«Ідея любові до Росії серед кримських татар не сприймається апріорі»
IQ

«Ідея любові до Росії серед кримських татар не сприймається апріорі»

Інтерв'ю із кримськотатарським політиком Ільмі Умеровим

Сергій Шебеліст, 26 листопада 2015 1512 1

Ільмі Умеров – член Меджлісу кримськотатарського народу, багаторічний керманич Бахчисарайської районної державної адміністрації (2005–2014), а доти – заступник голови Верховної Ради і віце-прем’єр Ради міністрів Автономної республіки Крим. На посаду очільника Бахчисарайського району він був призначений після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка. Зберегти владне крісло йому вдалося і за часів Віктора Януковича: Умерова спочатку звільнили, але під тиском громадськості за кілька тижнів перепризначили. Співбесіду з ним особисто проводив тодішній президент.

Коли навесні 2014 року на півострові почав розгортатися сепаратистський сценарій, Ільмі-ага публічно заявив, що вважає незаконним «референдум» про «приєднання» Криму до Росії й закликав кримчан не брати у ньому участі. Це був чи не єдиний голос протесту з боку українського державного службовця в автономії, адже тоді багато чиновників переходили на бік окупантів. Незважаючи на чітку проукраїнську позицію і неприйняття анексії, Умеров усе ж залишився на посаді, щоправда, ненадовго. Хоча міг би й далі працювати головою районної адміністрації, якби перестав називати нову «владу» окупантами та визнав півострів російським.

На ці умови Ільмі-ага не погодився – й у серпні 2014-го подав у відставку, щоб зберегти обличчя. «Я весь час говорив, що як тільки доведеться вибирати між держслужбою в Росії та відставкою, я оберу відставку», – сказав тоді політик, який не зрікся власних переконань, залишився в Криму і разом зі своїм народом переживає чергове життєве випробування.

 

«Створити альтернативу Меджлісу нереально»

 – Кримські татари мирно протестували проти окупації півострова в лютому-березні 2014 року, у переважній більшості не брали участі у псевдореферендумі про «приєднання» Криму до Росії та загалом не сприйняли його анексію. Як Кремль і нова «влада» намагалися завоювати вашу прихильність?

– Відразу після анексії «влада» пропонувала кримським татарам співпрацю. Ішлося про кілька посад в уряді й районних адміністраціях. Найбільша обіцянка прозвучала 11 березня 2014 року, ще до «референдуму». Тоді була ухвалена постанова Верховної Ради Автономної республіки Крим про співпрацю з Меджлісом, його визнання і 20% квоту для кримських татар у структурах виконавчої та представницької влади.

Довкола цих питань ми вели переговори до самого «референдуму» і деякий час після нього, незважаючи на те, що більшість членів Меджлісу виступала проти співпраці з окупаційною «владою». Хоча ми тоді й не використовували таких термінів, як «окупанти», просто казали «нова влада». Але ми все-таки делегували двох наших представників: Ленура Іслямова на посаду віце-прем’єра, який серед іншого мав би курувати кримськотатарське питання, і Заура Смирнова на посаду голови Республіканського комітету у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян.

Утім наші стосунки дуже швидко охололи. Іслямов, здається, і місяць не пропрацював віце-прем’єром. Його звільнили. У травні 2014 року мала відбутися зустріч із президентом РФ Володимиром Путіним. Спочатку планувалося, що на неї поїдуть лідер Меджлісу Рефат Чубаров і муфтій Криму Еміралі Аблаєв. Однак уночі, напередодні поїздки, представництво президента РФ у Криму змінило склад учасників, і замість двох наших членів Меджлісу в Сочі поїхали 15 осіб, які нікого не представляють. Тоді Іслямов заявив: «Якщо голова Меджлісу Чубаров не поїде на цю зустріч, то і віце-прем’єр, якого делегував в уряд Меджліс, також не поїде». Це стало основною причиною його звільнення з посади.

