P.S. День щасливих сердець

День щасливих сердець (Happy Hearts Day) – так було написано на листівці-вітанні з днем Святого Валентина. Sending a little Valentine hug – вітання з Америки. Практичні, розумні, досвідчені і виважені наведуть три мільйони причин, чому це штучно придумане «свято» чуже для нас.

Тому потрібно про нього забути, особливо тут, у Львові. 

Воно й так у нас вперто асоціюється зі святом закоханих тінейджерів. Вони забудуть сказати, що вони - практичні, розумні, досвідчені і виважені - чужі на цьому святі життя. Sending a little Valentine hug for smiles in your world and love in your heart - пишуть практичні, розумні, досвідчені й успішні американці.

У нашому житті, особливо тут, у Львові, не бракує пафосу, легкої істерії освічених снобів і праведного гніву традиційних реакціонерів і консерваторів. Чого в ньому дійсно бракує, так це відчуття свята.

У мене є своя теорія, чому деякі свята так легко приживаються, без будь-яких зусиль з офіційного боку, рекламного бізнесу, ідеології, ще багатьох причин, а інші - ні. Вони потрібні, щоб закрити порожнечу в наших незадоволених душах. Коли падає зовнішній, великий простір, залишається внутрішнє коло порятунку, людське оточення. Близькі, рідні, кохані... Карнавал людських почуттів. Нам всім потрібен цей стан тихої шизофренії, коли зупинився час і все інше здається недоречним.

Хто має придумати нам нашу легенду про велике кохання, яке не вмирає з часом? Перевести через перевал власних умовностей? Боязні видатись смішним і недоречним. Чому ми віддали цей день їм, юним і молодим? Хто винен нам, що ми перетворили наше життя і особливо цей день, такі дні, на плагіат із рекламних роликів шоколадних фірм із традиційним набором слів, жестів і подарунків? Кого запитати, чому ми замінили наші святкування ритуалом із купівлі квітів, солодощів, парфумів, кімнатних тапочків і наборів теплої білизни? Обміном законсервованих у солодкому сиропі обману слів «Від щирого серця...» Кого винити, що наше життя настільки сіре, що більшість населення вважає цікавішим серіали? Що заважає нам, йдучи вулицею, триматися за руки, не помічати тих, для кого ми будемо здаватися чужими, нам добре і цього достатньо? Як іще ми станемо своїми на цьому святі життя, де наші діти чекають на наші усмішки, чекають, що ми обнімемо їх, чекають на наші вітання і love in your heart. Що заважає нам саме сьогодні набрати той номер телефону (його неможливо стерти з пам'яті) і не давати волю цим підлим думкам «Ти не дзвонив сто років»?

Ми забуваємо, що життя надто коротке для того, щоб встигнути зробити всі помилки. Ми забуваємо, що день щасливих сердець - можливо, це наш останній шанс зібратися з силами і зламати код щоденної рутини. Сказати нарешті це слово, набрати цей номер, купити ці квіти і відчути це солодке почуття втрати орієнтації в просторі і часі. В такий день не можна бути одному у великому приміщенні. Здається, у цьому світі закохані всі, крім нас, крім тебе. Навіть ворони якось не так каркають і трамваї не так скриплять. Вони знають, що сьогодні карнавал, свято життя, яке завжди з тобою. Це день щасливих сердець, а не день закоханих підлітків. Вони ще надто молоді і надто самовпевнені, щоб зрозуміти сенс цього love in your heart.

Наш день - день закоханих. В життя, в роботу, в природу. В це місто соборів, бруківки і кави; пам'ятників, музеїв і філармонії; футбольних команд, олімпійських чемпіонів і надії-2012. Журналістів, пенсіонерів, злодіїв і художників. Великих стаціонарних ринків, базарів, магазинів, секонд-хендів, вернісажів і, звичайно, газетних кіосків.

Поки ми ще тут, на дистанції, і нас не кличуть в країну повільних рок-н-ролів.

Суддя не призначить додатковий час.

МАЙКЛ для ZAXID.NET