Що робити, коли військовий зник безвісти на фронті
Покроковий алгоритм дій і поради, де взяти сили на пошуки
0До теми
-
Мій родич-військовий потрапив у полон.
Куди звертатися та що робити, щоб не нашкодити ZAXID.NET -
«Держава не видасть вам дерев’яну ногу».
Все, що потрібно знати про безкоштовне протезування в Україні ZAXID.NET -
«Вони взяли відповідальність на фронті, ми маємо взяти її тут».
Як допомогти ветеранам повернутися до цивільного життя і роботи ZAXID.NET
Станом на жовтень 2023 року близько 28 тисяч українців вважались зниклими безвісти за особливих обставин – на тимчасово окупованих Росією територіях або на фронті. Із них, за даними МВС, 11 тисяч – цивільні, решта – військові ЗСУ. Рідні бійців отримують повідомлення, що їхній чоловік, син чи брат вважається зниклим безвісти. Часто ця болюча звістка неочікувана, і вони не знають, як діяти.
ZAXID.NET розповідає про алгоритм дій, якщо з військовим втрачений зв’язок, і про права рідних безвісти зниклого захисника.
Цю помилку роблять всі
Про те, що Євген пропав безвісти на першому ж бойовому завданні, його друзі дізналися 1 січня. Чоловік навіть не встиг отримати зібрану ними посилку з амуніцією.
Друзі розділилися на групи: одні допомагали шокованим батькам подавати заяви в офіційні органи, інші намагалися вийти на контакт із побратимами Євгена, які бачили його останніми. Третім дісталося найважче завдання – передивлятися у російських Telegram-каналах відео з полоненими українськими військовими.
«Я спочатку взялася за це, але вже на другий день мене нудило від побаченого і трусилися руки. Передала це людині із міцнішою психікою», – згадує одна з подруг Євгена Настя.
Водночас друзі і рідні чоловіка поширювали інформацію про нього соцмережами. Так дізналися, що в бригаді, де служив Євген, в останні місяці 2022 року було багато зниклих безвісти. Завдяки контакту з іншими постраждалими родинами вдалося з’ясувати, що Євген прикривав відхід побратимів, був поранений і йти самостійно не міг. Подальша його доля досі невідома.
Є алгоритм дій на випадок, якщо людина зникла безвісти. Відповідно до нього, друзі Євгена робили усе правильно. Окрім останнього пункту.
«Ми читали, що не можна поширювати інформацію в соцмережах. Та, по-перше, там багато дописів про інших зниклих, а, по-друге, здається, що ти нічого не робиш для пошуку, якщо не використаєш кожну можливість – а раптом?», – говорить Настя.
Офіс уповноваженого з безвісти зниклих, Національне інформаційне бюро, поліція закликають рідних, які втратили зв’язок з військовим, в жодному разі не поширювати інформацію про бійця, його статус, особисті дані, особливі прикмети та імовірне місце перебування у соцмережах.
По-перше, українські соцмережі моніторять ворожі служби. Якщо ваша рідна людина переховується, опинилася в оточенні, росіяни можуть викрити її через інформацію в соцмережах.
По-друге, цією інформацією можуть скористатися шахраї, які виманюють гроші у рідних зниклих безвісти.
Коли людина вважається зниклою безвісти?
Якщо людина не виходить на зв’язок упродовж трьох днів, варто повідомляти про її зникнення уповноважені органи. Та у воєнних реаліях три дні не означають майже нічого. Буває, що в місці, де перебуває військовий, немає зв’язку або він на бойовому завданні і телефон вимкнений. Також людина може втратити телефон.
«Рідні вже почали бити на сполох – від хлопців два тижні не було ні слуху, ні духу, командування теж нічого не знало. Потім знайшлися – виявилося, потрапили в оточення росіян, довго пробиралися лісами до наших позицій», – розповідає львів’янка Оксана історію побратимів свого чоловіка-десантника.