Коли готували «Конституцію Республіки Крим», в неї справді внесли положення про три державні мови: російську, українську та кримськотатарську. Але на практиці ця норма не виконується. Обіцянки повернути національну топоніміку й запровадити 20% квоту для кримських татар швидко забули. До цієї теми вже не поверталися, наші стосунки з новою «владою» розладналися.

– Коли кримські татари відчули, що вони не спрацюються з російською адміністрацією? Адже після анексії Меджліс із важким серцем погодився делегувати у «владу» своїх окремих представників.

– Більшість членів Меджлісу з перших днів говорила про те, що ми не спрацюємося з новою «владою», що не треба висувати на посади своїх людей. Я, як і Рефат Чубаров, намагався налагодити якийсь місточок із «владою», щоб мати можливість вирішувати проблеми народу і попереджувати наслідки анексії. Узагалі, нам треба було зайняти різку позицію з першого дня, але ми це зробили через певний час.

Стосунки Меджлісу з республіканською «владою» майже припинилися, вони епізодичні. Але на місцевому рівні відносини практично не змінилися, тому що є побутові, соціальні й земельні питання, пов’язані з облаштуванням кримських татар і дотриманням їхніх прав. На місцях керівники знають лідерів кримськотатарської громади і співпрацюють із ними.

 – Спроби розколоти кримськотатарський національний рух відбувалися і за української влади, особливо за часів Януковича, який переформатував під себе Раду представників кримськотатарського народу, де члени Меджлісу були в меншості. Чи вдається до подібної практики Росія, створюючи організації «хороших» і «правильних» кримських татар, які всім задоволені?

– Спроби створити альтернативу Меджлісу відбуваються. Ідеться про дві організації: «Кримська єдність» і «Крим». Першу очолює Сейтумер Нейметуллаєв, колишній голова Генічеської райдержадміністрації на Херсонщині, а другу – Ремзі Ільясов, віце-спікер так званої Держради Республіки Крим. Їх навіть протиставляли один одному. Ільясову завжди нагадували: якщо він раптом буде не дуже лояльним і зговірливим, то на противагу йому є Нейметуллаєв. Те ж саме зробили з муфтіятом. Як альтернативу Духовному управлінню мусульман Криму створили Таврійський муфтіят, підсадили муфтія на подібний гачок і нині він активно співпрацює з «владою».

Нещодавно «Кримська єдність» і «Крим» заявили про об’єднання. Напевно, вони хочуть зробити альтернативу Меджлісу. Але це нереально, тому що Меджліс – це представницький орган. По-перше, треба організувати процедури виборів. А по-друге, такі організації не мають електоральної підтримки у кримськотатарському середовищі. Вони спираються на чиновників і залежних людей – представників малого, середнього і навіть великого бізнесу, які думають, що таким чином вони зможуть розвиватися. Їх підтримують не більше 3-5% громадян. Вони роблять помилку за помилкою, зокрема коли закликають відмовитися від плану створення національної кримськотатарської автономії. Проте ідея любові до Росії серед кримських татар не сприймається апріорі.

 

«Мета кримської "влади" – тримати людей у тотальному страху»

– Після оголошення персонами нон-ґрата у Криму Рефата Чубарова і Мустафи Джемілєва, арешту заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза і виїзду на материк частини його членів робота органу ускладнилася. Як удається долати ці труднощі, зважаючи на те, що «прокуратура» Криму припускає визнання Меджлісу «екстремістською організацією» і його подальшу заборону?

– Звісно, умови і можливості для роботи різко погіршилися. Раніше у кожного підрозділу Меджлісу був свій офіс. Нині в нас немає жодного з них. Офіси, які належали громадським організаціям, перебувають під арештом. У Бахчисараї ми орендували одне з приміщень у міської ради, а в нас його просто відібрали. У нас жоден регіональний меджліс, а тим паче центральний, не має свого офісу. Ми проводимо наради або вдома у когось, або у кав’ярнях. Це організаційний бік справи, що призводить до певних труднощів.

