Книжки і люди
Суспільство

Книжки і люди

Що читають активні мешканці Львова

ZAXID.NET, 12 вересня 2015 1989 0

Впродовж вихідних у Львові відбувається найбільша книжкова подія країни - Форум видавців. На чотири дні місто перетворюється на справжній центр української літератури. Спеціально до цієї події ZAXID.NET поцікавився у відомих та активних людей Львова про останні прочитані книжки, які б вони порадили й іншим.

Святослав Літинський, громадський активіст, який активно відстоює права україномовних громадян.


фото: 032.ua

«Останні книжки які я читав, мабуть, не є важливими. Я прочитав книгу Лариси Денисенко «Відлуння: від загиблого діда до померлого». Це про діда-нациста і розслідування, що його проводила його онука, яка не підозрювала спочатку, що дід був недавно живий. Перед тим читав Стівена Кінга «Містер мерседес», а ще перед тим Айзека Азімова, багато його новел. А ще недавно читав Хемінгуея в перекладі 60-тих років. Це була просто насолода – сам переклад і мова … Я б радив читати всі книги, бо «читання поглиблює думки», сприяє уяві та пов'язуванню фактів».

***

Ігор Зінкевич, громадський активіст, засновник громадської організації «Варта 1»


фото: «Вголос»

«Системи математичного моделювання» - це підручник Львівської комерційної академії Богдана Мізюка. «Соціологія і психологія» американського професора Елтон Мейо.
Підручник із програмування мовою Java
. Із цих книжок я прочитав по 15 – 20 сторінок, часу насправді немає. Ці книжки я беру у своїх викладачів у Львівській комерційній академії, де вчився. Вони поганого не порадять.
Порадив би прочитати «Соціологію і психологію». В теперішній ситуації, яка є в Україні, потрібне правильне розуміння того, що відбувається. Це глибинні речі. Мені цікава поведінка людей».

***

Денис Ринський, директор стадіону «Арена Львів»


фото: ZAXID.NET

«Я не є взірцевим читачем, зізнаюся чесно. Багато сил витрачаю на роботу, тому на книжки часу майже не залишається. Однак постійно перечитую класику, ті книги, які усі навколо постійно цитують. До прикладу, не міг раніше розтлумачити для себе «Майстра і Маргариту» Михайла Булгакова, адже одне, коли ти читаєш цю річ у підлітковому віці, інше – коли перечитуєш в дорослому. Також дуже люблю Ернеста Хемінгуея – із задоволенням прочитав «Старого і море». Ще із недавнього прочитаного – книги Пауло Коельо, які любимо читати разом із дружиною».

***

Ірина Вовк, волонтер, журналіст, екс-керівник благодійного фонду «24».


фото: Українська скаутська організація «Пласт»

Передусім я б радила прочитати книжку Євгена Магди «Гібридна війна». Там описані всі причини і методи кремлівської пропаганди, які спричинилися до тих подій, що відбулися в Криму і зараз тривають на Донбасі. Цю книжку потрібно читати однозначно. Інші дві також стосуються тієї ж тематики - того, що відбувається зараз в Україні. Люди, які сьогодні живуть в тилу, дуже часто забувають про те, що відбувається на сході. Комусь байдуже, хтось веселиться, ходить на вечірки/дискотеки. Звичайно, Україна не повинна постійно жити в траурі, але ці люди мають хоча б знати, що їхні однолітки кладуть в цей час свої життя на сході, хоча б розуміти, чому так відбувається.

Дві інші книжки - це «Іловайськ» Євгена Положія та «Аеропорт» Сергія Лойка. Це книжки, що описують реальні події. Хоча в Сергія Лойка є додані авторські ідеї та фантазії - щоб воно більше виглядало на роман. Але він описує ті речі, які відбувалися на сході, коли хлопці, які вижили, повернулися додому. Ці книжки має принаймні прочитати кожен українець, який поважає себе. Якби це був 2011 чи 2012 рік, то список був би інший, «лайтовіший». Але сьогодні в Україні кожного дня гинуть молоді хлопці за незалежність, то на полицях мають лежати саме ці книжки.

***

Алім Алієв, громадський активіст, співзасновник ініціативи «Крим SOS».


