Моральний кодекс борця за правду

«Люстрація», «банду геть» і «за що ми на Майдані стояли». Ці фрази озвучують практично всі незгідні з якимись рішеннями влади, судів… сусідів, батьківських комітетів. Я чув це навіть від алкаша, якого виставили з бару за те, що він на підлогу плював.

Шкурна правда

Після Революції гідності масово почали з’являтись люди, які намагаються вирішити свої шкурні проблеми, прикриваючись її ідеалами. Таких «лицарів добра» я зустрічаю надзвичайно часто. Нещодавно по допомогу звернувся бізнесмен, який позичив  своєму другу 10 000 доларів, а друг програв їх у казино і тепер не віддає. Бізнесмен написав на друга заяву в міліцію, а міліція справу не чіпає. Бізнесмен позичив гроші добровільно, а  любитель казино не проти віддати – просто грошей немає. Як не крути, немає тут складу злочину.

«Продажна міліція! Люстрації на них немає! Напишіть про них статтю, і в кінці обов’язково напишіть, що на їхніх руках – кров Небесної сотні!», – волав бізнесмен.

Шляк би тебе трафив! Який такий стосунок мають твої наспекульовані на валюті гроші до Небесної сотні?

Або ще приклад: усі бачили під міською радою пікети проти незаконних забудов? Найбільш активними у цих пікетах є сусіди сина директора департаменту містобудування львівської міської ради Андрія Павліва. Люди запевняли, що бажають зберегти пам’ятку архітектури, бо Павлів незаконно перебудовує, а продажні журналісти відмовляються про це писати. От і телеканал ЗІК приїжджав, познімав, а сюжет в ефір не вийшов. Певно, їх Павлів купив.

Юрист протестувальників пообіцяв вислати мені документи, які б підтверджували їхню правоту, але не вислав. Я домовився з мешканцями про зустріч, куди просив принести папери – вони відмовились. Тоді я поїхав до їхнього будинку, але двері мені ніхто не відчинив.

Спробував зустрітися з сином Павліва. Без проблем. Він без відмовок надав документи, що підтверджують законність робіт.

При огляді будинку я виявив, що обурені сусіди самовільно і без будь-яких дозволів збудували у дворі гаражі, поставили у будинку, який є пам’яткою архітектури, пластикові вікна, без дозволів перепланували свої квартири. Від Павліва-молодшого вони нібито вимагали гроші за можливість спокійно продовжувати роботи та пропонували вмовити батька легалізувати всі їхні незаконні будови та перебудови.

Можливо, Павлів виготовив ці документи,  користуючись своєю посадою – нехай це вирішує суд, але у вас, шановні протестуючі, жодних документів на ці гаражі немає! Ви боретесь за збереження пам’ятки архітектури, спотворюючи її вигляд пластиковими вікнами?

Звісно, журналісти не бажають писати про таких «борців».

Серед мешканців будинку є поважний пан – реставратор. Ця людина не має стосунку до незаконних будівель, а в його помешканні – не пластикові вікна. Ось справжній борець за збереження будинку! Але дивує, що на суді він виступає проти Павліва разом з іншими, не настільки кришталево чистими «борцями».

Як на мене, боротись треба за абсолютну правду, а не за якусь її частину. Головна мета боротьби яка? Зберегти автентичний вигляд будинку. Робить Павлів щось незаконне – зупинити його! Роблять щось незаконне інші сусіди – то їх треба так само зупинити. Незаконні будівлі знести, вікна поміняти, квартири привести у відповідність із планами.

Зараз варто кумам посваритись, як вони починають зносити один одному під паркани шини та грюкати у залізні діжки. Дивлячись на таких спекулянтів загальноукраїнськими цінностями, я відразу згадую того п’яничку, який, похитуючись і витираючи ніс рукавом, кричав під баром: «Суки! За що ми на Майдані стояли?!!» 

Камуфляж як абсолютне право?

Нещодавно на одному з львівських базарів стався прикрий випадок. У бар зайшли четверо людей у новеньких камуфляжах, зробили замовлення, а платити відмовились, заявивши офіціанту, що вони за нього кров проливали. Коли прийшов власник і сказав, що зараз покличе керівника охорони, який тиждень тому повернувся з АТО, панове герої втекли зі закладу.

Навряд чи це були справжні фронтовики. Скоріш за все, самозванці, які вирішили, що можна спекулювати на таких речах, як війна. І все ж таки, хочу звернутись до наших захисників з проханням діяти виважено. Ніхто не заперечує заслуги людини, яка пройшла через пекло бойових дій. Але якщо ви героїчно діяли на передовій, це не означає, що всі, хто не був на фронті, винні вам та є людьми нижчого сорту, з якими можна поводитися так, як забажається. Чим ви тоді будете кращими за тих негідників, від яких нас захищаєте?

Останнім часом бачу на судах та мітингах людей у військовій формі. Протестувальники всіх видів намагаються підкріпити свої протести авторитетом фронтовиків. У таких випадках опонент, якщо він не воював, опиняється у завідомо програшній ситуації, бо на запитання: «А де ти був, коли я кров проливав?» немає що відповісти.

А той, хто привів фронтовика, воював? Правда на його боці лише тому, що він знає більшу кількість людей у камуфляжі?

Нещодавно я поспілкувався на суді з бійцем «Айдару», який перебував у відпустці. Його запросили на суд знайомі. Він не знав суті справи, не бачив жодного документа. Я запитав цього пана, якої позиції він дотримується і почув: «Чиновника на палю».

За такою логікою всіх чиновників треба всадовити на палю лише за те, що вони чиновники, міліцію розстріляти у повному складі, бо вони «душителі свободи», всіх депутатів живцем закопати в землю, бо зрадники і крадуть.

І я певен, що велика кількість людей, які прочитають це, напишуть мені у коментарях, що так і треба зробити! Шановні мега-радикали, я вас розумію. Мене теж все це дістало так, що когось вбити хочеться. Але ким замінимо?  Візьмемо на озброєння фразу: «Кожна кухарка може керувати державою?»

До речі, насправді процитована щойно фраза звучала інакше. Ленін казав: «Каджая кухарка должна научится управлять государством». Вчитись пролетарії не завжди хотіли, тож переробили його висловлювання так, як їм було зручно. Не варто намагатися стати схожими на них. Учіться, тоді пхайтеся на посади замість тих, хто менше за вас знає – але не інакше! Будьте чесними, тоді вимагайте чесності від інших.

Третій майдан

Часто чую про третій Майдан та заклики розвернути зброю на Київ і навести лад. Не подобається нам, що бюджет за наш рахунок хочуть наповнити, закони якісь не такі, при владі все ті ж самі… Шановні мої співвітчизники, а хто голосував за старі обличчя у парламенті? Хто голосував за лідерів, яким на Майдані кричали: «Зрадник»?

І, зрештою, скільки часу новий президент та уряд керують державою? Дайте їм хоча б рік. Якщо не настане жодних позитивних змін, обурення буде виправданим. Наразі ж робити будь-які висновки ще зарано.

Тепер щодо сміттєвої люстрації. Люди! Що ви робите? Ви справді думаєте, що, запхнувши негідника у смітник,  зможете зробити його ліпшим, чи, можливо, злодій, якого кинули до баку, почне менше красти? Єдиним результатом такої люстрації є весела картинка у російських ЗМІ і негативне ставлення ЄС. Шельма вилізла звідти, обтрусилася і подумала: «Тепер я вкраду, щоб отримати моральну компенсацію».

А недавній штурм Харківської мерії? Громада хоче контролювати процес прийняття бюджету. Тут мені згадується геніальний твір Михаїла Булгакова «Майстер та Маргарита». Пам’ятаєте, як професор Стравінський у психлікарні розмовляв з поетом Бездомним?

«У пошуках невідомого чоловіка, який назвався вам знайомим Понтія Пілата, ви вчора вчинили наступні дії: повісили на груди іконку. Було? Зірвалися з паркану, пошкодили обличчя? Так? З'явилися в ресторан із запаленою свічкою в руці, в одній білизні, і в ресторані побили когось. Потрапивши сюди, ви дзвонили в міліцію і просили прислати кулемети. Потім зробили спробу викинутися з вікна. Так? Питається: чи можливо, діючи таким чином, когось зловити або заарештувати?» – Говорив лікар.

Спробуймо розмірковувати так, як професор Стравінський. Активісти зібрались у натовп, спробували вдертись до харківської мерії, кричали та билися з міліцією…

Тепер уявіть, що активісти пройшли всередину. Скільки з них мають юридичну чи економічну освіту? Хто має досвід роботи з будь-якими бюджетами? Вони кричать «Ганьба» і тупають ногами. Як це допоможе проконтролювати те, що робиться з міським кошторисом?

Отримайте проект бюджету, проаналізуйте його. Визначте пункти, з якими ви незгідні, а тоді приходьте під мерію вимагати правди.  

Зрештою, як ми зробили революцію? Проаналізували ситуацію та з’ясували, що європейський вектор розвитку для нас є більш перспективним. Потім вийшли на мирний протест, а коли нас почали бити, взяли в руки палиці. Що було б, якби ми відразу взяли до рук зброю? Жодна країна в світі не підтримала б нас.

А мода перекривати дороги, а ще краще – стратегічні траси? Не буду розпинатись, що це діє на руку ворогу та кримінально карається. Таким нас не проймеш. Давайте знову на прикладі. Везе вантажівка товар, через перекриття вчасно не встигає на склад. Склад закривається, товар псується, водій буде змушений відшкодовувати вартість товару фірмі. Боролися з чиновником, покарали такого ж, як ви самі, громадянина.

До речі, закликів до радикальних дій на Львівщині побільшало. Можливо, тому, що занадто спокійний регіон? Лігво фашистів, бандерівців та дітовбивців – і такий спокій? Ворогу вигідно було б розгойдати Львів. Хоча і без зовнішніх ворогів знайдеться достатньо радикальних рухів, які з радістю будуть спекулювати на патріотизмі заради досягнення мети.  

Ми відчули свою силу і можливість з допомогою цієї сили змінювати своє життя? То давайте застосовувати свою енергію з користю для себе та оточення. Думати, перш ніж робити – хороша звичка.