Терор чи свідома стратегія Кремля?

8 липня 2024 року росіяни здійснили масовану ракетну атаку на Україну. Було випущено 38 ракет, 30 з яких українцям вдалося знищити. Окрім столиці, цілями були Дніпро, Кривий Ріг, Покровськ, Краматорськ, Слов'янськ та Вільнянськ. Не збиті ракети призвели до однієї з найбільш символічних трагедій у Києві – знищення спеціальної клініки для онкохворих дітей «Охматдит». Того дня в столиці загинули 33 людини (серед них п'ятеро дітей) і 121 (з них 10 дітей) були поранені. Наступного дня в Києві було оголошено траур. Загалом внаслідок бомбардування 8 липня загинуло 47 осіб і близько 190 отримали поранення.

Жах бомбардувань

З наближенням Дня Незалежності України (24 серпня) багато аналітиків та експертів побоювалися масованих обстрілів української території. Росіяни поступово накопичували ракетний арсенал для більш масштабної атаки. Однак вона сталася через два дні, 26 серпня, коли росіяни запустили 127 ракет і 109 безпілотників-камікадзе в бік України. Того дня семеро людей загинули і 47 були поранені. За українськими оцінками, ця атака мала б коштувати Росії 1,26 мільярда доларів, включно з вартістю запущених ракет і безпілотників.

2 вересня росіяни випустили по Україні 35 ракет і 23 безпілотники-камікадзе. Українська протиповітряна оборона змогла збити 22 ракети та 20 безпілотників. Решта влучили в низку об'єктів критичної інфраструктури, шкіл та житлових будинків. Під Києвом одна з ракет, яку не вдалося збити, влучила по греблі гідроелектростанції, але не пошкодила її. Інші незапущені ракети вразили школи й житлові будинки в столиці. 3 вересня російські балістичні ракети вдарили по Полтаві. Вони зруйнували військове училище й лікарню. В результаті атаки загинула 51 людина, ще 271 було поранено. При цьому значну частину жертв становили військовослужбовці.

Зранку 4 вересня росіяни бомбардували Львів. Ракети впали переважно на житлові будинки, а також на дві лікарні і дві школи, хоча, як підозрює аналітик Олександр Мусієнко з Центру військово-правових досліджень, мішенню могла бути й Академія сухопутних військ. Понад 50 будівель було пошкоджено. Семеро людей, зокрема троє дітей, загинули, 38 отримали поранення. У той же час регіони вздовж кордону з Росією потрапили під обстріл безпілотників Shahed 131/136.

Однак українці гинуть не тільки на землі. Під час відбиття обстрілу 26 серпня загинув пілот одного з українських винищувачів F-16 полковник Олексій Месь з позивним Moonfish. На думку польських й українських експертів, імовірною причиною його загибелі, а водночас і втрати цінного літака, була спроба знищити низьколітаючу ціль, начинену вибуховим зарядом. Найбільш поширеною версією є те, що через брак ракет (раніше він знищив кілька російських ракет і один безпілотник-камікадзе Shahed 131/136) пілот вирішив знищити останню низьколітаючу ціль за допомогою бортової гармати. Швидко наближаючись до повільнішої цілі, літак підійшов занадто близько до вибуху, що, ймовірно, призвело до пошкодження F-16 і втрати контролю над машиною.

Загибель полковника Меся спричинила непотрібний скандал над Дніпром. Після того, як інцидент підтвердило командування Повітряних сил, виступила скандально відома й неодноразово розкритикована військова депутатка Маріанна Безугла, яка заявила, що F-16 Меся був збитий за допомогою подарованої американцями системи Patriot. При цьому вона поклала відповідальність за трагедію на тепер уже колишнього командувача Повітряних сил генерала Миколу Олещука. Заяву Безуглої розкритикувало багато військових й експертів.

Помста за Курськ?

У ЗМІ з'явилися припущення, що нова хвиля обстрілів, а особливо масоване бомбардування 26 серпня, є відплатою Кремля за Курську операцію. Однак, якби це було насправді так, то слід було б припустити, що до 6 серпня масованих бомбардувань не було. Однак ми знаємо, що це не так, про що свідчить обстріл 8 липня або кампанія зимово-весняних авіаударів того ж року. Не змінюється й характер російських ударів. Вони зосереджені на об'єктах критичної інфраструктури, лікарнях і цивільних будівлях, і меншою мірою на військових об'єктах.

