І ще трохи про військо

Ми не звикли до спадковості. Люди в погонах, природньо, повиростали на уламках совка. Нікуди не дінешся - Афганістан, невідомі війни Совка по Африках, все це не так вже далеко. Живі ті, хто зміг повернутися. Але якщо хлопці 20 років, які самовіддано рвуть вату на шмаття на Донбасі житимуть в дискурсі порівнянь з Афганом і тільки, діла не буде. Треба копати глибше. На поверхні лежить питання якісного патріотичного виховання. Якісного не в сенсі тупого парилова... А Просвітництва. Від школи, до військових частин. Звісно це важка штука - на рівному місті без методичних розробок і без фахівців підняти пласт популяризації себе. Важка, але не безнадійна.

Підручник, котрий створили волонтери по битві під Конотопом - правильний вектор. Що далі? Ну у нас є достатньо тямущих розробників ігор. Пам’ятаєте світовий фурор проекту "Козаки"? Нинішня війна на Донбасі аговкнеться в ігроіндустрії, так чому не бути першими? Бо за парєбріком довго чухатись не будуть. Будь-яка війна тягне за собою рефлексію. З’являються героїчні і трагічні історії. Потім сценарії, потім фільми. Будьте певні, в одному з найближчих голівудських бойовиків, покидьки світового рівня будуть базуватися у ватному Донбасі. Фабрика мрій завжди реагує на такі речі. Пригадайте, "погані злопці" міняли дислокацію залежно від геополітики: В’єтнам, Ірак, Афганістан, Албанія, Придністров’я... ну Москва практично завжди поруч із покидьками була, за невеликими винятками. Зараз, із другим витком холодної війни, допоки режим Путіна не буде завалений, тема "Де живе найбільше зло" повернеться на екрани.

А де тут ми? Ну ми ж усі хочемо відмовитись від російського тупо-ментовсько-бандитського кіна? Є кому виробляти (московити валом у нас роблять продукт), є кому показувати (це повний ідіотизм, купувати з Москви те, що було відзнято в Києві). Теми також є. Вдосталь. В Україні має бути вибух патріотичного кіно. Історично, сучасного, але про нас. Є над чим замислитись? Тоді починати тра вже зараз. От в Рівному 6-7 вересня відзначатимуть 500 років, як віська євросоюзу надавали підсрачників московитському цареві, порубавши в олів’є 80 тис. руськомирських агресорів. Чим не підстава зустрітись історикам, політологам, піарникам, письменникам, телевізійникам... зустрітись і потеревенити - з чого струсити пил історії, які картинки минувшини можуть заграти новими барвами.