фото: Алім Алієв

«Буквально на днях я прочитав повість Сергія Довлатова «Зона» - записки табірного наглядача, в яких розповідається про життя у в'язниці. У «Зоні» є епізод, коли в’язень відсидів 20 років і йому залишалось пару годин до виходу на волю, але він скоює злочин та знову його засуджують на декілька років. Бо він вже звик жити без свободи. Для мене ця книга наповнена паралелями із сучасного життя російського суспільства. Тому ми маємо зробити все, щоб наші співвітчизники у Криму не звикали до тієї зони, у якій опинились зараз.

Ще прочитав короткі оповідання Франца Кафки та українсько-кримськотатарську збірку віршів Володимира Тимчука «Бахчисарай. 2021», яка буде представлена на Форумі».

***

Юрій Зозуля, начальник патрульної поліції Львова


фото: Григорій Семенчук

«Остання книга, яку я прочитав – «Україна-Русь» Володимира Білінського. За останні роки склалося досить неправильне бачення нашої історії, а ця книжка розкриває нам правильне бачення як на історію, так і на українців загалом. Ця книжка історико-дослідницька. Люблю читати наукову літературу.  

Також нещодавно читав «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського та Оззі Осборна «I am». 

Улюблена ж книга – «Відьмак» польського письменника-фантаста Анджея Сапковського.

Я вже був на Львівському форумі видавців, купив «Закон про національну поліцію».

***

Олександра Сладкова, урбаніст.


фото: lvbs.com.ua

Перша – це книга Ярослава Грицака «26-й Процент, або Як подолати історію». По-перше, була приємно здивована, що книга була надрукована під передвиборчу кампанію одного з кандидатів в президенти. Думаю, саме так і варто використовувати кошти передвиборчої кампанії, на щось корисне. Що може бути кориснішого від книги мудрої людини? 

Книга дозволила краще зрозуміти світоглядні та ціннісні трансформації, в яких перебуває наше місто. Зрозумілішим став конфлікт різних поколінь фахівців. Навчилася більшої терпимості. Коли розумієш природу конфлікту, то в ньому залишається менше емоцій. З’являється не просто надія, що все буде добре, але й ще докладна інструкція що для чого треба зробити, або чого не робити. Досі часто її цитую.

Друга – це книга Франса Йохансона «Ефект Медичi. Iнновацiйнi вiдкриття на перетинi iдей, концепцiй та культур». Як людина, яка завжди шукає правди та винаходу на перетині дисциплін, вирішила дізнатись, яку наукову базу під це все підігнали. Підтвердилося багато інтуїтивних здогадок.

Зрештою, в міждисциплінарності і так багато інтуїції. Цікавим було прослідкувати історії успіху людей та компаній, що працювали саме в цьому «жанрі». Це ніби як вчишся жонглювати трьома кульками, недолуго, весь час вони в тебе падають. А тут раптом бачиш як хтось жонглює одразу 14-ма.

І третя – Ellen Fein та Sherrie Schneider «The Rules: Time-tested Secrets for Capturing the Heart of Mr. Right». У цьому певно соромно зізнатись, але для чистоти експерименту все ж її вказую. Ми не вчимося відносинам в школі чи в університеті, соромимося спитати щасливі пари в чому секрет їхнього щасливого сімейного життя, та й з родичами часто соромимося говорити на подібні теми.

У книзі описується досить традиційний та патріархальний спосіб поведінки американської жінки, та пояснюється як це працює. Цікаво, що багато «здобутків» сучасної жінки часто не дають їй бути щасливою, але йдеться лише про маленькі особливості поведінки, а не про спосіб життя, кар’єру, тощо. Це якісь дрібні помилки, яких ми можемо просто не робити, і це жодним чином не заважає бути собою.

***

Отець Степан Сус, настоятель храму святих апостолів Петра і Павла.


фото: kapelanstvo.com.ua

Я б порадив прочитати своїм друзям ці три наступні книги: Крістоф Шенборн «Йти за Ісусом щодня», Юзеф Августин «Адаме, де ти?», Іван Павло ІІ «Пам'ять та ідентичність».

Ці книги допомагають зрозуміти, що у житті просто так нічого не буває. На все Божа воля і все потребує наших зусиль та намагань. Потрібно йти щодня, але за ким? Для віруючої людини - це Христос, за Ним йти - це йти впевненно у життя і до нових викликів.

А де ми є сьогодні, де є людина? З чим ми йдемо і що є ціллю нашого життя, що наповняє зміст життя, - все це можна почерпнути та переосмислити, гортаючи сторінки цих книг!

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук