Моторола. Некролог без суму
IQ

Моторола. Некролог без суму

На смерть одного автомийника

Максим Віхров, 17 жовтня 201669223

Попри неприховану відданість злу, режисери проекту «Новоросія» таки мають почуття гумору. Загибель терориста Мотороли – росіянина Арсенія Павлова – виразний сигнал всім, хто сподівався знайти щастя поміж териконів. Кремлівські куранти б’ють дванадцяту: «птіца-тройка» розбігається зграєю щурів, карета перетворюється на гарбуз, а офіцерський мундир – на засмальцьований камуфляж з шевронами неіснуючого війська. Казкова країна «Новоросія», де збувалися мрії, стає небратською могилою для всіх, хто повірив останкінським некромантам.

Пацанська мрія

Арсеній Павлов у «Новоросії» був тим, що маркетологи називають обличчям бренду. Не варто кпинити з кремлівських постановників, які буцімто не знайшли більш презентабельного персонажа, ніж клишоногий приземок з Ухти. Вони впоралися на відмінно: свою функцію Моторола виконував якнайкраще. А функція його була проста: показати, що «Новоросія» – це місце, де збуваються мрії простих хлопців з коматозної російської глибинки. Все життя Мотороли у Донецьку – це реаліті-шоу «Пацан пришел к успеху», фактично – реклама війни у Донбасі для потенційних бойовиків «ополчєнія».

Моторола – це ДНРівська Попелюшка. Що мав Арсеній Павлов у Росії? Фізичну працю, пересічну дружину і малого замурзаного сина – стандартний набір для сірого життя без особливих перспектив. Десь за плечима лишилися спогади про армію та Чеченську війну, але попереду була лише нудьга. Коли у Арсенія – вже бойовика ДНР – спитали, як він опинився в Україні, він абсолютно щиро зізнався: «Сел на поезд и приехал. Не вникал». Варто було взятись за автомат і почати вбивати українців, життя змінилося, як за помахом чарівної палички.

Звідкілясь взялися дорогущі авто, квартири, ресторани, навіть нова красуня-дружина, а до цього – ще й «респект» від серйозних хлопців, медальки і полковницьке звання. На що міг розраховувати заступник комвзводу? Гасити пожежі, стругати надгробки або мити машини – таким було роздоріжжя Павлова до приїзду у Донбас. А тепер його руду пику знали мільйони. «Долини падають і туляться до ніг, / звивають завої, відсахуючись, гори / Наш пружний крок тверда земля доріг / стрічає стогоном покори», – писав Олег Ольжич. Тільки замість гір у Павлова були донецькі терикони, а замість меча – «калаш».

Недоброзичливці знали, що Павлов – медійний персонаж, героїзм якого – лише у позуванні перед камерами та знущанні над полоненими. Однак для тисяч російських (та й українських) чоловіків Моторола був живим доказом того, що у «Новоросії» можна втекти від усіх проблем і отримати в прямому сенсі нове життя і навіть нову особистість. Судячи з того, яка кількість місцевих та російських люмпенів влилася до лав «ополчєнія», піар-кампанія виявилася лякаюче ефективною.

Брудна соціальна бомба

Схоже, коли анексія України від Харкова до Одеси провалилась, у Кремлі вирішили скинути на Україну брудну бомбу – тільки не атомну, а соціальну. Для цього у Донбасі влаштували гетто, яке взялись накачувати деструктивним соціальним елементом. Ігор Гіркін-Стрєлков являв собою досить нечисельний тип невротичного романтика-авантюриста, який заплутався у власних перевтіленнях. Зіткнувшись із жалюгідними реаліями війни, він просто втік з України засідати на круглих столах подалі від фронту. А от Арсеній Павлов з його редукованою свідомістю прекрасно обжився в нових реаліях – як і тисячі подібних йому.

Кремлівські постановщики створили у «Новоросії» ідеальні умови для того, аби туди посунули «паломники» з усього СНД і навіть далі.

«Отак і в Царстві Небесному – останні будуть першими, а перші – останніми», – читаємо у Новому Заповіті. Комуністи, оскільки сатана завжди мавпує Бога, не оминули цієї формули, співаючи в «Інтернаціоналі» «Хто був ніким, той стане всім». Що з того вийшло – загальновідомо. Тому у Кремлі вирішили не вигадувати велосипед і влаштувати в окремих районах Донбасу рецидив більшовизму. У 2014-му будь-яка кухарка могла стати до керма «республіки», урвавши собі міністерський портфель. Ті, хто не наважувався піти в банди, реалізовували свої фантазії у лавах «ополчєнія», причому настільки активно, що деяких довелося вбивати самим сепаратистам.

У Кремлі залишилися задоволеними. Зробивши депресивний регіон територією беззаконня і заваливши його зброєю, Україні «подарували» величезну проблему. Щоправда, епідемію вдалося локалізувати надлюдськими зусиллями українських добровольців: у серпні 2014-го сили АТО вже зайшли на околиці Луганська і мотороли готувались утікати назад у свою тьмутаракань. План соціальної інтоксикації України провалився: Кремлю довелось залучати регулярні війська, встановлюючи у Луганську та Донецьку військові диктатури. Якби Україні не стало сил локалізувати загрозу, «Новоросія» цілком могла б стати європейським Сомалі – і одним «Боїнгом» стурбований світ не відбувся б.

Тепер проект «Новоросія» готується до закриття. Зупиняється і соціальний ліфт, який два роки витягував ростовських автомийщиків та іншу поважну публіку до вершин сумнівної слави. Те, що Моторолу вбили саме у ліфті, прозорий – і не позбавлений дотепності – натяк на це. Куди тепер Росія перенаправить орди недобитих моторол, залишається здогадуватись. Можливо, тепер їх утилізуватимуть в Сирії чи деінде. А на заміну Павлову знайдуть іншого автомийщика, який вестиме баранів на чергову кремлівську гекатомбу.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук