Славетний віденський різьбяр Петро Терещук: зустріч із Степаном Пахолком

Кав’ярня «Штука», 31 грудня 201320103

Груднева розмова у Клубі шанувальників Галичини була присвячена українському скульптору Петрові Терещуку, визнання до якого прийшло у столиці Австро-Угорщини.

Розповідав Степан Пахолко, дослідник фалеристичної спадщини України другої половини ХІХ - першої половини ХХст. та автор поки-що найбільш докладної розвідки про майстра. Зважаючи на скупу інформацію навіть у енциклопедичних виданнях, можливість обговорити творчість і життєвий шлях Петра Терещука стала своєрідним святковим відкриттям.

Петро Вавринович Терещук народився 2 вересня 1875 року у селі Вибудів на Тернопільщині. Звідти юнаком подався на навчання дерев’яному промислові у польське місто Закопане, а впродовж 1893-1899 років продовжив здобувати фах скульптора у віденській школі прикладного мистецтва. Осівши в австро-угорській столиці, Петро Терещук заснував власну майстерню, де, спершу у кооперації з місцевим ливарником Ульманом Ульріхом, здобув славу віртуозного різьбяра. Працював із деревом, слоновою кісткою і бронзою, освоїв давньогрецьку хрисоелефантинну техніку, що вигідно вирізняла його серед інших майстрів. Приймав замовлення на портретну скульптуру, кабінетну скульптуру малих форм, настільні лампи, побутові декоративні предмети, відзнаки. І це – далеко не повний перелік.

У газеті «Діло» за 1910 рік було опубліковано спогади Євгена Олесницького про візит у робітню Петра Терещука: «… Виніс я звідти якнайкраще артистичне вражіння. Петро Терещук є знаменитим артистом-різьбярем, його спеціальністю є різьба в бронзі та слоновій кості і під тим оглядом не має собі у Відні рівного. Я бачив много більших і менших творів і не міг налюбуватися їх артистичним виконанням. Останній твір Терещука закупив цісар. Є це бронзова група, що представляє Матір Божу, сидячу на скалі, перед нею – дитя Ісус, що бавиться з голубами. Цілий твір є з бронзи, лиш лиця осіб і голуби є з слонової кости. <…> В робітні я оглядав також множество праць вже викінчених і множество – в роботі. Якраз експедиював тоді артист значніше число предметів на виставку до Липська (Лейпцига). Було між ними багато таких, що їх варто було справді окремо приглянутись. Петро Терещук – спеціаліст в ніжній дрібній різьбі, його робітню прикрашає множество дрібних предметів, яких вартість і краса лежить якраз на артистичнім викінченні найменших подробиць. <…> Бачимо чудові заставки на бюрка, свічники з артистичними окрасами, прикраси кабінетів з бронзи і слонової кості, достойні царських салонів. І все це виходить з рук нашого артиста – ніжне, напрацьоване з високим артистизмом. Що наш артист спосібний до різьби і на ширші розміри свідчить бюст нашого віце-президента парламентарного Романчука, який стоїть в нашім клюбі локалю і виклає однодушні похвали. Доси наша суспільність мало знало про Терещука, доволі довгі літа працював він на чужий рахунок, продаючи свій талант і свою працю для зисків капіталістів. Така вже доля русина. Та тепер станув він на власні ноги і відтворив власну робітню, тож пора і для суспільства ближче з ним познайомитись. Кілько то купується у нас предметів різьби, а радше – псевдорізьби, для ужитку церковного, кілько - принагідно для хатнього ужитку або для прикрас. Тут і там напихають нам всякого тандиту без вартості і за добрі гроші, а тут є свій чоловік, своя рідна українська душа, артист першої міри. А додати треба, що і ціни на його твори дуже приступні, можливі не лише для засібних. Є надзвичайно пекучою потребою, щоб у нас в краю був хоч один сальон рідної штуки, в якім би наші артисти постійно уміщували свої твори і давали можливість суспільству бачити їх і набувати. <…> Штука є вродженою потребою душі нашого народу і час вже перестати заступляти сю потребу карикатурними богомазами і пародіями культури, яких ми бачимо, на жаль, по наших інтелігентних домах…». Євген Олесницький навідався до Петра Терещука якраз у тривалий період його неабиякого успіху, що припав на 1900-1925 роки.