Це зовсім не означає, що Кремль ігнорує проблему Курської області в контексті бомбардувань. Обстріли української території, зокрема цивільних об'єктів, покликані підняти настрій росіян і компенсувати їм той факт, що українців досі не вигнали з території РФ. Однак не лише Курська область турбує Кремль і його підданих. Росіяни дедалі більше розчаровані майже щоденними бомбардуваннями об'єктів у глибині російської території, для яких Україна використовує безпілотники-камікадзе вітчизняного виробництва. У серпні 2024 року один з них призвів до катастрофічної пожежі на паливному складі в Ростовській області. Вогонь швидко поширився на інші резервуари з паливом, і пожежники не змогли його загасити. Пожежа тривала два тижні, і від складу мало що залишилося.

24 серпня українці здійснили першу атаку за допомогою реактивного безпілотника «Паляниця». Він названий на честь української пшеничної булочки, і на початку вторгнення українці в Києві використовували його як гасло для ідентифікації росіян, які мають проблеми з правильною вимовою цього слова. Новий безпілотник призвів до знищення величезного складу боєприпасів у Воронезькій області. У серпні українці також використовували для обстрілу протикорабельну ракету «Нептун». Протягом останніх двох років версія цієї ракети проходила доопрацювання для точного ураження наземних цілей.

На тлі всіх цих обстрілів російської території пересічним росіянам потрібно було щось для підняття духу, і, на мій погляд, деякі з нещодавніх бомбардувань покликані зробити саме це. Під новиною, опублікованою в Telegram, про атаку на Львів 4 вересня можна знайти багато захоплених коментарів від російських користувачів. Багато з них закликають до ще сильніших обстрілів – не лише України, а й інших західних країн.

Висушити і заморозити Україну

Коли восени 2022 року росіяни розпочали кампанію обстрілів енергетичної інфраструктури України, стало зрозуміло, що мета окупантів – спричинити гуманітарну катастрофу. Позбавлені тепла, електроенергії й води, українці опинилися б перед вибором: або виїхати, або залишитися у своїх домівках, але з ризиком для життя. Наприкінці 2022-го й на початку 2023 року, однак, Україні вдалося уникнути найгіршого сценарію, і масової еміграції не відбулося. Пережити цей темний період допомогли нові поставки від західних партнерів, зокрема сучасні зенітні і протиракетні установки. Українці першими збили російську гіперзвукову ракету, яка, за прогнозами росіян, була недосяжною навіть для ракет з пускових установок Patriot. Однак не можна не відзначити ще один чинник, який допоміг стабілізувати ситуацію, а саме – зусилля місцевих органів влади, бізнесу й солідарність пересічних громадян. Українці, готуючись до знеструмлення, спричиненого обстрілами, почали масово купувати генератори у другій половині 2022 року. Хоча на той час більшість цих пристроїв ще не були потрібні.

Влітку 2023 року деякі українські аналітики припускали, що росіяни можуть спробувати перекрити українцям водопостачання. Літні місяці справді були спекотними, але окупанти обмежилися підривом дамби в Новій Каховці 6 червня. Схоже, однак, що терор проти цивільного населення був другорядною метою росіян, а головною було – відгородити водною перешкодою українське угруповання, що дислокувалося на іншому боці дельти Дніпра. У той час російська армія з нетерпінням очікувала давно анонсованого українського наступу, правильно припускаючи, що він буде спрямований на Запоріжжя і Таврію, а потім на Крим. Український контрнаступ справді розпочався наступного дня. Того літа росіяни, зрештою, не ухвалили рішення щодо відрізання українців від води.

Однак наприкінці 2023-го і на початку 2024 року окупанти повернулися до своєї стратегії руйнування енергетичної інфраструктури України. Росіяни скористалися тим, що США припинили підтримку України, спричинену внутрішньополітичними суперечками в Америці, що призвело до зменшення кількості ракет для багатьох західних систем протиповітряної оборони. Тож з'явилося зручне вікно для чергової кампанії бомбардувань, навіть якщо вона не могла мати негайного ефекту і позбавила б українські домівки тепла пізніше тієї зими. Однак взимку 2023-го і навесні 2024 року проєкт цей мав характер далекоглядної стратегії, спрямованої на те, щоб завдати такої шкоди українській енергетичній системі, що українці не змогли б її відремонтувати до осені 2024 року. Те, що ми бачимо зараз, є продовженням цих припущень.

Такі обстріли мають дві мети. Перша – підірвати знеструмлену економіку і, особливо, оборонну промисловість. Друга, проте, є типово терористичною – навмисно завдати шкоди цивільному населенню і поставити його під загрозу втрати життя або здоров'я, а також залякати його. Дійсно, побоюючись не пережити прийдешню зиму, жителі України можуть вирішити покинути країну.

