Вислів пана Тигіпка про гальмування реформ через те, що громадяни не хочуть брати на себе відповідальність, є не лише хамським.
Це – оприлюднення філософії актуального режиму в Україні.
Отже, за чиновником, відповідальність за той маразм, який натворила у державі влада, має нести моя сусідка пані Стефа, яка після 43 років неймовірно складних умов роботи на «Райдузі» має пенсію 750 гривень. Відповідальним за фашистський податковий кодекс має бути мій однокласник Арнольд, який вимушено відмовився від торгівельного «бізнесу» в два мініатюрні кіоски і виїхав до Португалії на сумнівні заробітки (трійко дітей). Відповідальними за освітню політику мають бути студенти та викладачі одного з тернопільських вузів, який ця влада закрила, – сотні студентів не знають, де продовжувати навчання, а десятки докторів та кандидатів наук залишились без роботи. Вся Україна мала б відповідати за сумнівні схеми верхівки щодо відчуження землі під приватні житло, парки та розважальні території, нечесні операції «мажорів», несплату нашими керівниками податків від продажу банків та страхових компаній. Таке враження, що це ми щорічно потроюємо власні мільярдні статки, живемо в розкішних палацах, гасаємо на автівках захмарної вартості та переводимо бабло в офшори. А вони – так, на роверах їздять, по базарах шниряють, на пенсію заробляють, працюючи на дрібній ставці в державній структурі.
Якщо серйозно і неупереджено подивитись на те, що творить режим останні тижні, – дикий процес над Ю. Тимошенко, звіряче ставлення до Ю. Луценка, критична ситуація з демократичними інституціями, чергові ненормальні законодавчі ініціативи, зовнішньополітичні провали, економічні біди, то складається враження про цілковиту неадекватність урядовців, нардепів, прокурорів, суддів, глав різних адміністрацій…Силікон, штучність, ані справжньої кровинки в їхніх мозках і діях. Вся владна верхівка, яка відродила застій у найгірших його проявах, – не жива, в цих людях немає нічого природного, немає думок, а лише рефлекси. Рефлекс вигнутись перед першим. Рефлекс тотально керувати. Рефлекс побільше вкрасти. Рефлекс залякати. Рефлекс засадити. Силікон в їхніх словах, силікон в їхніх діях, силікон в їхній філософії.
Але силікон, як відомо, невічний; достатньо певного зусилля, аби понівечити цей штучний синтетичний вимір. Так чи не в цьому певному зусиллі полягає реальна, а не а-ля Тигіпко, відповідальність громадян України?..