Сьогодні відомими є більше 250 мистецьких творів Петра Терещука, інформація про які представлена в аукціонних каталогах по цілому світі. Авторство більшості із них підтверджене підписом “P. Tereszczuk” і клеймом ливарних майстерень Артура Рубінштейна або Ульмана Ульріха, з якими найчастіше працював скульптор, чи власної - “Wiena Tereszczuk”.

Серед відзнак, які були викарбувані Петром Терещуком:

  • відзнаки-плакетки з нагоди щасливого повернення Митрополита Андрея Шептицького з російського полону, профінансовані українською творчою інтелігенцією Львова та Відня. Були виготовлені у віденській майстерні Тірка, за задумом професора промислової школи В. Пшепюрського у м. Яворові. Розповсюджувались на богослужіннях;
  • ще одна відзнака з нагоди повернення Митрополита. З приводу її виготовлення в часописі «Українське слово» від 14 вересня 1917р. повідомлялось: «На засіданю комітету привітання Митрополита поставив о. др. Й. Застирець внесенє домагань вибити на памятку повороту Митрополита медалі. Гадка була щаслива, бо нею заняв ся п. генерал З. Павлюх і після його плану виконав п. Терещук Петро сей медаль». Було викарбувано 900 примірників з «воєнного металю» та 100 примірників зі срібла;
  • медаль в пам’ять віденського українського шкільництва. Про неї часопис «Українське слово» подав таку інформацію: «Другу медаль - плакетку виготовляє той сам артист п. Терещук після взорів о. др. Застирця в пам’ять віденського укр. шкільництва. На одній стороні представлена вельми артистично «Туга молодіжи за рідним краєм». Медаль ся як доси заповідає ся, буде однією з найкращих, яку вибито у Відни. Вартість її більшає через те, що творить її Українець – артист»;
  • одна з перших відзнак товариства «Просвіта»;
  • кокарди для воїнів армії УНР та галицької армії. Іван Боберський, даючи оцінку проектам військових відзнак Петра Терещука, вказав, що вони «виконані в легких лініях, якими орудують німецькі майстри» і що «різьбяр у Відні Терещук посідає салонову легкість у своїх працях».

 

Вірогідним є припущення, що Петро Терещук спроектував відзнаки для Львівського, Перемишльського і Коломийського «Боянів», пам’ятну медаль члена допомогового товариства для греко-католицьких церков.

Петро Терещук також є автором барельєфів на могилі директора банку «Дністер» Ярослава Кулачківського (1863-1909) на Личаківському цвинтарі. Пощастило мешканцям Бережан, адже Петро Терещук виконав іконостас собору Святої Трійці у їхньому місті.

Відомий факт, що у 1903 році скульптор переїхав у Прагу, де одружився з чешкою, у шлюбі з якою народилося троє дітей. Недовго працював викладачем.

У 1939 році Петро Терещук повернувся до Відня. Після закінчення війни займався реставрацією австрійських церков, золотого кабінету Віденського Бельведеру, виконував барокові рами і скульптури сакрального змісту. Помер у Відні в 1963 році.

Біографія та мистецький спадок Петра Терещука рясніють білими плямами, тож дослідження Степана Пахолка – лише малий відрізок на довгій дорозі. Але навіть ця розвідка може стати доброю основою для глибшого дослідження здобутків українського художника мистецтвознавцями, істориками, краєзнавцями, усіма небайдужими.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 3

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Гість 5 січня 2014, 14:19

    Дякую за нарис на спомин про
    велику людину...

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • гість 2 січня 2014, 00:49

    Інформації про Терещука в Інтернеті багато, хоча й не українською мовою. Вийшла чудова книжка Manfred Bicker: P. Tereszczuk - Sculptor of Vienna Bronzes, Berlin, 2012, ISBN 978-3-86386-280-0. Перекладіть українською. І ще один цікавий скульптор - Василь Орисик, що жив у Німеччині, походженням з Криниці.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • гість 2 січня 2014, 00:38

    На ебей, зокрема, німецькому, можна купити твори Терещука від 300 євро. Може, заможні львів"яни могли б купити кілька творів Майстра та подарувати їх Національному музею

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук