Наш час: роздуми у перший день нового року

БлогиБорис Ґудзяк , 14 січня 2016327
Борис Ґудзяк
Єпископ УГКЦ, провідний науковець у галузі церковної історії, президент УКУ

Три роки тому взимку я вибрався на Ейфелеву вежу. Падав дощ, що нагорі перетворювався на сніг. Дув шалений вітер. І саме там, на платформі, я якось особливо свідомо відчув силу невловимої і потужної стихії, яку ми не здатні впіймати, охопити, нею керувати. Щось схоже відчуваємо, коли стрімголов стрибаємо в воду, чи заходимо по пояс у бисту річку. Неймовірне таїнство води нас огортає. Воду ми також не здатні вловити – вона тікає крізь пальці, ховається в пісок, як зимовий вітер на паризькій вежі.  

Сьогодні, вітаючи одне одного з Новим Роком, а ми, українці дозволяємо собі цю розкіш двічі на рік, святкуємо ще один вимір, ще один феномен невловимого – час. 

Минув ще один рік. Починається новий.

Ми не можемо вловити чи затримати ні хвилини з року, що минув. Однак, ми здатні відчути, який час потужний, дужий – він несе швидше, ніж вітер, ніж стрімка гірська ріка. У цьому невловимому і невблаганному часі ми живемо.

Таїнство часу особливо гостро відчувається у Різдві, бо в ньому у наш час і простір входить предвічний і необ’ятний Бог. У Різдві Господь з вічності — а вічність це не є безконечний потік часу, а ріка–океан, що немає ні початку, ні кінця, вимір поза часом, який ми собі не можемо уявити — приходить в час, освячує його, показує нам, наскільки благословенним є наше життя. Наш Творець так хоче бути близько, що поринає в наш хронос, беручи на себе нашу плоть-тіло, яке відчуває вир вітру, яке потребує води (але може й втопитися в ній) і яке має свій відведений на землі час.

Жити – це благословення, а особливо, якщо розуміти, що живемо у часі, який нас веде до вічності, до того виміру, у якому є Господь, який кличе нас до життя разом, до стосунків з Сотворителем–Спасителем, що вже не матимуть кінця. 

Час є важливим, бо саме в ньому, так як в повітрі літають птахи, а у воді плаває риба, відбувається наше життя. Це інгредієнт, вимір, умова нашого життя на землі. І хоча людина досягла величезної майстерності у вимірюванні часу, він залишається таїнством – невловимим і невблаганним, і водночас благодаттю і даром.

Наш час є тепер. Він тут. Це наша пора.

Часто буває, що ми живемо в минулому і в ньому ностальгійно застрягаємо або ж живемо у мріях, а то в іллюзіях щодо майбутнього. Нехтуємо сьогоденням і Божим даром цього, нового, нашого 2016 року. 

Важливо цінувати час, вміти його бачити, міряти не лише календарем і годинником, виробити здорове відношення до часу: бути точним і відповідальним та бути вільним, знати якість і цінність часу.

час на розмову і на мовчання, 

час на відпочинок і час на напружену працю,

час на подвиг і час на споглядання…

 

За Екклeзіастом–Проповідником (3, 1): «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом». 

Лише так ми можемо збагнути час, втриматися належно на його хвилі, не захлиснувшись, черпати з нього все життєдайне. Таку нагоду отримав кожен з нас. А разом ми отримали ще один дар  – наше спільне тут і тепер – з родиною, з друзями, з спільнотою, із ще сімома мільярдами землян.

Навчімося у Різдві, у цьому Новому Році по-справжньому дорожити даром часу і тими, хто є з нами у ньому, кожною зустріччю, кожною нагодою та порою життя і спасіння.             

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук