Мистецтво як великий бізнес
IQ

Мистецтво як великий бізнес

Прозорість як важлива умова цього бізнесу…

Богдан Шумилович, 19 грудня 2019 960 0
Юліан Шнабель «Надія»

13 грудня студенти-культурологи Українського католицького університету проводили благодійний аукціон. Вийшло цілком незле – лоти, каталоги, напруга, покупки і навіть радість. Після аукціону ми розмовляли, і часто звучало слово «ринок», «продавати», «купувати», ціна тощо. Дехто тішився, інші сподівалися, що такі аукціони можуть створити ринок на твори мистецтва. Звичайно, ринок тут, у Львові, бо як на таке велике і впливове в регіоні місто важко ствердно сказати, що такий ринок у нас є. А от у світі мистецтво – це вже величезна індустрія, в якій обертаються шалені капітали.

За шість місяців цього року світовий ринок образотворчого мистецтва, прикладного мистецтва та дизайну дав понад 9 млрд обороту, що є значно менше, ніж минулого. Із цієї суми 3 млрд виторгували за сучасне мистецтво. Середня ціна творів, які продаються на аукціонах, коливається між 40 і 60 тис. доларів США. За живого художника з Брукліна під акронімом KAWS виторгували понад 70 млн, а от за мертвого Жана Мішеля Баскі взяли 65,6 млн. Основні країни, які грають на цьому ринку, – це США, Британія, Франція, Німеччина, Китай, Італія, Швейцарія та Японія. Минулого року аукціон Christie's продав видрукуваний на папері портрет Едмунда Белламі, який створили не люди, а штучний інтелект, генеративно-змагальні системи. Естімейт цього лота був 30 тис. доларів, а продали роботу від робота за більш як 400 тисяч. Жодний живий український художник ніколи не продавав своїх творів за таку ціну, а роботизована машина змогла. Людоньки, куди котиться цей світ?

KAWS

У 1988 році авторитетна база даних Artnet «знала» тільки 18 аукціонних домів та охоплювала 8300 художників (цифри походять з Artnet Intelligence Report). Протягом наступних 24 років ці цифри значно зросли: у 2012 році в базі було 632 аукціонні доми та 90 275 художників. Але, як і будь-яка зріла економічна галузь, ринок мистецтва вступає в період консолідації після десятиліть розширення. Минулого року Artnet зафіксував лише 534 аукціонні доми (падіння приблизно на 16%) та 71 621 художник (падіння на 25%). Це дійсно великі цифри, про які ніхто не міг подумати 30 років тому. З’явилися нові мільйонери, азійський та арабський ринки мистецтва вибухнули, усі хочуть торгувати штукою і чимраз сучаснішою.

До буму аукціонних домів мало хто міг повірити, що можна ефективно торгувати творами сучасних художників. По-перше, сучасне мистецтво було прийнято сварити і з нього насміхатися, а по-друге, на ринку домінували твори мертвих художників. Але такі акули галерейного бізнесу, як-от Ларрі Гогосян, перетворили клубну схему елітних галерей й аукціонів на багатомільйонний бізнес. Не дивно, що останні 15 років ринковий попит на художників, які хуліганять чи творять некомерційне мистецтво (як Бенксі), постійно росте. Галерей, які намагалися продавати сучасне мистецтво, було небагато, і на початку 1980-х вони виглядали як клубні простори, де були раді усім, хто приходив. Тепер це корпорації з філіями в різних країнах і мегаполісах.

Більшість художників, якими торгують сучасні галереї та аукціонні доми, народилися після 1945 року, багато з них наші сучасники. У 1988-му на галерейному ринку домінували імпресіоністи та модерністи, які зараз впевнено тримають половину ринку, а от у 2018 році митці-сучасники вже займали третину продажів. Зараз важко уявити час, коли твори сучасників взагалі не мали великого попиту. Алан Шварцман, який відповідає за відділ образотворчого мистецтва аукціонного дому Sotheby’s, каже, що ринок сучасного мистецтва сформувався лише наприкінці 1970-х років. У 1980-х великі гроші, які без діла тинялися світом, знайшли новий об’єкт зацікавлення – сучасне мистецтво. Ансельм Кіфер та Юліан Шнабель стали іконами нового ринку, який дещо похитнувся після економічної кризи наприкінці 1980-х. До речі, аукціони стали навіть частиною нової умови між колективним Заходом та СРСР. В обмін за підтримку на міжнародній арені радянська влада погодилася провести 1988 року аукціон творів російського авангарду в Москві. Частина цього аукціону були сучасні художники, як-от Ілля Кабаков та уродженці Львова Коля Філатов та Ігор Копистянський, чиї роботи були продані за шалені (як для радянських людей) гроші. Після цього знаменитого аукціону багато молодих радянських художників виїхало за кордон, «ловити» нову хвилю. Щоправда, завадило падіння СРСР і рубрика «молоді радянські художники» перестала бути актуальною.

