Не про вилучення, а про повернення: як у Львові працюють із кризовими сім’ями

У Львові вже кілька років працює Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні», який змінює підхід до допомоги дітям у кризі. Понад 41% дітей тут повертаються у біологічні родини. Водночас фахівці фіксують нові виклики – зростання кількості немовлят і дітей, які мають досвід залежностей. Як працює ця модель і чому вона дає результат – розповідаємо детальніше.

Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради відкрили у 2019 році у співпраці з благодійним фондом «Рідні».

Центр «Рідні» – це місце, куди потрапляють діти від народження до 18 років, після термінового вилучення з родин, що опинилися в кризі. Також до центру може звернутися дитина самостійно, повідомивши про ті чи інші обставини вдома. Тут діти можуть перебувати до дев’яти місяців у безпечному та стабільному середовищі, де про них комплексно дбають.

У цей період діти відвідують школу або дитячий садок, з ними щодня працюють психологи, соціальні працівники та медики. Головне завдання Центру – не лише забезпечити базовий догляд і безпеку, а й допомогти дитині прожити травматичний досвід, відновити відчуття стабільності та підготуватися до повернення в родину або ж до етапу прийняття у нову сім’ю.

Подібні центри є важливою частиною сучасної системи підтримки дітей та родин у кризі. Їхнє завдання – не лише тимчасово забезпечити безпеку дитини, а й створити умови для відновлення сім’ї та повернення дитини до родинного середовища, коли це можливо.

Про створення Центру «Рідні»

Керівник управління «Служба у справах дітей» Володимир Фридрак пояснює: ідея Центру «Рідні» народилася з дуже конкретного, але болючого питання – що відбувається з дитиною, коли її родина потрапляє у складні життєві обставини.

«Ми роками бачили подібні історії: дорослі переживають кризу – економічну, психологічну чи пов’язану із залежностями– і діти страждають від цього чи не найбільше. У таких ситуаціях очевидно одне: допомагати потрібно не лише дитині окремо, а всій родині як цілісній системі», – зазначає він. За його словами, Центр «Рідні» – це місце де родину не засуджують і не маркують як «проблемну», а навпаки намагаються зрозуміти, почути та підтримати. Проте на першому місці тут завжди дитина – її безпека, її комфорт та розуміння тої життєвої ситуації, у якій вона опинилася.

Центр для дитини дає найважливіше – визначеність. Якщо родина готова працювати з фахівцями та всіляко проявляє бажання вийти з кризи, тоді команда працює над поверненням дитини у родину. Буває, що повернути дитину не можна, тоді у Центрі її готують до влаштування у прийомну родину, дитячий будинок сімейного типу або ж до всиновлення.

«Тут із родиною починають діалог. Їй дають шанс відновитися, а не просто фіксують факт кризи», – додає Володимир Фридрак.

Результати роботи Центру

За кілька років роботи Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» показав відчутні результати.

З квітня 2021 року через відділення термінового влаштування пройшли декілька сотень дітей. За цей час:

• понад 41% дітей повернулися до біологічних родин,
• частина дітей була влаштована у прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу,
• інші отримали нові родини через усиновлення або опіку.

Ці результати демонструють, що комплексна підтримка родини може суттєво зменшити ризик тривалого перебування дітей у закладах.

У фокусі роботи Центру – не лише підтримка дитини, а й робота з родиною. Фахівці працюють із причинами кризових ситуацій: психологічними травмами, залежностями, бідністю, складними сімейними моделями поведінки. Такий підхід дозволяє не просто реагувати на наслідки, а поступово відновлювати здатність родини самостійно піклуватися про дитину.

Про щоденну роботу

Директорка Центру, сестра Юля, наголошує: їхня робота не має нічого спільного зі швидкими рішеннями чи «ефектними кейсами».

«Це історія про довіру, яка будується дуже повільно – крок за кроком. До нас потрапляють діти з дуже непростими долями. Скажемо так: просто так, без причини, до нас не потрапляє ніхто. Кожна дитина, яка є в нас, пережила чимало такого, про що страшно і сумно розповідати.

До нас приходять сім’ї у стані виснаження, розгубленості, інколи повної зневіри. І перше, що ми робимо, – просто поруч. Ми слухаємо, пояснюємо, не тиснемо, намагаємось підказати, пояснити як бути. Звісно, кожна історія дуже індивідуальна, і в кожній ми намагаємося розібратися і знайти вихід. Інколи ті вузлики можливо розплутати, а буває що ні – тоді їх треба обрізати», – розповідає вона. Лише після цього починається системна і глибока робота: психологічна підтримка, соціальний супровід і відновлення батьківського ресурсу.

«Бо правда проста: якщо дорослий знаходить внутрішню опору, дитина автоматично отримує більше безпеки та спокою у домі», – каже директорка.

Про команду

«Для мене надзвичайно важливо, хто саме працює з дітьми в Центрі “Рідні”. Ми дуже ретельно формуємо команду – звертаємо увагу не лише на освіту чи досвід, а передусім на цінності, здатність до емпатії і готовність працювати з непростими історіями. Водночас ми свідомо обрали підхід, коли в команді немає людей із досвідом роботи в інституційних закладах. Це дозволяє нам будувати іншу культуру – більш людяну, без формалізму і звичних для системи бар’єрів. У кадрові процеси Центру я намагаюся втручатися дуже мало, адже маю повну довіру до директорки та людей, які там працюють. Водночас я добре знаю кожну людину у команді, її залученість та роботу», – говорить Володимир Фридрак.

«Звісно, це непроста робота, і ми чесно говоримо про плинність кадрів. Не всі витримують емоційне навантаження, адже щодня доводиться працювати з дитячими травмами, кризами і складними сімейними історіями. Останній рік приніс ще один виклик – у Центр почало потрапляти значно більше малюків віком до року. Це суттєве навантаження на команду, адже такі діти потребують зовсім іншого рівня догляду: більше уваги, окремого харчування, постійної присутності дорослого поруч. Через зростання кількості немовлят нам довелося навіть розширити кімнату для них, адже попередній простір уже не відповідав потребам – було просто тісно», – каже сестра Юля.

«Так само принциповим для нас є питання поваги до дитини в кожній деталі – навіть у таких, на перший погляд, побутових речах, як харчування. Їжа в Центрі готується виключно для дітей. У працівників є окрема кухня, і команда не може ні споживати дитячу їжу, ні виносити її. Це про чесність і про кордони. Ми дуже чітко дотримуємось цих правил. І, так, були випадки, коли через їх порушення нам доводилося прощатися з людьми. Тому що довіра і безпека дітей для нас – безумовний пріоритет», – говорить сестра Юля.

Про підхід до допомоги

У Центрі свідомо відмовились від моделі «вирішити проблему тут і зараз». Такий підхід, за словами команди, не дає тривалого результату.

«Ми працюємо не з наслідками, а з причинами. Це і травматичний досвід, і поведінкові моделі, які передаються з покоління в покоління. Це складно, іноді боляче, і точно не швидко. Але тільки так можливі реальні зміни», – пояснює сестра Юля.

Головна мета – щоб після завершення роботи родина могла самостійно рухатися далі без постійної зовнішньої підтримки.

Про дітей і родини

Попри різні історії, в основі дитячих запитів – одне й те саме.

«Кожна дитина хоче бути почутою, прийнятою і відчувати безпеку. І найкраще місце для цього – родина», – наголошує директорка Центру.

Водночас фахівці відверто говорять і про складні реалії. Однією з найбільших проблем, з якими стикаються сім’ї, є різного роду залежності – алкогольна, наркотична, ігрова. Саме вони часто стають причиною руйнування стосунків і втрати стабільності в родині.

Але навіть у таких обставинах діти рідко відмовляються від своїх батьків.

