Про зрадників

З приводу офігенно цінного "аналітика" Олександра Коломійця, який пішов до ДНР. Для характеристики цього підстаркуватого пня вистачило одного рядка в його резюме: «19 років просидів головним донбаським військкомом». По ходу, хотів прижитися в столиці під шумок, можливо, ще десь влаштується радником або аналітиком. Але не вийшло, тому втік в рідні краї, де залишилося все непосильно нажите на посту воєнкома.

Його заяви, що нібито багато українських військових хочуть проміняти поганенькі ЗСУ на суперелітні «Сомалі» і «Привид» - відмінна казка тільки для росіян. Українські захисники з усіх куточків нашої країни не раз ділилися враженнями про тамтешнє життя. Крім окремих історій про адекватних людей, в оповіданнях завжди описувалося пияцтво, недоглянуті будинки і нездорова любов до Путіна.

У двтечіподібних "генерал-майорів" і "військових аналітиків" бачу тільки плюс - мерзоти саме місце в липових "республіках", а не в Україні.

PS / Військове звання не завадило б забрати у клоуна.