Про важливість добросусідства на прикладі львівської Пані та її Сусідки

Для мене як для народного депутата робота в окрузі – це такий собі ковток свіжого повітря після сесійних тижнів. У парламенті здебільшого набираєшся негативу і перетинаєшся з персонажами, відверто кажучи, не завжди добропорядними. Натомість спілкування з простими людьми додає натхнення, віри в майбутнє і свою роботу.

Але й тут бувають винятки. Не можу з вами не поділитися однією історією. Вона мене вразила не так юридичною складовою, а тим, як по-хамськи нагло, з неповагою та якоюсь такою соціальною байдужістю можуть ставитися люди до своїх сусідів. Про зневажання права та законів у нашій країні вже мовчу.

А історія така.

Жила собі у Львові одна Пані (імен не називаю, бо в цій історії це зовсім не важливо). І жила вона у квартирі будинку із чудернацькою системою теплопостачання. Побудували так ще за Польщі. І тут зупинюсь детальніше, бо це важливо для нашої історії.

У будинку нашої Пані – особлива конструкція міжповерхового перекриття (залізобетонні монолітні кесонні перекриття), а це унеможливило розміщення труб індивідуальних систем опалення в квартирах в товщі перекриття. А отже – увага! – ще під час зведення будинку було запроектовано систему з верхнім розведенням труб під стелею квартир та прокладанням труб зворотної подачі під стелею квартир нижніх поверхів.

Спроектували, побудували та здали в експлуатацію ще в 30-х роках минулого століття. І жили собі люди з такою системою опалення в своїх квартирах тепло та затишно.

Та у кожній історії настає цей момент. Одного дня наша Пані вирішила ввімкнути опалення в квартирі, бо за вікном – пронизливо-холодна львівська осінь. А дзуськи! Не працює. Поламався котел? Кличе наша Пані Майстра. Той каже – не котел. Запускають воду, аби труби перевірити. Та вода втекла. І втекла до сусідської ванни поверхом нижче.

Виявляється, Сусідка нашої Пані ще кілька місяців тому затіяла ремонт у своїй оселі. Щось перебудовувала-переплановувала, встановлювала собі індивідуальне опалення (зауважте, без відповідного на те дозволу Львівської міської ради!). І під час робіт взяла відрізала і заглушила труби, що мали давати тепло нашій Пані.

Думаєте, далі були вибачення та цивілізоване залагодження ситуації? Та де! У відповідь – цинічна та безапеляційна відмова відновити систему теплопостачання чи відшкодувати збитки – у формі “це ваші проблеми”!

Далі наша Пані оббивала пороги ЛКП, адміністрацій, викликала спеціальні комісії, які Сусідка на свій поріг навіть не пускала, врешті зібрала мільйон довідок та інших документів, за власні гроші встановила з нуля нову систему опалення, бо ж стару відновити було неможливо. А ще паралельно лікувала доньку в обласній інфекційній лікарні від пневмонії. Так-так, заробленій через холод у квартирі.

Але і це не кінець нашої історії. Бо далі буде судовий процес з вимогою відшкодування матеріальних та моральних збитків. Бо ж пригадуєте: як гукнеш, так і відгукнеться. Тому спільно з Пані мої помічники та юристи будуть вимагати справедливості та приведення до тями такої Сусідки.

А мораль цієї історії така.

Будинок – це маленька республіка зі своїми громадянами (сусідами). Якщо між сусідами лад і взаєморозуміння, то й “республіка” доглянута та стабільна. Чи завжди ми дотримуємось правил добросусідства? На жаль, ні. Тому й такі будинки. Тому й така держава. При цьому всі звикли нарікати саме на державу. Але не на себе. Можливо, для початку наведемо лад у своїх будинках і будемо дотримуватися правил добросусідства. Відтак не помітимо, як і держава зміниться.