Ансельм Кіфер «Нерон»

Кількість заможних людей у світі зросла у 1990-х та 2000-х роках, і вони теж захотіли долучитися до елітного клубу колекціонерів мистецтва. Тож років 20 тому ринок живих чи недавно померлих художників виразно почав переважати над ринком артистів з далекого минулого. Вечері та пишні прийоми в галереях, вечірки на розмаїтих бієнале та арт-ярмарках – усе підвищувало статус сучасних митців та актуального мистецтва загалом. Що більше сучасне мистецтво загравало з поп-зірками та масовою культурою, то більше глобальні бренди прагнули до партнерства з музеями і галереями, і то популярнішими ставали художники. Зараз можна зустріти роботи чудових художників у відеороликах Jay Z, на обкладинках Vogue, на сумочках Louis Vuitton чи рекламі кросівок Nike, у рекламних кампаніях текіли тощо. Я пригадую, що коли вчився в США у 2001 році, то на курсах з музейництва нам постійно оповідали про контроверсійні «блокбастер»-виставки. Це коли у виставку мистецтва та промоцію вкладають великі кошти і такі проекти залучають величезні аудиторії та великих партнерів. Часто важко відрізнити виставку сучасного мистецтва від розважального шоу, доходи у великих проектах надзвичайно великі.

У 1990-х роках аукціонні доми почали купувати галереї, які спеціалізувалися на сучасному мистецтві і представляли живих художників. Це робилося для того, щоб краще розуміти саме це мистецтво і зорієнтуватися, як можна краще його продавати. За десять років, між Помаранчевою революцією 2004-го та Революцією гідності 2014-го, кількість проданих робіт на аукціонах, які мали визначення «сучасні», зросла зі 6% до 15%. Кількість ярмарків мистецтва у світі за цей час зросла з 60 до понад 200. Аукціонні доми – це великі корпорації, які мають довготермінові стратегії та ради директорів, натомість галереї завжди ближчі до мистецтва, ними часто керують харизматичні особи. Якщо поєднати корпорацію і галерею, можна отримати новий гібрид. Наприклад, цьогоріч навесні галерист Гогосян створив наглядову раду із 24 членів та окремий бізнес, який займається консалтингом – Gagosian Art Advisory. А аукціонний дім Sotheby’s купив консалтингову фірму Art Agency, Partners, увівши її в корпорацію. Усі стараються не тільки продавати сучасне мистецтво, але й радити, допомагати формувати колекції, консультувати в питаннях логістики тощо.

До чого я це все? У світі так званих розвинутих країн уже давно «світ мистецтва» перетворився на індустрію, тут діють великі гравці та правила, за якими ми поки що переважно спостерігаємо. Добре це чи погано – важко сказати, це як з продаванням української землі. Перетворення певної діяльності на ринок веде до більшої прозорості. Наприклад, згадана вище Artnet веде детальну статистику і показує, як змінюються ціни на художників, хто де і як заробляє на мистецтві. У нашій країні все в тіні, ніхто до пуття не знає, яка ціна на твір мистецтва того чи іншого художника. Усе покрито мороком і мжичкою!

триптих Френсіса Бейкона

У цьому (2019) році вийшла товста і цікава книга американського журналіста Майкла Штаєрсона «Бум: шалені гроші, мегадилери, та становлення сучасного мистецтва». Автор каже, що фокусується на мистецтві, яке від пізніх 1940-х років перетворилося на «дико непередбачувані фінансові американські гірки з глобальним охопленням, яке здатне творити та переміщати величезні статки, формувати свій світовий фінансовий ринок з найменшим регуляторним впливом». Одна з історій Штаєрсона показує те, як нові технології впливають на ринок сучасного мистецтва. У 2016 році директор аукціонного дому Christie's Брет Горві залишив свою посаду (23 роки успішної кар’єри!), щоб створити разом зі швейцарською дилеркою Домінік Леві спільний бізнес. За керування Брет, Christie's зуміли побити кілька рекордів – продати триптих Френсіса Бейкона за 144 млн у 2013-му, картину Пікассо за 179 млн у 2015-му і того ж року продати картину Модільяні за 170 млн. Перед самим звільненням Горві летів у справах до Гонконгу й запостив на власній сторінці в інстаграмі картину американського художника Баскі. Після приземлення він увімкнув телефон і мав три пропозиції в цьому ж інстаграмі від колекціонерів з Британії, США та Азії. Через три дні картина була продана за 24 млн доларів. Як згодом прокоментував цей сюжет сам Горві, це була суто інстаграмна транзакція, яка виходила за межі простору дилера чи аукціонного дому. Це було щось нове. Попри те, що продаж відбувся майже приватно, про нього знають усі, принаймні ті, хто цікавиться. Це свідчить про прозорість, яка є важливим аспектом будь-якого ринку.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук