічний і економічний ефект».

У статті «Російський план, осмислений і нещадний» Мостова та Силіна відзначають, що «Москва отримала приголомшливу інформацію з Берліна» на початку червня цього року (!) і «стратегія тиску на Україну була розроблена в стислі терміни». Але чому тоді в цьому документі в якості нинішніх показників подано соціологічні дані про стан президентського рейтингу, які найбільше схожі на результати опитування Центру Разумкова у серпні 2012 року? З приводу питання про час написання «стратегії» варто виділити з неї ще один уривок:

«Особливе значення має позиція олігархів, пов'язаних з Партією регіонів (Ахметов, Фірташ, Клюєв, Колесніков, Продивус), Комуністичною партією (Косюк, Григоришин), інших партій (Жванія, Васадзе, Хмельницький, Ярославський), а також інших близьких до Януковича олігархів, які займають державні пости (Порошенко, Іванющенко, Присяжнюк). Найважливіше значення має здійснення впливу на бізнес сім'ї Президента (Олександр Янукович) з метою створення та посилення залежності цього бізнесу від російських структур».

А Сергія Курченка забули? Олександра Ярославського згадали, а сьогоднішнього президента ФК «Металіста» немає? Адже до червня поточного року Курченко вже встиг купити харківський клуб, у кінці травня з'явилося його знакове інтерв'ю журналу «Корреспондент», а 21 червня українські ЗМІ вже гаряче обговорювали нову покупку Курченка – медіахолдинг UMH. Повертаючись до теми президентського рейтингу, що якраз у серпні 2012-го про майбутнього хазяїна «Металіста» мало хто знав.

Версії авторства

Тут можна відзначити кілька варіантів:

1. «Комплекс заходів з втягування України в МС» справді могли написати в Кремлі спільно з Медведчуком, але тоді форма, зміст і сам факт витоку цього документу у ЗМІ свідчать про несерйозне ставлення авторів до цього проекту і його реалізації. А стали б тоді взагалі Кремль з Медведчуком займатися цією справою, не маючи до неї серйозного ставлення?

2. А може, цей документ прийшов таки із структур чинної української, а не російської влади? Або з боку тих олігархів, які згадані у «плані захоплення»? І все це – на тлі «митної війни» та євроінтеграційного процесу. Можливо, якби подібні російські «стратегії» та «плани» з'являлися в українських ЗМІ раз на місяць, то серед українських громадян, які зараз виступають за євроінтеграцію та підтримують опозицію, поступово зростав би рівень лояльності до Віктора Януковича, ПР і вітчизняних олігархів.

3. Не виключено, що «комплекс заходів» підготували представники конкретної української політичної чи громадської організації (звісно, варіант з «Українським вибором» тут не розглядається), щоб вибити у Кремля гроші під реалізацію цього проекту та просунути своє колективне «я» на українському суспільно-політичному ринку. А в результаті, продовжуючи логіку версії, ця ініціатива не отримала підтримки в Москві, та документ, зрештою, злили у ЗМІ в тому вигляді та контексті, в якому ми його побачили на DT.UA.

У будь-якому разі, варто обережніше ставитися до неперевіреної та непідтвердженої інформації, не робити поспішних висновків і не бути стовідсотково впевненими в тому, що всюди «підвали Луб'янки» і «агенти Кремля».