Росіяни хочуть зламати українців

Використовуючи описану вище стратегію, росіяни показують, що вони все ще сподіваються відбити бажання в українського народу продовжувати опір. Досі агресори намагалися впливати на суспільні настрої українців різними способами – наприклад, використовуючи соціальні мережі, щоб відмовити українців від служби в армії, і в цьому вони частково досягли успіху. Однак це виявилося недостатнім заходом, оскільки Україна поступово починає справлятися з нестачею призовників для Збройних Сил України, а диверсійні й дезінформаційні осередки, що діяли від імені російських спецслужб, систематично ліквідовує Служба безпеки України.

Тож російська влада повернулася до ідеї зламати моральний дух українського суспільства шляхом інтенсифікації терактів. Прикладом типово злочинної атаки росіян стали два бомбардування Харкова 23 і 25 травня 2024 року. Під час першого з них окупанти випустили 15 ракет, які забрали життя семи цивільних осіб і поранили ще 21. Символічно, що також було повністю знищено харківську друкарню, в якій, за деякими даними, згоріло до 50 тисяч книг. 25 травня відбулося чотири повітряні нальоти на Харків. Керовані авіабомби були скинуті на торговий центр «Епіцентр», середню школу, парк і житлові будинки. Жертвами цього нальоту стали 19 загиблих (з них двоє дітей) і 54 поранених (зокрема, одна дитина). Окрім того, 9 серпня росіяни обстріляли ракетами супермаркет у Костянтинівці на Донбасі. Внаслідок обстрілу загинуло 14 цивільних осіб (серед них троє дітей) і 44 отримали поранення.

Росіяни часто обстрілюють не тільки об'єкти критичної інфраструктури й підприємства оборонної промисловості, але й лікарні та місця великого скупчення цивільного населення, такі як торгові центри. Вони завжди намагаються виправдати свої злочини тим, що обстрілювані будівлі нібито були складами боєприпасів. Цьому суперечить відсутність вторинних вибухів і негайний перехід до пожежогасіння.

Останніми днями частими об'єктами російських бомбардувань стали не тільки військові навчальні заклади, а й школи. Імовірно, що це пов'язано з початком навчального року. За допомогою цього виду терору росіяни хочуть вчинити тиск на українських батьків, які побоюватимуться за безпеку і життя своїх дітей-школярів.

Іншим прикладом терористичного виміру російських атак є обстріли об'єктів критичної інфраструктури. Це не просто загроза занурення України в темряву і холод. Цього літа росіяни поширили дезінформацію про те, що українці планують підірвати греблю на Київській гідроелектростанції. Її руйнування призвело б до затоплення більшої частини української столиці та величезної території на південь від Києва. Мільйони цивільних осіб стали б жертвами затоплення і місцевості. Деякі українці були налякані тим, що росіяни в такий цинічний спосіб анонімізують свої плани підірвати дамбу, за які вони намагатимуться перекласти відповідальність на Україну. Інші стверджували, що це був шантаж, спрямований не стільки на Україну, скільки на Захід. Під час бомбардування 26 серпня одна російська ракета влучила в дамбу, але завдала їй незначної шкоди. Експерти запевняють, що єдиний надійний спосіб знищити об'єкт – це підірвати його зсередини, як це було з дамбою в Новій Каховці.

Багато українських експертів сходяться на думці, що нещодавні російські бомбардування спрямовані передусім на те, щоб зламати моральний дух пересічних українців. Мета Кремля – домогтися того, щоб дедалі більше українців і українок висловлювали в соціологічних опитуваннях готовність підтримати поступки Росії і чинити тиск на владу в Києві з цією метою.

Цю оцінку поділяють і американці. Наступного дня після російського обстрілу Полтави президент Джо Байден заявив: «Ця атака є трагічним нагадуванням про постійні й обурливі спроби Путіна зламати волю вільного народу. Але протягом двох з половиною років український народ залишається непохитним. Сполучені Штати і надалі підтримуватимуть його, зокрема шляхом надання систем протиповітряної оборони і можливостей, необхідних для захисту своєї країни».

Напередодні осені й зими важко передбачити, які наслідки матимуть подальші російські бомбардування для України. Однак можна припустити, що для відновлення критичної інфраструктури на повну потужність знадобляться роки роботи, а війна ще не закінчилася. Безумовно, можна очікувати перебоїв з електропостачанням, які вже відчуваються в українських містах. Також можлива чергова хвиля міграції українського населення в пошуках притулку від зимових негараздів за межами країни. Однак навряд чи вона виявиться такою ж масовою, як у перші тижні повномасштабного російського вторгнення.

Переклад з польської

Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.

Оригінальна назва статті: Terror czy przemyślana strategia Kremla?