Коли ваша рідна людина в ЗСУ не виходить на зв’язок довше, ніж зазвичай, варто звернутися до її безпосереднього командира і отримати офіційну інформацію. Якщо таких контактів немає, слід звернутися в ТЦК, від якого людину мобілізували. Там мають надати офіційну інформацію про те, чи вважається військовий зниклим безвісти.
Додамо, що військові частини самостійно мають надати людині статус зниклого безвісти через 15 днів після того, як місце її перебування стало невідомим, і повідомити про це в ТЦК. Там, у свою чергу, мають впродовж семи днів повідомити сім’ю зниклого. Та в умовах фронту ця процедура може не дотримуватися з очевидних причин.
У випадку підтвердження статусу людини як зниклої безвісти, рідні мають написати заяву в Національну поліцію за місцем свого перебування. Там відкриють справу і зареєструють її в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Родичі мають зберегти номер заяви і витяг з ЄРДР із контактами слідчого, що веде справу. За подальшою інформацією потрібно звертатися до нього.
На етапі звернення в поліцію рідних попросять здати матеріал на ДНК-експертизу – це допомагає ідентифікувати тіла загиблих і пришвидшувати пошук.
Після поліції варто звернутися на гарячу лінію Офісу уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин і подати заявку на розшук і тут. Контакти Офісу:
- 0-800-339-247 (для дзвінків з України);
- +38(095)-896-04-21 (для дзвінків з-за кордону через месенджери Viber, WhatsApp, Signal);
- перелік регіональних представництв Офісу – за посиланням.
Нацполіція і Офіс уповноваженого з питань зниклих безвісти самі займаються розшуком людей, а також отримують інформацію від пошукових груп Міністерства оборони та інших установ.
Дзвонити в усі дзвони
«Насправді, чим більше заяв подадуть рідні, чим більше людей залучені до пошуку, тим краще. Дзвоніть і звертайтеся скрізь, де лише можете, шукайте будь-які зв’язки, постійно нагадуйте про себе», – говорить Ангеліна, чоловік якої зник безвісти і знайшовся в полоні у росіян.
Також рідні можуть звернутися до Національного інформаційного бюро, що збирає і обробляє інформацію про зниклих безвісти, полонених і загиблих. Усі контакти – за посиланням. Окрім того, у НІБ родичі можуть отримати консультації і пояснення, як діяти далі.
Заяву можна подати і в Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ: (067) 650-83-32; (098) 087-36-01; united.centre.ssu@gmail.com.
Також варто звернутися у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, що координується Головним управління розвідки Міноборони: 0 800 300 529 (безкоштовно всередині країни); +38 (044) 390 43 90 (з-за кордону за тарифами оператора).
Не зайвим буде повідомити про зниклого безвісти військового і в міжнародні організації – Міжнародний комітет Червоного хреста (гаряча лінія – 0-800-300-155), Комітет ООН з прав людини, Європейський суд з прав людини, звернення до яких допоможуть підготувати в Офісі уповноваженого з питань безвісти зниклих за особливих обставин.
Які документи потрібні для звернень?
Для звернень в різні органи рідним зниклого безвісти потрібно мати наступні документи і знати таку інформацію, окрім прізвища та імені, дати народження і контактного номеру телефону:
- копія паспорта, військового квитка;
- номер військової частини, де проходив службу або з якого ТЦК призивався;.
- посада/звання, військово-облікова спеціальність (якщо відома);
- дата, місце, обставини зникнення (якщо відомо);
- дата, час, спосіб останнього зв'язку;
- прізвища та контакти товаришів по службі;
- фотографії, опис особливих прикмет (татуювання, шрами, родимі плями, імпланти, переломи тощо).
Яку підтримку мають рідні зниклих безвісти військових
Із травня в Україні працює Єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин, куди вносять інформацію про всіх, хто пропав на фронті чи в окупації. Рідні мають отримати витяг з цього реєстру, що надає їм право на підтримку від держави.