Я вже не кажу про те, що в нас був нехай і невеликий, але хоча б якийсь парк автомобілів. Вони теж під арештом. Керівник фонду «Крим», у приміщенні якого працював Меджліс, перебуває в Києві. Фонд не функціонує. Проблеми з оргтехнікою менше нам заважають, адже в багатьох є айфони, айпади і комп’ютери.

Ще одна складність полягає у тому, що Рефату Чубарову заборонений в’їзд у Крим, його голос у складі Меджлісу має вагу. Крім нього,сім членів Меджлісу перебувають на материковій Україні, п’ять осіб (муфтій і чиновники) не ходять на засідання у принципі, а є кілька людей, які ходять рідко. Частина збирається в Києві, в кабінеті Чубарова, ми збираємося в Криму, вмикаємо «Скайп» і набираємо кворум, необхідний для відкриття наради. І тільки потім починаємо ухвалювати необхідні рішення. Поки у нас це виходить.

Реальність, у якій ми перебуваємо, передбачає, що заборона Меджлісу цілком можлива. Жодних рішень немає, а є тільки нерозумні й безпідставні заяви, зроблені винятково тому, що комусь так захотілося. Мабуть, у РФ так буває.

– Погрози на адресу Меджлісу і загалом кримських татар активізувалися на тлі громадянської блокади півострова з боку материкової України. Ця акція справді так вплинула на позицію окупаційної адміністрації, що вона вирішила відповісти новими переслідуваннями й зайнятися близьким оточенням організаторів блокади, які живуть у Криму?

– Думаю, це не реакція «влади» на саму блокаду, а її реакція на підтримку блокади у кримськотатарському середовищі. Мета тиску – тримати людей у тотальному страху, всіх залякати. Те, що вилучали під час обшуків у відомої журналістки, екс-заступниці гендиректора каналу ATR Лілії Буджурової, повертали наступного дня, хоча раніше так не робили. Це була акція заради акції.

Щодо самої блокади – ми ж не ставили за мету морити Крим голодом. Якщо Україна підтримує анексовану територію потоком товарів і має з нею прибуткову торгівлю, це якось аморально. Ці гроші йдуть у кишеню РФ і тих, хто прийняв окупаційну «владу».

Потоки товарів мають бути переорієнтовані. Нехай постачають їх через Керченську переправу, а там є певні труднощі: паром не завжди працює, тому що наближається зимовий період або оголошують штормове попередження. Через блокаду в Криму виникли деякі проблеми. Голоду, правда, немає, і думаю, що й не буде. Асортимент продуктів зменшився, погіршився, ціни підскочили, але ніхто не жаліється.  Щось же виробляють і в самому Криму, це ж не якийсь мертвий і повністю дотаційний регіон. Люди викручуються, а у «влади» виникли проблеми з переправою, є ажіотаж довкола Керченського моста, який ніяк не можуть спроектувати, не кажучи вже про те, щоб збудувати.

– Наскільки нині зростає роль Всесвітнього конгресу кримських татар у вирішенні проблем корінного народу Криму? Які інструменти впливу має цей орган, аби Україна і світ не забували про анексований Крим, його мешканців та порушення міжнародного права?

– Перший Всесвітній конгрес кримськотатарського народу відбувався шість років тому в Криму. Він мав інші мету й завдання, ніж тепер. Тоді ми говорили про культурні зв’язки та роботу з діаспорами. Нині ж роль конгресу на міжнародному рівні має зрости. Якщо у попередні роки ми не проводили жодної проміжної зустрічі, то за останні півроку координаційна рада конгресу збиралася тричі: були розподілені функції її членів, призначені відповідальні за регіони й діаспори. Що більше утискатимуть Меджліс, то більше зростатиме роль його членів, які живуть на материковій частині України, і загалом Всесвітнього конгресу на міжнародній арені. Переконаний, Крим повернеться в Україну, у складі якої він набуде статусу Кримськотатарської Автономної республіки Крим.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук