Тотальна війна

Російська агресія проти України не схожа на звичайну загарбницьку війну. З перших днів їй властиві ознаки геноциду та намагання знищити українську націю. Зараз є обґрунтовані підстави вважати, що ворог перейшов до нового етапу терористичних атак і націлився на тотальну руйнацію української економіки. Мета Путіна незмінна –ліквідація України як держави. Але агресор, відчуваючи безкарність, чимраз відвертіше вдається до неприхованого терору, не обтяжуючи себе навіть елементарними правилами ведення війни.

У серпні 2026 року українська економіка зазнала величезних втрат. Російські удари по великих логістичних центрах, складах, виробничих підприємствах, торговельно-розважальних комплексах, гіпермаркетах і супермаркетах змусили Міністерство економіки переглянути прогноз зростання ВВП на 0,5% у бік зменшення. Але така оцінка може виявитися надто оптимістичною. Експерти попереджають про ризик нульового зростання або навіть спаду економіки через атаки на промисловість, порти і логістику. Деякі оцінки вказують на можливі втрати до 1,8–2% ВВП.

Особливо болісними стали атаки на сектори, які забезпечують основну частину експортної виручки українського бюджету. 11 серпня Росія вдарила по одному з флагманів металургійного комплексу – «Запоріжсталі». Це призвело до людських втрат і зупинило виробництво після пошкодження доменного й енергетичного обладнання. Повторний удар було здійснено 27 серпня за допомогою балістичних ракет. Також 16 серпня агресор атакував «АрселорМіттал Кривий Ріг», що призвело до часткової зупинки промислового гіганта. На ці два металургійні комбінати у 2025 році припадало понад 70% виплавки сталі в Україні.

У серпні 2026 року аграрний сектор України зазнав подвійного удару: через руйнування інфраструктури зберігання й переробки та через блокування морської логістики. Інтенсивні атаки на портову інфраструктуру й судна призвели до різкого падіння відвантажень. У перші тижні серпня експорт агропродукції впав на 75–84% порівняно з липнем або аналогічним періодом минулих років. Орієнтовні щомісячні втрати валютної виручки через неспроможність експортувати агропродукцію морем становлять від 500 млн до 800 млн доларів США. Переорієнтація на дунайські порти й залізницю створила черги на кордонах і підняла вартість транспортування агропродукції на 35–45%. НБУ оцінює прямі бюджетні втрати від недоотримання експортної виручки у другій половині 2026 року у понад 2 млрд доларів.

Ще одна ціль російських атак – великі склади й логістичні центри. Під удари потрапили розподільчі центри і склади мереж «Сільпо», АТБ, Rozetka, Kolo, «Епіцентр», «Нова пошта», Roshen, Comfy, «Аврора», «Будинок іграшок», YASNO та книжкових дистриб'юторів. Збитки лише одного складу книговидавництв під Києвом оцінюють у десятки мільйонів гривень. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, внаслідок серпневих атак зруйновано або пошкоджено близько 90% сучасних розподільчих центрів і складських приміщень в Україні. Мережа супермаркетів «Фора» зазнала принаймні трьох ударів по логістиці, а сума збитків перевищила 1,25 млрд грн. Список атакованих підприємств і сума збитків постійно зростає.

Те, що зараз робить агресор, вписується у стратегію тотальної війни. Удари РФ спрямовані на соціально-економічне виснаження України і мають кумулятивний ефект. Бізнес намагається адаптуватися, але ціна адаптації надто висока – падіння продуктивності, втрата валютної виручки та ризики банкрутства. Росія хоче зробити життя в Україні максимально важким, небезпечним і нестерпним. Поглибити економічну кризу. Зменшити надходження до бюджетів усіх рівнів. Знищити частину бізнесу. Залишити українців без роботи і засобів до існування. І змусити багатьох залишати свої домівки та виїжджати за кордон.

У зв'язку з російськими ударами по економічній інфраструктурі України дехто почав поширювати чутки, начебто це є помстою Кремля за знищення складів Wildberries та Ozon. Це твердження помилкове і не відповідає дійсності. Росія й раніше атакувала українські підприємства, склади, порти, залізницю й торговельні центри. Просто цього разу вона вирішила підійти до питання більш системно. А головне – отримала відповідні засоби, які дають їй змогу більш ефективно втілювати свій злочинний план.

Останнім часом ворог не тільки суттєво збільшив виробництво балістики. Він здійснив технологічний ривок у застосуванні безпілотників, значно наростивши частку БПЛА з реактивним двигуном. Вперше про розробку реактивного шахеда стало відомо в листопаді 2023 року. Тоді він був представлений на виставці Корпусу вартових ісламської революції в Ірані. У лютому 2025 року ГУР МО України повідомило про налагодження Росією виробництва аналога Shahed-238 під назвою «Герань-3». Перші підтверджені застосування цього типу безпілотника припали на літо 2025 року. А цьогоріч ворог масштабував виробництво і перейшов до цілеспрямованого терору українських міст.

Російські удари по логістиці, інфраструктурі, торговельних центрах та об'єктах промисловості – те, що вписується в її тактику війни. Якщо Росія раніше концентрувалася переважно на об'єктах енергетики, то цього разу значно розширила перелік цілей. Не тому, що вона мститься за уражені нафтопереробні заводи чи логістичні центри з доставки онлайн-товарів. А тому що вона може собі це дозволити, виробляючи близько 3000 реактивних шахедів за останній місяць. І користується можливістю – дефіцитом ракет до систем ППО та відсутністю в України власної балістики.

Українська влада і великий бізнес поставилися дещо легковажно до потенційної загрози, сподіваючись, що ворог не зробить цілями своїх атак торговельні склади і виробничі потужності. Але бажання агресора знищити фундамент української економіки ні для кого не було секретом. Путін ніколи не приховував, що терор цивільного населення для нього є цілком прийнятним методом ведення бойових дій. І все ж масовані удари РФ у серпні застали зненацька українську владу і великий бізнес.

Наша проблема в тому, що на цьому етапі війни ми знову опинилися в ролі наздоганяючих. В України не вистачає засобів, щоб захистити свою економіку і цивільне населення від атак ворога. І так само не вистачає засобів, щоб відповісти на тотальну війну аналогічним знищенням економіки агресора. Так, ми можемо дотягнутися до деяких важливих для Росії підприємств. Але не можемо влаштувати ворогу масову руйнацію його економічного потенціалу. Чи перетворити життя москвичів на суцільний режим стресу і повітряних тривог, як це зробили росіяни для мешканців Києва й околиць.

Тотальну війну Росія веде краще, ніж ми. Бо має значно більше ресурсів, отримує щедру підтримку зовні від своїх авторитарних союзників і здатна швидше масштабувати виробництво. За 4,5 роки не раз здавалося, що ворог ось-ось вичерпає можливості нарощувати військово-технологічний потенціал. І буде змушений скорочувати видатки на війну, рятуючи власну економіку від колапсу. На жаль, ці сподівання не справдилися.

Українська сторона пропонувала ввести мораторій на удари по енергетиці та морських портах. Але Путін, впевнений у своїй силі, відкинув його. Російський диктатор досі переконаний, що має шанси виграти війну. Поки Україна і світ не знайдуть дієвих аргументів, щоб довести протилежне, Москва не зупиниться.