Щоб отримати довідку, потрібно надіслати копії свого паспорта та документа, що підтверджує родинні зв’язки зі зниклим, до поліції, до них – додати заяву. Контакти для листування: pgmia@mvs.gov.ua; Київ, вул. Богомольця, 10.
Перевірка даних триватиме впродовж 30 календарних днів. Після цього людині за вказаною адресою надішлють витяг.
Додамо, що право на пільги, виплати і соціальні гарантії мають лише найближчі родичі зниклого безвісти: чоловік/дружина; батько/мати, вітчим/мачуха; син, дочка, пасинок, падчерка; рідний брат, рідна сестра; дід, баба; прадід, прабаба; внук, внучка; правнук, правнучка; усиновлювач чи усиновлений; опікун чи піклувальник; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням; особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Чоловік або дружина чи повнолітні діти, які проживали разом зі зниклим безвісти військовим, мають право отримувати грошове забезпечення, що зберігається за військовим. За відсутності чоловіка/дружини та дітей, ці кошти можуть отримувати батьки військового або ті, кого він утримував. Для отримання виплати потрібно написати заяву на ім’я командира військової частини.
Непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Також для дітей зниклих безвісти військових передбачено позачерговий прийом у дитячі заклади за місцем проживання.
Які варіанти розвитку подій?
Варіантів переважно два – загибель військового або взяття його в полон росіянами. Якщо поліція встановить, що сталося зі зниклим військовим, справу передають в СБУ. Тіло загиблого, якщо його можливо забрати, повернуть родині для поховання. А полоненими займатимуться СБУ та ГУР Міноборони. Після встановлення факту того, що людина перебуває в полоні, її вносять у списки на обмін. Та обміни військовополонених між Росією і Україною не відбувалися ще з літа – російська сторона гальмує їх.
Як підтримати рідних зниклого безвісти військового
«Після зникнення батька на фронті мама замкнулася в собі, майже не виходила з дому, ні з ким не спілкувалася, втратила зв’язок із реальністю, навіть не говорила. А коли нам більше, ніж через рік, підтвердили його смерть, вона не повірила», – згадує син загиблого військового Сергій.
Рідні зниклих безвісти переживають невизначену втрату – це найбільш стресовий вид втрати, що не піддається вирішенню, говорить психологиня Юлія Іорш. Ця втрата викликає унікальний вид горя, якому немає кінця через двозначність ситуації.
Рідні зниклих безвісти можуть реагувати на різні життєві подразники неочікувано навіть для себе. Це природно, адже вони виснажуються постійними емоційними гойдалками між надією і відчаєм.
Коли людина тільки отримала звістку про рідного у ЗСУ, вона шокована. Щоб полегшити цей стан, потрібно пробувати зосереджуватися на відчуттях у своєму тілі, на диханні, робити усвідомлені рухи. Також допоможе відстеження, що відбувається довкола, хто перебуває поряд тощо.
Згодом людиною оволодівають протилежні почуття, говорить Юлія Іорш: злість, ненависть та любов, безсилля та рішучість, надія та безпорадність, страх та сміливість, біль та радість. Це природна реакція на невизначеність. Гірше, якщо коливань немає, і людина застрягла в стані апатії, відчаї або стала надто агресивною. У таких випадках варто звернутися до фахівців.
Якщо рідний вашої близької людини зник безвісти, не відсторонюйтесь від неї – будьте поряд. Дотримуйтесь простих правил:
- менше запитань і порад, більше – вислуховування;
- уникайте слів «я розумію», якщо не перебуваєте у подібній ситуації;
- допоможіть із побутом і піклуванням про себе – нагадайте вчасно поїсти і вийти на прогулянку.
Людині, яка переживає невизначену втрату, варто зосередитися на тих речах у житті, які вона може контролювати, і дослухатися до своїх бажань. Іншими словами, слід робити те, що підтримуватиме зв’язок з реальністю і відволікатиме від думок про те, що ми не можемо контролювати. А також пам’ятати, що ви ні в чому винні. Винні росіяни.