«Попри біль, страх чи розчарування, більшість дітей усе одно хочуть повернутися у свою родину. Вони чекають, що мама чи тато зміняться. І наше завдання – зробити цей шанс реальним», – каже вона.

Саме тому в Центрі не «вилучають» дитину з сім’ї як кінцеве рішення, а працюють над тим, щоб повернути родину як ресурс.

«І коли це вдається – це найбільша перемога», – додає директорка.

«Окремий тривожний виклик, який ми все частіше бачимо, – діти, які вже мають досвід залежностей або сформовані шкідливі звички. Йдеться як про підлітків, так і про молодших дітей, які зростали в середовищі, де залежність була нормою. Це значно ускладнює нашу роботу, адже потребує додаткового залучення фахівців, більше часу і дуже делікатного підходу. У таких випадках ми працюємо не лише над базовим відновленням безпеки, а й над тим, щоб допомогти дитині поступово вийти з цього досвіду і сформувати інші, здорові моделі життя», – додає Володимир Фридрак.

Про роль партнерства

Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» створено у партнерстві Львівської міської ради та благодійного фонду «Рідні».

Фонд уже багато років працює у сфері підтримки дітей і родин, розвитку сімейних форм виховання та запобігання соціальному сирітству. Саме цей досвід став важливою основою для створення моделі Центру, у якій ключовою є не лише тимчасова безпека дитини, а й системна робота з родиною.

«Ми виходимо з дуже простої, але важливої ідеї: дитина не може розглядатися окремо від родини. У більшості випадків причина кризи лежить саме в сімейному контексті. І якщо допомогти родині подолати складний період, це найкращий спосіб захистити дитину», – говорить CEO благодійного фонду «Рідні» Мар’яна Романяк.

За її словами, партнерство громади та громадського сектору дозволяє поєднати різні експертизи і створювати рішення, які працюють у довгостроковій перспективі.

Про бачення майбутнього

У благодійному фонді «Рідні» переконані, що такі центри можуть стати важливою частиною сучасної системи підтримки дітей та сімей в Україні.

«Найгірше для дитини – невизначеність. Коли вона роками перебуває в інституції і не знає, що буде далі. Саме тому ми говоримо про підхід, у якому дитина отримує чітку перспективу: або повернення у родину, або нову сім’ю», – зазначає Мар’яна Романяк.

За її словами, подібні центри допомагають змінювати саму логіку системи: від реагування на наслідки до роботи з причинами криз у родинах.

«Коли ми підтримуємо родину у складний момент, ми не лише допомагаємо одній дитині. Ми запобігаємо повторенню цієї історії в майбутньому», – додає вона.

Про головний сенс

«Це про віру в те, що навіть у дуже складних обставинах родина може відновитися. Якщо поруч є ті, хто не відвернеться», - говорить Володимир Фридрак.

І додає: найцінніші моменти – це не звіти і не цифри.

«Найцінніші моменти – це не звіти і не цифри. Це коли родини, які колись прийшли до нас у кризі, з часом кажуть: “ми впорались”. Тоді розумієш - усе це недаремно. Це дитина, у якої не було родини, а вона про неї дуже мріяла і її народили у серці, і ти зустрічаєш їх за деякий час щасливими і такими рідними. Це коли ті діти, котрі раніше потрапляли у центр, пишуть, що у них все добре», – каже сестра Юля.

Чому це важливо для України

Досвід Львова демонструє, що інституційні заклади можуть трансформуватися у центри підтримки родин.

«Модель, яку ми реалізували разом із громадою, показує: головне – не просто забрати дитину з кризового середовища, а допомогти родині відновитися. Саме це дає шанс на довготривалі зміни», – підкреслює Мар’яна Романяк.

За її словами, такі центри можуть стати важливим елементом системи захисту дітей в Україні.

«Кожна дитина має право зростати в родині. І завдання держави, громад і громадських організацій – зробити все можливе, щоб це стало реальністю».